Дипломна робота «Розвиток Римської імперії в період принципату», 2000 рік

З предмету Історія · додано 10.04.2010 15:28 · від Елена · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Становлення системи принципату та її розвиток 1.1. Формування монархічних структур 1.2. Соціальна та зовнішня політика Августа 1.3. Принципат в період Юліїв—Клавдіїв та Флавіїв Розділ 2. Внутрішні відносини в Римській імперії періоду принципату 2.1. Політико - адміністративна структура Римської імперії в І — II 2.2. Протиріччя соціальної політики Римської імперії часів принципату 2.3. Розвиток ремесла 2.4. Сільське господарство та аграрні відносини 2.5. Торгівля та грошовий обіг Розділ 3. Культура Римської імперії в I — II ст. 3.1. Умови розвитку культури Римської імперії в період принципату 3.2. Система культурних цінностей в І-ІІ ст 3.3. Принципи античного виховання і освіти, розвиток науки 3.4. Унікальність мистецтва Римської імперії періоду принципату Висновки Список використаної літератури Додатки

Висновок

На основі проведеного дослідження ми можемо зробити відповідні висновки.

Принципат характеризується переходом до керування державою принцепсу завдяки наділенню його вищою владою imperium, обранню на найважливіші посади, створенню ним окремого від магістратур чиновницького апарата, забезпечуваного створенням власної скарбниці принцепса, і командуванню всіма арміями.

Падіння Римської республіки і становлення Римської імперії стало подією величезного історичного значення, радикальним соціально-політичним переворотом, революцією, викликаною перебудовою традиційних суспільно-економічних і політичних інститутів.

У соціальній політиці Римської імперії періоду принципату можна виділити три основних напрямки:

• зміцнення основ рабовласництва і додання рабовласницьким відносинам, що широко поширилися в Імперії, певного суспільного статусу;

• консолідація пануючого класу Імперії;

• заступництво середнім прошаркам суспільства.

Особливим напрямком соціальної політики стала нова організація римської армії. Рішення багатьох складних питань соціальної політики здійснювалося через інтенсивну правотворчість, видання безлічі нових указів, законів, що повинні були створити ефективний правопорядок і забезпечити нормальне функціонування господарського і громадського життя, у значній мірі підірвані під час попередніх громадянських воєн.

Майстерність загальної соціальної політики Імперії полягалася в тому, що центральний уряд вміло і твердо підтримував соціальний консенсус, запобігав загостренню наявних напруг, попереджав перехід їх у руйнівні повстання або кровопролитні громадянські війни, як це було наприкінці Республіки.

Римська імперія епохи принципату була вже не військово-адміністративним конгломератом різних племен і народів, об'єднаних силоміць зброї, але мала й економічну базу. Саме ця обставина і пояснює стійкість унікального Середземноморського державного об'єднання.

В I —II ст. римське суспільство досягло свого найвищого розквіту в економічному, соціальному і політичному плані. На цей же час припадають великі зміни в культурному житті, головним підсумком яких було створення якісно нової середземноморської культури, що, розвиваючись на власне римсько-італійській основі, увібрала в себе досягнення численних народів, що ввійшли до складу імперської держави.

Римська середземноморська імперія за всіма параметрами була одним із самих високоорганізованих суспільств давнього світу, і система відтворення його основних носіїв була однією із самих складних і багатих у давнину. У ній поступово викристалізовуються риси, що стали згодом основою міжнаціональної європейської культури нового часу.

Римська система навчання була більш прагматичною, більш утилітарною, ніж грецька, хоча і її основна мета складалася із оволодіння предметами гуманітарного циклу, особливо права й ораторського мистецтва.

Запозичаючи і переробляючи різні художні традиції народів, що населяли Імперію, римська культура відбивала пануючі суспільні настрої, формувала нові світоглядні системи, виражала релігійні пошуки. Суспільне і культурне життя такого складного суспільства протягом двох з половиною століть свого існування не стояло на місці і пройшло кілька етапів, що, природно, одержали відображення й у становленні системи культурних цінностей. Римляни сприйняли накопичений колишніми поколіннями вчених досвід, і насамперед епохи еллінізму, і дали новий поштовх розвитку наукової думки. У період ранньої Римської імперії відбулося відоме завершення наукового розвитку попередніх епох усього древнього світу.

Коментар модератора

60 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?