Курсова робота «Фінансові системи країн Центральної та Східної Європи», 2009 рік

З предмету Фінанси · додано 07.04.2010 20:01 · від Леся · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Фінансові система. Її поняття, суть та характеристика 1.1. Сутність фінансової системи та її характерні риси 1.2. Основні ланки фінансових систем та їх характеристика Розділ 2. Особливості фінансових систем країн Центральної та Східної Європи 2.1. Фінансова система Німеччини 2.2. Банківська система Швейцарії 2.3. Банківська система Естонії 2.4. Фінанси Республіки Польщі 2.5. Фінанси Чехії і Словаччини 2.6. Фінанси Угорської Республіки Розділ 3. Вплив світової фінансової кризи на країни Центральної та Східної Європи 3.1. Причини кризи 3.2. Основні антикризові заходи урядів та центральних банків 3.3. Узагальнена оцінка національних антикризових кроків 3.4. Глобальна координація зусиль: Велика двадцятка Висновки Список використаних джерел Додатки

Висновок

Успішний розвиток економіки багато в чому визначається станом фінансової системи держави. Роль і місце фінансових відносин в економічній структурі особливо підсилились на порозі XXI століття.

Економічна категорія «фінансова система» включає сукупність окремих, але взаємопов'язаних елементів, має свої механізми утворення і особливості функціонування. Фінансова система є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідній моделі економіки. Чим розвиненіші ринкові відносини, тим складніші та різноманітніші зв'язки в державі, тим складніша і фінансова система.

Виникнення держави призвело до появи фінансової системи, яка нерозривно пов'язана з її функціонуванням. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою та підприємствами, організаціями, державою і населенням, між підприємствами й всередині них.

За допомогою фінансової системи держава збирає та використовує засоби для утримання свого апарату, а також направляє їх на виконання своїх функцій. Ця система містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників, фірми, які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють діяльність усіх цих установ. Таким чином, фінансова система – це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками.

Вона має певні характерні риси:

• кожна ланка фінансової системи має властиві для неї методи утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів держави та підприємств;

• кожна ланка фінансової системи відносно самостійна, має специфічну сферу застосування;

• між ланками фінансової системи існує тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості і ефективності системи в цілому;

• фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли налагоджена і законодавчо закріплена діяльність кожної ланки;

• залежно від чинників, які впливають на організацію фінансів, перш за все на формування і використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може ділитися на менші підрозділи.

В середині ХХ століття більшість учених ототожнювали поняття фінансової системи з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, сьогодні до складу фінансової системи стали включати фінанси підприємницьких структур, державний кредит, страхові і позабюджетний фонди.

Для теорії і практики правильне визначення фінансової системи взагалі і окремих її ланок достатньо важливо, оскільки впливає на створення ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання і поліпшення добробуту населення.

Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процеси відтворення, має свої, властиві їй функції.

У провідних країнах державна фінансова система включає наступні ланки: державний бюджет; місцеві фінанси; державний кредит та кредити місцевих органів влади, а в федеральних державах – і кредити членів федерації; спеціальні позабюджетні фонди; фінанси державних підприємств.

Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. В унітарних державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети. У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного чи федерального бюджету або бюджету центрального уряду; бюджетів членів федерації та місцевих бюджетів.

Кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Для провідних країн характерна, як правило, три- або чотирирівнева система бюджетів.

Однією з найбільш розвинених країн Центрально-Східної Європи є Німеччина, тому особлива увага в моїй роботі була приділена саме цій державі.

Бюджетна система Німеччини складається з трьох ланок: федерального бюджету, регіональних бюджетів, місцевих бюджетів. Крім того, у фінансову систему входять спеціальні урядові і позабюджетні фонди, фонди Федеральної залізниці і Федеральної пошти, державних підприємств, органів соціального страхування, федерального відомства по праці. Основні правила функціонування фінансової системи Німеччині закріплені у Фінансовій конституції ФРН.

В Німеччині існує два види фінансового вирівнювання: вертикальне і горизонтальне. При вертикальному вирівнюванні федеральний центр перерозподіляє регіонам частину своїх фінансових ресурсів. Горизонтальне вирівнювання складається з допомоги більш багатих земель менш багатим.

Спеціальні фундації – важлива ланка фінансової системи ФРН. За об'ємом ці фундації стоять на другому місці після державного бюджету країни. Головне місце серед них займає Фундація соціального страхування, яка складається з великого числа автономних фундацій, що охоплюють окремі види страхування. У ФРН багато уваги приділяється введенню в життя регіональної політики.

Одним з провідних фінансових центрів Європи є Швейцарія. Близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. Республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів.

Банківська система Естонії доволі сучасна й ефективна. Усі банки пропонують послуги дуже високого рівня, як на домашньому, так і на міжнародному ринку (включаючи банківські послуги за допомогою Інтернету і телефонного зв'язку). Місцевим та іноземним фірмам пропонується повний спектр послуг у сфері фінансів, страхування, фінансової справи і правових консультацій. В Естонії широко розвинена система інтернет-банкінгу.

Сучасна фінансова криза почалась на ринку нерухомості США в 2007 році і досить швидко охопила фінансові ринки цієї країни та фінансовий сектор інших розвинутих, передовсім країни ЄС та Японію.

Суто в хронологічному плані кризові явища спочатку з'явились у фінансовому та банківському секторах, тому першою реакцією на кризу стало «традиційне» зниження центральними банками облікової ставки та норм резервування для комерційних банків.

Оскільки однією з причин глобальної фінансової кризи є неефективність системи регулювання фінансових ринків, практично всі країни висунули пропозиції на користь більш жорсткого контролю за фінансовими операціями на національному та міжнародному рівнях.

Проаналізувавши антикризові програми розвинутих країн, можна виділити такі їх основні елементи:

• запровадження масштабного державного контролю над банківськими та фінансовими установами до націоналізації включно;

• заходи, спрямовані на стабілізацію ситуації на фінансових ринках, зокрема викуп державою проблемних активів. Він здійснюється також в окремих країнах Європи, що втратили доступ до кредитних коштів;

• державна допомога системним банкам та фінансовим інституціям, що переживають труднощі;

• пакети довгострокових заходів, спрямованих на розширення споживання домогосподарств та інвестиційного попиту; вони передбачають значне розширення державного фінансування інфраструктурних проектів, програм кредитування підприємств і фінансових установ, соціальних виплат. Серед таких заходів слід перш за все назвати зменшення податкового тягаря як для домогосподарств, так і для підприємств;

• заходи довгострокового плану: збільшення інвестицій у нові технології, розробки та дослідження. Особлива увага при цьому приділяється питанням енергоефективності та захисту навколишнього середовища;

• заходи, спрямовані на технічну модернізацію соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури;

• підтримка малого та середнього бізнесу, який повинен забезпечити відновлення економічної активності та пом’якшити проблему безробіття;

• заходи з метою захисту інтересів фізичних осіб – власників депозитів;

• заходи підтримки іпотечного кредитування та допомоги власникам житла, придбаного в кредит;

• підвищення розмірів соціальних виплат;

• відновлення програм кредитування комерційними банками малих та середніх підприємств;

• заходи, спрямовані на збереження зайнятості та допомоги безробітним.

Розгляд основних антикризових заходів на національному рівні дозволяє зробити три основні висновки, а саме:

• всі антикризові програми передбачають цілий комплекс дій коротко-, середньо- та довготермінового плану;

• надання допомоги фінансовому і реальному секторам економіки здійснюється на основі цілком конкретних принципів, застосування яких спрямовано на ефективне використання державних коштів та захист інтересів суспільства;

• антикризові програми мають відкритий характер у тому сенсі, що за необхідності напрямки дій та обсяги допомоги можуть переглядатися з тим, щоб більш адекватно реагувати на нові економічні виклики.

Коментар модератора

60 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?