Дипломна робота «Інтелектуальна власність в міжнародних відносинах», 2007 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 03.04.2010 14:43 · від МОНРО · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретичні принципи реєстрації та захисту об’єктів інтелектуальної власності в світовій економічній практиці 1.1. Сутність інтелектуальної власності та її об’єкти 1.2. Проблеми захисту інтелектуальної власності 1.3. Система захисту винаходів за кордоном 1.4. Міжнародні угоди у сфері захисту інтелектуальної власності Розділ 2. Аналіз основних тенденцій розвитку та захисту українського ринку інтелектуальної власності 2.1. Аналіз інтелектуального ринку України 2.2. Оцінка інтелектуального потенціалу України 2.3. Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності в Україні Розділ 3. Основні перспективи розвитку та вдосконалення українського ринку інтелектуальної власності 3.1. Вдосконалення стратегії управління інтелектуальною власністю 3.2. Система стимулювання винахідницької діяльності в Україні 3.3. Можливості використання спільної інтелектуальної власності в міжнародних відносинах Висновки Література Додатки

Висновок

Виконана бакалаврська робота складається з трьох части: теоретичної, аналітичної та рекомендаційної.

В першій частині – теоретичній – розглянуто суть, класифікація та основні міжнародні нормативно - правові акти щодо захисту об’єктів інтелектуальної власності.

У самому широкому розумінні інтелектуальна власність - це законодавчо закріплені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах суспільного життя. Законодавство в області інтелектуальної власності намагається забезпечити інтереси авторів творів та інших творців інтелектуальних надбань та послуг, надаючи їм певні, обмежені у часі права, котрі дозволяють останнім контролювати використання своїх творів. Причому ці права відносяться не до матеріальних об'єктів, в котрих може втілюватися результат творчої праці, а до самого породження людського розуму як такого, тобто до самої ідеї об'єкта захисту. Найчастіше інтелектуальна власність поділяється на авторське право та промислову власність.

1) Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуальних творів в галузі літератури, музики або мистецтва певні права, що дають останнім право дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого у часі періоду ті або інші види використання власних творів.

2) Промислова власність стосується науково – технічних творів людини. Вона передбачає охорону винаходів за допомогою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства на товарний знак і торгову назву, а також законодавства з охорони промислових зразків тощо.

Захист інтелектуальної власності в усіх країнах світу регулюється нормами Патентного права. Володіння патентом означає, що ніхто не має права використовувати дану інтелектуальну власність (винахід) без згоди власника патенту, а згода може видаватися шляхом видачі ліцензії.

Крім того, були створені міжнародні організації та угоди у сфері захисту інтелектуальної власності. Це, зокрема, угода ТРІПС (Угода про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність), яка охоплює захист практично усіх видів інтелектуальної власності, регламентує взаємини між її власником і державою, установлює ступінь відповідальності за порушення прав на інтелектуальну власність; та Всесвітня організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization), яка має отримала статус спеціалізованої організації ООН. ВОІВ координує діяльність країн-учасниць в галузі захисту прав інтелектуальної власності, а також численних союзів і угод у цій сфері.

В другій частині - аналітичній – досліджено тенденції розвитку українського ринку інтелектуальної власності та проблеми її захисту.

Україна належить до країн з розвинутим науково-технічним потенціалом. На сьогодні має один з найбільших в Європі структурно розгалужених промислових комплексів. На тисячу працюючих в Україні припадає 9,6 наукових кадрів, що відповідає рівню таких країн, як Іспанія, Польща, Угорщина, Чехія, пропускаючи в перед Німеччину (з показником 17,8), Великобританію (15,2), Данію (14,2) та Австрію (10,0). Інноваційна структура України складається з 8 технопарків, 71 бізнес – інкубатора, 299 бізнес – центрів, 151 фонду підтримки підприємництва.

Активний розвиток будь – якої галузі великою мірою залежить від можливостей підприємств щодо сприйняття нововведень. Станом на 2005 рік простежувалося збільшення кількості впроваджених технологічних процесів у 2005 р. у порівнянні з 2004 р. на 4,7% та зменшення кількості інноваційно активних підприємств на 20,1%.

У 2003-2005 рр. кількість впроваджених технологічних процесів на 100 обстежених промислових підприємств збільшувалася значно повільніше, ніж кількість впроваджених технологічних процесів у розрахунку на 100 підприємств, які здійснювали інноваційну діяльність. Це свідчить про підвищення темпів оновлення технологічних процесів і продукції саме на інноваційно активних промислових підприємствах у ринкових умовах.

Важливим елементом державної системи правової охорони інтелектуальної власності є організація процесу набуття прав, створення механізмів ефективної взаємодії між заявником та державою.

Свій вклад у процес розбудови цієї системи зробило Державне підприємство «Українській інститут промислової власності». Результати роботи Українського інституту промислової власності у 2006 році свідчать, що станом на 1 січня 2007 року всього видано 186181 охоронний документ, у тому числі: 82125 патентів на винаходи; 19826 патентів на корисні моделі; 13380 патентів на промислові зразки; 70845 свідоцтв на знаки для товарів і послуг; 5 свідоцтв на топографії IMC.

Безумовним досягненням є скорочення терміну розгляду заявок, який вдалося зменшити завдяки організаційно-технічним заходам. Якщо у 2000 році заявка на винахід розглядалася в середньому 33 місяці то у 2006 році цей показник зменшився до 17 місяців. Таку ж тенденцію маємо і стосовно знаків для товарів і послуг.

В третій частині – рекомендаційній – на підставі проведеного аналізу та виявлення недоліків в структурі та управлінні ринку інтелектуальної власності запропоновано шляхи його вдосконалення.

1. Для вдосконалення ринку інтелектуальної власності в Україні слід використати такі методи:

 Впорядкування організаційних та економічних відносин системи інтелектуальної власності;

 Довгострокове інвестування для придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності;

 Вирішення проблеми виробництва контрафактної продукці;

 Вдосконалення механізмів судового та позасудового захисту прав IB.

З метою розширення та стимулювання зростання слід зійснити:

 Підготовка законопроекту про порядок набуття прав інтелектуальної власності на об'єкти, створені за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів;

 Запровадження механізмів державної підтримки патентування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності в інших державах;

 Нормативне врегулювання методики оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності;

 Впорядкування оціночної діяльності у сфері інтелектуальної власності.

2. Для сприяння винахідницькій діяльності необхідне відповідне законодавство. Проте вже зараз також існують пільги, що допомагають винахідникам. Вдосконалення системи стимулювання винахідницької активності в Україні, яка має включати : допомогу під час набуття прав на винахід; інформаційну, методологічну і правову допомогу, сприяння комерціалізації винаходів.

Також з метою сприяння винахідництву Держдепартамент проводить різні науково - технічні та промислові виставки та конкурси. Отже, в Україні проводяться: міжнародна виставка «Винаходи та інновації», Всеукраїнський конкурс «Винахід року», Всеукраїнський конкурс «Ефективне впровадження — шлях до процвітання», Всеукраїнський конкурс на нагороду Всесвітньої організації інтелектуальної власності для підприємств з інноваційною діяльністю. Такі заходи дають змогу винахідникам продемонструвати свої розробки та залучити інвесторів.

3. Слід офіційно врегулювати використання спільної інтелектуальної власності, яку з урахуванням міжнародного права можна ввести до господарського обороту підприємств країн, які беруть участь у кооперації. Така форма інтеграції може мати велике позитивне значення.

За оцінками експертів, у Російській Федерації та в Україні на підприємствах ОПК вартість наявної інтелектуальної власності складає приблизно $460-500 млрд. (в Україні — приблизно 5160-170 млрд., в Російській Федерації — $300-320 млрд.). Сьогодні в ОПК цих країн задіяно ОІВ, за оцінками експертів, на суму не меншу ніж $150 млрд. Це інтелектуальне багатство використовується фактично, але не зовсім раціонально. Спільне українсько-російське використання ОІВ за умов взаємовигідної кооперації поки що відсутнє, а це, з нашої точки зору, міцна інтегруюча сила в боротьбі за ринки збуту.

Коментар модератора

87 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?