Курсова робота «Правове регулювання праці жінок в Україні та за кордоном», 2005 рік

З предмету Право · додано 30.03.2010 22:30 · від адвокат · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Особливості реалізації жінками своїх прав в сучасних умовах 5 1.1. Можливості самовираження жінок у різних сферах діяльності 5 1.2. Порівняльна характеристика правового регулювання праці жінок в Україні та за кордоном 10 1.3. Гарантії реалізації рівноправності жінок та чоловіків в Україні та світі 15 Розділ 2. Особливості охорони праці жінок 19 2.1. Спеціальні норми по охороні праці жінок на важких, шкідливих і небезпечних роботах 19 2.2. Заборона й обмеження залучення жінок до робіт у нічний час, понаднормових робіт 24 2.3. Правове регулювання переводу на більш легку роботу 25 Розділ 3. Проблеми забезпечення рівних можливостей реалізації прав жінок і чоловіків та шляхи їх розв'язання 30 3.1. Проблема формування паритетних відносин між жінками та чоловіками як умови сталого розвитку громадянського суспільства 30 3.2. Проблема "комплексного підходу" до подолання статевої нерівності у суспільстві 33 3.3. Проблема впровадження стратегій європейських документів у національне законодавство 37 Висновки 43 Список використаних джерел 45

Висновок

Отже, один з головних міжнародних документів стосовно жіночих прав, який поширюється на політичні, соціальні, економічні сфери, – це Конвенція ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок". В ній вперше на рівні міжнародних норм наголошувалось на відповідальності урядів за дискримінацію жінок не тільки в суспільній, але й у приватній сфері, тобто за дискримінацію в родині. Ця Конвенція дає також можливість уточнити термінологію, що описує ситуацію жінок у суспільстві.

Формування жіночої політики – нова для України справа. Тому дуже важливо визначитися з методологічними підходами, головними принципами, цілями, завданнями, напрямками та шляхами впровадження державної жіночої політики. І тут орієнтирами виступають міжнародні документи.

За Конституцією України міжнародні угоди є частиною національного законодавства України. Як держава-учасниця міжнародних угод з прав людини Україна взяла на себе зобов'язання викоренити дискримінацію de jure, в тому числі дискримінацію по відношенню до жінок. Україна також зобов'язана запобігати дискримінації в державному та в приватному секторах та надавати ефективні компенсації потерпілим від неї. Щоб виконати ці зобов'язання, Україна повинна, окрім іншого, забезпечити відповідність національного права до міжнародного законодавства з прав людини. Багато експертів вважають, що Конституція та кодекси законів України забезпечують достатню правничу основу для того, щоб гарантувати рівність можливостей на ринку праці, та що найбільші недоліки полягають в практичному запровадженні та застосуванні цих законів. Тим не менше, Human Rights Watch виявила, що деякі положення правової системи України порушують права жінок. Дослідження також виявило регулярні практичні порушення прав жінок, що гарантовані українським та міжнародним законодавством, вже в процесі найму на роботу, через що жінки не мають дійсно рівних з чоловіками можливостей. Роботодавці продемонстрували низьку обізнаність з базових українських законів, так само, як і небажання застосовувати ті закони, про існування яких вони знали. Аналогічно представники урядових структур демонстрували небажання поважати та запроваджувати виконання тих самих законів, підтримку яких на них покладено.

Забезпечення рівних прав та можливостей для чоловіків і жінок є також одним з головних напрямків політики Європейського Союзу (далі – "ЄС").

Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного вирішення проблеми охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціально-економічних питань. "Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня

Гендерна політика – це комплексна цілеспрямована діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування гендерного підходу для ліквідації усіх форм дискримінації за ознакою статі в суспільстві. Таким чином вона є не просто окремим напрямком державної політики, а інтегруючим компонентом усіх складових напрямків політики держави, враховуючим її вплив на представників різної статі.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?