Курсова робота «Роль субєктів господарювання у розвитку лізингових відносин», 2006 рік

З предмету Економіка підприємства · додано 20.12.2006 13:06 · від alika · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти формування лізингових відносин 1.1. Характеристика поняття лізингових відносин 1.2. Основні види та функції лізингу 1.3. Правове регулювання лізингових відносин 1.4. Механізм проведення лізингових операцій Розділ 2. Аналіз лізингової діяльності Черкаської філії ВАТ НАК «Украгролізинг» 2.1. Характеристика діяльності підприємства ВАТ НАК «Украгролізинг» 2.2. Аналіз лізингової діяльності ВАТ НАК «Украгролізинг» 2.3. Оцінка ефективності проведення лізингових операцій Розділ 3. Проблеми розвитку лізингових відносин в Україні Висновки Список використаної літератури Додатки

Висновок

Отже, з використанням лізингу, ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень, такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них є: інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно; лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно; часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави; лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає мажливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими; для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна; лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно; лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток; виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

Разом з тим, лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

В Україні офіційна статистика не веде окремого обліку лізингових операцій. Облік лізингових операцій ускладнюється суперечливістю визначень цього поняття у вітчизняному законодавстві. Так, прийняття Законів України «Про лізинг», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» привели до виникнення правової колізії. Саме, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вимагає укладати договори фінансового лізингу на довший строк, ніж Закон України «Про лізинг».

Також вітчизняним законодавством обмежено коло осіб, які можуть брати в користування майно на умовах лізингу. Здійснювати лізингові операції мають право лише суб’єкти підприємницької діяльності. Фізичні та юридичні особи (лікарні, навчальні заклади і таке ін.), які не є суб’єктами підприємницької діяльності, юридично позбавлені такої можливості. Збільшення числа суб’єктів лізингових операцій стимулювало б їх поширення і створювало б умови для поліпшення фінансового стану бюджетної сфери.

Проблеми правового регулювання лізингової діяльності можна класифікувати наступним чином: забезпечення права власності при здійсненні лізингових операцій; належне правове визначення понять і процедур лізингу; оподаткування лізингової діяльності.

В даній роботі було розглянуто лізингову діяльність ВАТ НАК «Украгролізинг». Як висновок, можна відзначити, що ця робота поставлена на досить високому рівні, здійснюється на основі нормативних вимог та має перспективи в майбутньому.

Для подальшого ефективного розвитку лізингового бізнесу, необхідно визначити чотири основні напрямки. Перше – це законодавчі питання і у законодавчому полі це звичайно податкові. Необхідно підкреслити, що коли ми говоримо про амортизацію, то маємо на увазі пришвидшену амортизацію, прискорену амортизацію, але це по суті вона є не пришвидшеною, якщо подивитись як сьогодні податкове законодавство дозволяє амортизувати, ще дуже сповільнені норми амортизації саме для того, щоб збільшити оподаткований дохід.

Мета податків інша – фіскальна, але лізинг – це економічна категорія, це фінансова категорія. І звичайно, просто треба привести у відповідність норми амортизації, що застосовуються у податковому обліку, для лізингових активів до тих реалій. Щоб амортизація дійсно була економічно обґрунтованою, вона просто має бути економічно обґрунтованою, а не настільки затягнутою, з метою збільшення оподаткованого доходу, як ми маємо у податковому законодавстві. Отже перше. Це законодавчі норми.

Друге, що необхідно зробити – підвищити фінансову стійкість самого ВАТ «Украгролізинг». Необхідно сказати про те, що воно має бути фінансово стійким та міцним.

Окрім цього, на підприємстві має бути належним чином налагоджений фінансовий менеджмент, управління ризиками. Отже, друге, що необхідно – зміцнити сам лізинговий сектор. З цього витікає третій аспект проблеми – пошук нових шляхів або реструктуризація джерел фінансування компанією, з метою зміцнити фінансовий його стан.

І четвертим кроком, що необхідно зробити в лізинговій діяльності ВАТ «Украгролізинг» – це питання так званої інфраструктури лізингової сфери. Це і питання обізнаності, і питання вторинного ринку для активів, що були вже у лізингу. Без сумніву, це досить складний крок, однак, перш за все, це питання обізнаності, як основний пласт того, що лежить в інфраструктурі.

Однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відношення власності та інвестиційного нагромадження є фінансовий лізинг, який дає можливість зниження інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і користування.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення

  • Оренда та лізинг як засіб залучення інвестицій — Шлійко А.В.