Дипломна робота «Управління конкурентоспроможністю трудових ресурсів регіону», 2009 рік

З предмету Економіка · додано 25.03.2010 17:52 · від МОНРО · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування конкурентоспроможності трудових ресурсів 1.1Наукові погляди на поняття «трудові ресурси» та «конкурентоспроможність трудових ресурсів» 1.2Методологічні підходи в оцінці рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів 1.3Особливості управління конкурентоспроможністю трудових ресурсів Розділ 2. Аналіз стану конкурентоспроможності трудових ресурсів регіону та оцінка факторів його підвищення 2.1. Аналіз соціально-економічної ситуації в регіоні у взаємозв’язку з конкурентоспроможністю трудових ресурсів 2.2. Характеристика конкурентоспроможності трудових ресурсів на зареєстрованому ринку праці регіону 2.3. Оцінка рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів Хмельницького регіону 2.4. Прогнозування якісно-кількісних характеристик конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці Хмельницького регіону на 2008-2012 рр Розділ 3. Структура системи управління конкурентоспроможністю трудових ресурсів 3.1. Складові елементи та показники конкурентоспроможності трудових ресурсів 3.2. Методика підвищення рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів за рахунок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації 3.3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів та їх ефективність 3.4Основні пріоритети діяльності, щодо підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів Хмельницької обласної служби зайнятості на 2008/09 рік Висновки Список літератури Додатки

Висновок

В умовах формування ринкового середовища оптимальне застосування трудових ресурсів стає визначною умовою для стабілізації економіки і суспільства, яка тісно пов’язана з перебудовою національної економіки, з трансформацією системи управління та загальних економічних перетворень.

Поняття “ конкурентоспроможні трудові ресурси” можна розглядати як економічну категорію. Тобто кількісно трудові ресурси визначають через частину населення, яке володіє фізичними, розумовими здібностями, що необхідні для роботи у тій чи іншій сфері діяльності.

Дослідження трудоресурсної ситуації у світі, в країні та в окремих регіонах, характеристик конкурентоспроможності трудових ресурсів та відтворювальних процесів, дозволить економістам докладніше вивчати всі умови, тенденції та зміни і спрогнозувати відповідні плани на майбутнє, що дадуть змогу ввести потрібні нововведення та покращити ситуацію в країні.

Саме тому, перш за все, потрібно ретельно дослідити трудові ресурси як економічну категорію та фактори, що впливають на їх становище, об’єктивно оцінити рівень конкурентоспроможності трудових ресурсів країни і окремих регіонів та можливості їх ефективного використання.

Підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва вимагає підвищення професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів. Постійно зростає потреба у висококваліфікованих працівниках, які мають високий загальноосвітній рівень, широкопрофільну професійну підготовку, спроможні швидко оволодіти новими технологіями, орієнтуватись у виробництві, що динамічно змінюється, готових до постійного вдосконалення, конкурентоспроможних на ринку праці.

Рівень конкурентоспроможності трудових ресурсів визначається як ступінь можливостей працівника витримати конкуренцію з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, престижніше.

Конкурентоспроможність — це «сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств, у працівниках певної кваліфікації (професії)».

За умов ринкових відносин для працевлаштування населення важливим є не лише якісні характеристики їх робочої сили «самі по собі», а тільки за обставини їх відповідності кон’юнктурі ринку праці. На другому етапі показником конкурентоспроможності є результативність праці на певному робочому місці. Від рівня конкурентоспроможності працівників залежить специфіка його трудової поведінки, рівень реалізації та розвитку особистісного трудового потенціалу. З позицій працівника цей показник визначає стійкість його становища на виробництві. З позицій підприємства він визначає перспективи успішної та стійкої фінансово-економічної діяльності.

Інфраструктура ринку праці значною мірою здійснює формування, розподіл і використання трудових ресурсів та спрямована на піднесення їх якості, відповідності вимогам ринку і підвищення ефективності використання.

З організаційно-структурного погляду можна констатувати, що в Україні створено цілком сучасну державну систему управління конкурентоспроможністю трудових ресурсів в сфері праці.

В системі критеріїв регіонального розвитку в умовах ринкової трансформації визначальними слід вважати: рівень зайнятості населення; рівень підприємницької діяльності; рівень відтворення трудового потенціалу; рівень соціальної інфраструктури; рівень екологічної безпеки

З метою підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці служба зайнятості велику увагу приділяє професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації незайнятого населення (рисунок 2.2.) Протягом 9 місяців 2007 року проходили навчання 5599 незайнятих громадян (8,3% до кількості незайнятих громадян на обліку), що на 15,6% більше, ніж за відповідний період минулого року. Після закінчення навчання 94,9% безробітних відразу знайшли місце роботи (в січні–вересні 2006 року – 92,3%). Зростання рівня працевлаштування безробітних після закінчення навчання зумовлений тим, що перевага віддається навчанню під конкретні замовлення роботодавців (65,1%від фактичного обсягу навчання протягом 9 місяців 2007 року проти 58,8% за відповідний період минулого року).

В Хмельницькій обласній службі зайнятості склалася певна система в організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних громадян. Взагалі цей напрямок роботи став, поряд із сприянням у пошуку роботи, основним у діяльності служби зайнятості. Сьогодні в переліку, який пропонує обласна служба зайнятості своїм клієнтам, більш ніж 260 професій і спеціальностей. При виборі напрямів професійного навчання враховуються потреби ринку праці у робочій силі.

Системно-структурна модель конкурентоспроможності трудових ресурсів складається з великого числа компонентів, серед яких слід виділити три основні групи: професійна підготовка, уміння та практичні знання, склад трудових ресурсів за статтю та віком.

В контексті системно-структурного моделювання конкурентоспроможності трудових ресурсів здійснено розрахунок рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів в Хмельницькому регіоні.

В розділі побудовано прогноз потреби підприємств, організацій та установ в робочій силі та чисельність незайнятого населення на перспективу шляхом моделювання всіх складових їх формування, з урахуванням тенденцій, що склалися за попередні роки у зміні відповідних показників (зростання чи скорочення).

Проаналізувавши отримані результати прогнозу показників стану зареєстрованого ринку праці в Хмельницькій області, ми дійшли висновків, щодо наявності перспектив встановлення певної стабільності розвитку зареєстрованого ринку праці.

Характерною особливістю досліджуваного та прогнозованого періоду є значне збільшення кількості робочих місць в підприємствах приватної форми власності, з паралельним зростанням чисельності безробітних, останнє місце роботи яких, було в секторі приватного підприємництва

Співставлення прогнозних значень показників потреби у працівниках та чисельності незайнятого населення за видами економічної діяльності дає можливість визначити рівень конкурентоспроможності робочої сили та пріоритетні сфери розвитку регіонального ринку праці.

Найбільш значиме зростання показників характерне для наступних сфер економічної діяльності в регіоні: сільське господарство, оптова та роздрібна торгівля, державне управління, колективні, громадські та особисті послуги.

Ключовими задачами підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці в 2008-2011 роках стають розробка і реалізація комплексу мір у соціально-трудовій сфері, що дозволять у майбутньому в якісно нових економічних умовах підвищити ефективність зайнятості населення.

Проведений нами аналіз ринку праці та зайнятості у галузях економіки України дав змогу зробити висновок про загальне суттєве зниження рівня конкурентоспроможності національної робочої сили, її невідповідність вимогам забезпечення економічної незалежності України та перетворення в достойного конкурента на світовому ринку.

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності робочої сили повинна бути однією із головних компонент стратегії управління людськими ресурсами підприємства, вона повинна розроблятись для реалізації кадрової політики організації, і має бути основою обґрунтування на стратегічний період кількісних та якісних змін персоналу, розробки заходів з його розвитку та стимулювання.

Відповідно до головної мети визначаються основні стратегічні цілі управління конкурентоспроможність трудових ресурсів: поліпшення форм і методів організації виробництва, удосконалення технічного забезпечення трудового процесу, формування постійно діючої системи оцінки персоналу та оперативної перепідготовки кадрів, розробка системи мотивації підвищення працівниками власного професійно-кваліфікаційного рівня; здійснення програм безупинного навчання протягом усього періоду трудової діяльності людини на підприємстві і забезпечення доступу до них кожного працівника.

Для досягнення стратегічних цілей у процесі забезпечення конкурентоспроможності робочої сили на перший план повинна ставитись комплексність в управлінні і орієнтація на максимальне використання людських ресурсів, налагоджене функціонування системи управління даними ресурсами. При цьому повинна приділятись увага ситуаційним факторам управління, зовнішнім (вплив держави і профспілок, ринкові умови) і внутрішнім (філософія управління, погляди та очікування працівників, технологія).

В роботі запропоновано методику підвищення рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів за рахунок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Ситуація, що склалася, вимагає розроблення науково обгрунтованого бачення дальшого розвитку трудових ресурсів, яке може бути покладено в основу практичних дій, спрямованих на кардинальне поліпшення стану справ у цій сфері. Серед них основними мають стати: створення належних умов для повноцінного відтворення трудових ресурсів, їх професійно-інтелектуального розвитку; створення можливостей для продуктивного його використання через відповідне економічне підгрунтя, збалансований регіональний розвиток, впровадження системи стимулів до праці, забезпечення умов праці і життя, а також реалізація соціальних гарантій зайнятого і незайнятого населення в умовах формування ринкових відносин, що створить передумови для поліпшення всіх параметрів формування достатнього рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів.

Коментар модератора

102 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?