Курсова робота «Цілі кримінального покарання», 2008 рік

З предмету Право · додано 22.03.2010 18:44 · від Юлия · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1.Важливість визначення мети кримінального покарання 2.Теорії покарання 2.1. Абсолютні теорії покарання 2.2. Відносні теорії покарання 2.3. Змішані теорії покарання 3.Попередження злочину як мета покарання 3.1. Мета спеціальної превенції 3.2. Мета загальної превенції Практична частина Висновки Список використаної літератури Додатки (судові вироки)

Висновок

Традиційно першим і головним засобом в боротьбі зі злочинністю завжди було кримінальне покарання. Власне держава не змогла б забезпечувати нормальну і стабільну життєдіяльність суспільства без цього кримінально-правового інституту. Тому довгий час покарання залишалося єдиним і самим надійним засобом боротьби зі злочинністю. Змінювалися лише види і система покарань в залежності від того, в якій суспільно-економічній формації перебувало суспільство.

Поняття покарання тісно пов'язане з поняттям справедливості, що є етичною категорією, в якій відображається суспільне уявлення про співвідношення добра і зла, діяння і відплати за нього. Держава, реалізуючи своє право покарати злочинця і тим самим відновити порушену його діянням соціальну справедливість, в свою чергу також пов'язане цією ж самою справедливістю, що виражається в уявленні про співвідношення між злочином і покаранням.

Розуміння та трактовка мети покарання визначається в першу чергу відповіддю на питання про те, чим є покарання – відплатою за злочини чи засобом їхнього попередження? Прибічники теорій, які вважали головною функцією покарання відплату за злочин, визнавали основною його ціллю залякування і стверджували, що залякування прямо пропорційне тяжкісті покарання. Реалізація таких поглядів приводила до широкого застосування смертної кари, у тому числі кваліфікованих її видів, до покалічення, тілесних покарань та публічності виконання покарань. Зайве застосування кримінальної репресії та її застосування без звязку з ступенем і характером суспільної небезпеки вчиненного злочину та особливостями особи винного порушуватимуть соціальну справедливість. В такому випадку страждатиме також авторитет кримінального закону, підірватиметься повага до нього як до одного із джерел суспільного уявлення про соціальну справедливість. Між тим в своїй каральній діяльності держава повинна прагнути до зворотнього, а саме до підтримки авторитета кримінального закону в суспільстві і до виховання поваги до його приписів.

Факт соціальної неефективності покарання досить показний і змушує шукати шляхи його вдосконалення. Історія дає нам безліч прикладів, коли злочинцям призначалися: каторжний труд, удари палицями, карцер із зубчатою підлогою, камери, де ув’язнені приковувалися ланцюгом тощо. Однак всі види покарання, що були пов’язані з позбавленням волі, не виконували свого призначення щодо виправлення злочинців, а навпаки деморалізовували їх та розбещували. В умовах складної криміногенної ситуації в Україні ми у найближчому майбутньому теж не зможемо відмовитися від в’язниці. Проте вона не повинна залишатися переважним засобом кримінального покарання.

Дослідження, які були проведені в галузі кримінального права міжнародною спільнотою, дозволило на черговому Конгресі ООН (1995 р.) зробити порівняльний аналіз і дати всебічну характеристику в’язничних і нев’язничних санкцій, наслідків застосування альтернативних позбавленню волі покарань для процесу декриміналізації суспільства, зменшення кількості засуджених і рецидивізму, економічних, людських і соціальних витрат для контролю над злочинцями. Конгрес схвалив поширення в багатьох країнах світу такі види покарань, як штраф, громадські роботи, умовне засудження, обмеження волі, апробація та інших традиційних і нововведених санкцій, які впродовж тривалого терміну довели свою високу запобіжну ефективність.

Частиною 2 статті 50 КК України встановлено, що основна мета покарання полягає у карі і виправленні засудженого, попередженні нових злочинів як з боку злочинця так і з боку інших осіб. В результаті виконання практичної частини курсової роботи на прикладі десяти судових вироків Червоногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим ми визначили комплекс зазначених цілей кримінального покарання у кожному з вироків.

Кожний судовий вирок з десяти досліджених містив кару як відплату за вчинене. Засуджений зобов'язаний перетерпіти як відплату за вчинений злочин певні обмеження:

- при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі засуджений відчуватиме певні страждання хоча б тому, що він обмежений в пересуванні, ізольований від родини тощо (наприклад, вирок Червоногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2008 року у справі № 1-196/2008);

- при призначенні покарання у вигляді 120 годин суспільних робіт засуджений змушений виконувати певні суспільні роботи протягом зазначеного часу (вирок Червоногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2008 року у справі № 1-135/2008);

- при призначенні покарання у вигляді штрафу засуджений повинен «компенсувати» моральну шкоду потерпілого грошима (вирок Червоногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2008 року у справі № 1-93/2008) тощо.

На прикладі десяти зазначених судових рішень нами було з'ясовано, що для досягнення мети виправлення злочинця достатньо, що він не скоїть нових злочинів у майбутньому хоча б із остраху перед покаранням, і постановка перед кримінальним покаранням завдання якісної зміни переконань і поглядів засудженого була б явно завищеною.

Мета загальної превенції припускає такий вплив покарання, що забезпечує попередження вчинення злочину з боку інших осіб (загальна превенція забезпечується оприлюднення самого кримінального закону, на прикладі досліджених судових вироків – відкритими судовими засіданнями та оприлюдненням самих судових вироків). Загальне попередження тоді діюче, коли воно сполучене з попередженням спеціальним. Спеціальне попередження досягається правилами поводження із засудженими, які засновані на міжнародних принципах, що гарантують їм захист від катувань і інших принижень людської гідності, принципах законності, справедливості, демократизму, гуманізму, диференціації й індивідуалізації процесу виконання покарання.

Також в результаті виконання практичного завдання ми визначили, що засоби досягнення цілей покарання залежать від виду призначеної міри кримінально-правового характеру й визначення порядку й умов її виконання.

Всі розглянуті цілі покарання є значною мірою взаємопов'язаними і взаємообумовленими. Всі вони досягаються при застосуванні покарання одночасно і утворюють певний комплекс.

Коментар модератора

31 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?