Дипломна робота «Правове регулювання діяльності підприємства», 2004 рік

З предмету Економіка підприємства · додано 27.02.2010 20:01 · від Helena_ · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Основні аспекти діяльності підприємства 8 1.1. Поняття підприємства та його організаційно-правові форми 8 1.2. Правові засади функціонування підприємства 36 2. Інститут припинення діяльності підприємства 48 2.1. Шляхи і способи припинення діяльності підприємства 48 2.2. Поняття та види реорганізації 61 3. Нормативно-правове регулювання припинення функціонування підприємства 72 3.1. Загальна характеристика законодавства про підприємства 72 3.2. Проблеми та шляхи вдосконалення законодавства про припинення діяльності підприємства 81 Висновки 92 Додаток А 99 Список використаної літератури 111

Висновок

1. В Законодавстві визначено, що підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності

Законодавство про підприємства – це сукупність або ж система правових норм, що регулюють відносини щодо задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності підприємствами та щодо організації такою діяльністю.

Система законодавства про підприємства – це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей. Систематизацію законодавства про підприємства можна здійснювати за юридичною силою актів, в яких фіксуються норми про підприємства (вертикальна систематизація), а також за предметом правового регулювання: за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки).

2. Залежно від форм власності, згідно зі ст. 63 ГК, передбачених законом, чинний ГК виділяє:

1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

2) підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Приватним підприємством, згідно зі ст. 113 ГК, визнається підприємство, що діє на основі: приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці; приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи.

Підприємством колективної власності, згідно зі ст. 93 ГК, визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємствами колективної власності є:

► виробничі кооперативи;

► підприємства споживчої кооперації;

► підприємства громадських та релігійних організацій;

► інші підприємства, передбачені законом.

Комунальним підприємством, згідно зі ст. 78 ГК, є унітарне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади і що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Державним підприємством в силу ст. 73 ГК вважається підприємство унітарного типу, що діє на основі державної власності та утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Підприємством, заснованим на змішаній формі власності, є підприємство, утворене на базі об'єднання майна різних форм власності.

3. Створення юридичних осіб як суб'єктів господарювання розглядається як спеціальне правове поняття господарського права, що включає в себе врегульовані правом умови фактичного виникнення та легітимізації юридичної особи в статусі суб’єкта господарювання. Сюди вносять ряд послідовних дій, завершення яких призводить до заснування суб'єкта господарювання. До цих дій входить виявлення ініціативи, визначення засновників та їх правового положення, порядку та напрямків діяльності. Згідно ст. 56 ГК, суб'єкт господарювання може бути утворений:

1) за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом:

► заснування нового;

► реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства;

2) шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб:

► розпорядчий;

► нормативно-явочний;

► дозвільний;

► договірний.

4. Визначення поняття „припинення суб’єкта господарювання”, так само як і „припинення його діяльності” відсутнє в законодавстві України. Проте в доктринальному розумінні під припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб’єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, господарську правосуб’єктність з моменту внесення відповідного запису до відповідного реєстру.

Згідно ж зі ст. 59 ГК, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом:

1) реорганізації, що здійснюється шляхом:

а) злиття;

б) приєднання;

в) поділу;

г) перетворення;

2) ліквідації.

Підставами для припинення діяльності підприємства можуть бути певні фактичні обставини, з якими закон пов'язує її припинення, так і установчими документами юридичної особи.

Способи припинення суб'єктів підприємницької діяльності – це передбачений законодавчими актами порядок здійснення цієї процедури, яка починається або по волі власника (підприємця), що утворив відповідну підприємницьку структуру, уповноваженою їм особою, або за рішенням компетентного органу.

Форми припинення підприємства – це прийоми, за допомогою яких ці процедури здійснюються. Ними є ліквідація та реорганізація.

Ліквідація суб'єкта господарювання означає повне припинення його діяльності.

5. Під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва.

Ст. 56 ГК закріпила наступні види реорганізації:

► злиття;

► приєднання;

► виділення (при утворенні нової юридичної особи);

► поділу;

► перетворення.

Злиття передбачає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передачу всіх прав та обов'язків одній новій створеній в результаті таких дій юридичній особі.

Приєднання передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу всіх прав і обов'язків іншій юридичній особі.

Поділ передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу у відповідних частках усіх прав та обов'язків кільком юридичним особам – правонаступникам.

При перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду (зміна організаційно-правової форми) до новоствореної юридичної особи переходять права і обов'язки попередньої.

Під виділом розуміється перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Реорганізація підприємств здійснюється за рішенням власників або уповноважених ними органів, але в деяких випадках, коли підприємство зловживає своїм монопольним становищем на ринку, така процедура може проводитися шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним антимонопольним законодавством.

Так, відповідно до ст. 16 Закону України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р., у випадках, коли суб’єкти господарювання зловживають монопольним положенням на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні віділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

6. Наслідки які несе реорганізація підприємства:

Згідно чинного законодавства у випадку реорганізації підприємства контролюючими органами має бути проведена позапланову виїздну перевірку.

Що стосується відносин з працівниками підприємства, то згідно з Кодексом законів про працю у випадку реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір дійсний протягом терміну, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст. 16 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000р. Реорганізація підприємства є підставою для переоформлення ліцензії.

У цьому випадку підприємство зобов’язане протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, а також відповідні документи або їх нотаріально завірені копії, що підтверджують указані зміни.

Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати отримання заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додається до неї, зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

7. Уявляючи важливість процесів трансформації підприємств на сьогоднішній день, ми усвідомлюємо, що рано чи пізно відбудеться економічна стабілізація економіки, а для цього необхідне надійне правове поле, яке б в повній мірі охоплювало б існуючі відносини та служило б надійним захистом всіх задіяних в таких процесах, суб’єктів.

Як ми вже згадували раніше, законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Виходячи з цього, неважко сказати, що гальмування розвитку законодавства про підприємства потягне за собою і гальмування розвитку інших нормативно-правових актів у сфері господарювання.

Взагалі-то, говорячи про перспективи розвитку законодавства про реорганізацію, можна говорити і про перспективи розвитку законодавства про підприємства взагалі, адже останні співвідносяться як часткове і ціле. Проте розвиток законодавства про реорганізацію має свої нюанси.

Зокрема, перше, на що ми вже раніше звертали увагу, це правова термінологія Господарського кодексу і Цивільного кодексу, яка не є на сьогоднішній день достатньо чіткою. Це проблема нашого законодавства взагалі. Про це ми достатньо говорили в попередніх розділах. Тому неважко передбачити, що в майбутньому узгодження термінів Цивільного кодексу і Господарського кодексу буде все ж таки відбуватися.

Також можна передбачити, що відбуватиметься уточнення певних нюансів реорганізації для окремих видів підприємств в окремих законах.

Наступне, реорганізація як процес припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва врегульований, по суті, лише кодексами у загальному порядку. На мою думку, немає сенсу нашому законодавцю регулювати цей процес на рівні окремого закону чи окремих законів для окремих видів підприємств. Це є недоцільним, оскільки поняття реорганізації не таке вже й складне і є загальноправовим. Тому видання таких окремих законів, на мою думку, не передбачається.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?