Курсова робота «Умови дійсності правочинів за новим Цивільним кодексом України», 2006 рік

З предмету Право · додано 20.02.2010 23:24 · від Natalizze · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 1. Поняття правочину за Цивільним кодексом України. 1.1. Суть і співвідношення термінів „угода”, „правочин”, „договір”. 1.2. Види правочинів. 2. Підстави дійсності правочинів. 2.1. Загальні вимоги до правочинів. 2.2. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину. 3. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. 3.1. Загальні правові наслідки вчинення правочину з порушенням вимог закону. 3.2. Недійсність окремих видів правочинів. Висновки. Список використаних джерел

Висновок

Правочин – це юридичний факт, який виступає належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків. Такі права та обов’язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони відповідно є його складовими елементами.

Досліджуючи сутність поняття „правочин” у співвідношенні з поняттями „угода” та „договір” ми прийшли до висновку, що дана новела в цивільному законодавстві має велике значення, усуваючи можливі колізії, пов’язані з тлумаченням дій, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Аналізуючи ці поняття стає очевидним, що поняття „угода” та „договір” є тотожними. При цьому кожен договір (угода) є правочином, але не кожний правочин є договором, оскільки існують правочини, які не передбачають домовленості сторін. Іншими словами, дані поняття співвідносяться як частина і ціле, і звісно, ширшим є поняття правочину. Однак введення категорії правочину має також і значні негативні наслідки, що пов’язуються, насамперед, з можливістю неправильного застосування правових норм Цивільного кодексу України про правочини. Зараз спостерігається повне ігнорування нової категорії в законодавчих актах комплексного характеру. Так, ні в Господарському, ні в Сімейному кодексі України правочину не приділено належної уваги, а перевага надається термінам „угода”, „договір” та „домовленість”. Хоча і в Цивільному кодексі України існують суперечності у розмежуванні понять „правочин” та „договір”, і навіть в одному випадку застосовується термін „угода”.

Для того, щоб правочин мав природу юридичного факту, тобто міг породити той правовий результат, якого прагнули його сторони, потрібно, щоб його було визнано дійсним. При цьому, закон передбачає презумпцію правомірності правочину, якщо тільки його недійсність прямо не встановлено законом або якщо його не визнано судом недійсним.

В Цивільному кодексі України в статті 203 передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Їх невиконання є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Правочини можуть нотаріально посвідчуватися, але Цивільний кодекс України не встановлює загальнообов’язкового нотаріального посвідчення. Випадки нотаріального посвідчення правочинів передбачені як ЦКУ, так і окремими законами. Так, наприклад, обов’язкове нотаріальне посвідчення встановлено для договору застави нерухомого майна (ст.577 ЦКУ), заповіту (ст.1247 ЦКУ), шлюбного договору, тощо.

Окремі правочини не лише вимагають відповідної форми, а і водночас потребують державної реєстрації у випадках, передбачених законом. З державною реєстрацією правочину пов’язується настання відповідних правових наслідків. Незважаючи на це, законодавець в більшості випадків не визначає правових наслідків недотримання положень про державну реєстрацію правочинів, вони в будь-якому разі випливають з контексту певних правових норм ЦКУ. Відповідно до них, до моменту державної реєстрації вони не можуть породжувати для суб’єктів бажаного правового результату, а, отже, й відповідних прав та обов’язків.

Положення щодо умов дійсності правочинів також потребують певного коригування. Насамперед, необхідно розширити норму про те, що правочин має відповідати вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства України.

Цивільним кодексом України передбачені правові наслідки недійсності правочинів, встановлених законом, які можуть бути змінені за домовленістю сторін правочину, винятком з цього є нікчемні правочини, правові наслідки недійсності яких не можуть бути змінені сторонами.

Правочин визнається недійсним, якщо має місце факт порушення закону. Як вже зазначалося в даній курсовій роботі, правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків, тобто сторони не зобов’язані виконувати передбачені таким правочином умови. Цивільний кодекс України встановлює виняток з загального правила, який полягає в тому, що недійсний правочин породжує лише ті юридичні наслідки, які пов’язані з його недійсністю. Це положення пов’язано з тим, що сторони досить часто виконують частково чи повністю умови недійсного правочину, наприклад, передають майно, виконують певну роботу тощо, вчинення таких дій набуває ознак неправомірності.

Недійсність правочинів внаслідок недотримання форми залежить від того, яка форма встановлена законом або домовленістю сторін для того чи іншого правочину.

Правочини з недоліками змісту – це правочини, зміст яких суперечить вимогам ЦКУ, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Серед правочинів з недоліками змісту науковці виділяють правочини, які порушують публічний порядок, а також фіктивні та удавані. Правочини з недоліками змісту – це правочини, зміст яких суперечить вимогам ЦКУ, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, заміна поняття угоди на поняття правочину, з одного боку сприяє більш досконалому правовому регулюванню, а з іншого – створює умови для виникнення нових правових суперечностей. Тому дане питання потребує негайного вирішення. На нашу думку, для подолання цієї колізії при регулюванні питань, що стосуються правочинів, необхідно забезпечити застосування єдиних термінів та чітко розмежувати поняття правочину та договору у цивільному законодавстві та законодавчих актах, що носять комплексний характер.

Коментар модератора

32 стор

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?