В даній курсовій роботі було розглянуто літакобудування, як галузь промисловості, в 11 країнах світу: США, Франції, Німеччини, Швеції, Великобританії, Італії, Японії, Канаді, Бразилії, Росії та Україні. Аналіз галузі цих країн було розглянуто за період з 2003 по 2008 р. Серед перелічених країн я обрала три (Німеччина, Швеція, Великобританія) для більш детального аналізу стану авіапромисловості в них. Зокрема, Німеччина за обсягами виробництва авіа продукції в Європі є другою після Франції.

Що стосується України, то, за словами фахівців, наша держава володіє значним науковим потенціалом та виробничими потужностями для створення авіаційної техніки. Проте Україна має найменші обсяги виробництва літаків. І причина у відсутності фінансових ресурсів, чому є статистичне підтвердження у другому розділі даної роботи. Крім того, в цьому ж розділі було проаналізовано, що серед обраних країн найбільшу конкурентоспроможність в галузі авіабудування посідає Німеччина.

В третьому розділі було зроблено прогнозування розвитку літакобудування на короткострокову перспективу за допомогою методу екстраполяції трендів, а за допомогою експертного методу було проаналізовано прогнози розвитку даної галузі на середньо- та довгострокову перспективу. Згідно з даними аналізу ринок авіабудування зростатиме, адже зростатиме попит на авіа продукцію. За експертними оцінками, розвиток нових проектів (наприклад, відомого військово-транспортного літака Ан-70) і вихід української техніки на міжнародні ринки стануть комерційно вигідними лише після початку серійного виробництва відповідних літаків. А отже, на даному етапі одним із можливих шляхів вирішення цього завдання є державне фінансування програм і держзамовлення на нову техніку (наприклад, для озброєння української армії).

Для стабілізації фінансово-економічного становища підприємств авіаційної промисловості України протягом 2009-2010 років необхідно скористатися зростанням попиту на світовому ринку на пасажирські та транспортні літаки.

Аби мати можливість розвивати галузь авіабудування, для України необхідним є співпраця з країнами-лідерами у даній галузі. В четвертому розділі було розглянуто стратегію розвитку літакобудування України, виділивши три напрямки співпраці України з Німеччиною, Швецією та Великобританією. Було проаналізовано очікувані конкретні заходи, їх очікуваний результат, методи реалізації, необхідні ресурси, виконавці, термін виконання та можливі ризики в процесі реалізації.

Отже, Україна - одна з авіаційних держав світу, яких не так уже й багато. Вона має потужні конструкторський і виробничий комплекси, багаті авіаційні традиції, вагомі сучасні надбання щодо розробки і випуску повітряних суден. Літак АНТК "Антонов" "Руслан" і досі залишається вершиною, яку технічний світ, незважаючи на всі свої новітні "ноу-хау", не може підкорити. У світі немає аналогів і середньому військово-транспортному літакові "АН-70". Проте для зростання конкурентоспроможності галузі на сьогоднішній день стратегією виходу на світовий ринок авіа продукції є саме співпраця з іншими країнами-виробниками.

Незважаючи на всі зусилля щодо відродження галузі, за останні 5 років підприємства галузі виготовили лише 16 літаків при потужності тільки одного ХДАВП - понад 20 літаків щороку.

За умов співпраці стане можливим залучення додаткових iнвестицiй в авіабудування, що дасть змогу налагодити серійне виробництво нових перспективних моделей пасажирських і транспортних лiтакiв, розроблених українськими інженерами.

Отже, подальше становлення і розвиток галузі залежить, в першу чергу, від її спроможності працювати в ринкових умовах зовнішнього середовища, оскільки обсяги внутрішнього ринку незначні і наявний науково-технічний і виробничий потенціал використовується поки що недостатньо.