В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економічно-правових відносин, що отримала назву "оренда".

Розкриття сутності орендних відносин бере свого початку ще за часів Арістотеля, з того часу, більше ніж за 2300 років після того орендний бізнес світу є одним із найприбутковіших видів діяльності.

В Україні розвиток орендних операцій почався з 1990 року у зв'язку з переведення підприємств на орендні форми господарювання.

Орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення його підприємницької діяльності.

В міжнародній практиці існує декілька видів оренди:

- довгострокова - терміном від трьох років, яку називають "лізингом".

- середньострокова - від 1 до 3 років, яку називають "хайрингом".

- короткострокова - до 1 року, яку називають рентингом.

В практиці зарубіжних країн поняття "лізингу" носить зміст вітчизняного поняття "оренда". Міжнародна фінансова корпорація, що займається розвитком орендних відносин в Україні, часто називає орендні операції України - лізингові. Варто зазначити, що дане переплутування назв фігурує не тільки в "народі". Законодавчі акти України також не чітко розмежовують поняття лізингу та оренди, в наслідок чого виникають суперечки, та недостовірні дані.

Аналізуючи стан орендних відносин України варто сказати, що українська економіка має великий потенціал для залучення іноземних коштів, особливо це стосується міжнародних орендних операцій.

Дослідження показують, що із зростанням валового внутрішнього продукту в 2004 році в Україні є нагальна потреба в оновленні та заміні застарілого обладнання. Згідно з офіційними даними близько 50% основних засобів усіх підприємств є застарілими, в той час як рівень морального зносу техніки, транспортних засобів наблизився до 90%.

Аналіз структури портфелю договорів оренди у розрізі вартості активів демонструє станом на 01.01.05 року, що літаки складають найбільшу частку портфелю договорів оренди ( майже 29%). Друге місце належить вантажним автомобілям. Проте слід зазначити, що легкові автомобілі присутні в портфелях орендних активів 67,7% українських орендних компаній.

За результатами опитування компаній, що займаються орендними операціями, найбільшою їх проблемою є пошук джерел фінансування орендних угод. При цьому, основним джерелом фінансування виступають банківські кредити.

З одного боку, банківський сектор України демонструє хороші темпи зростання і є найбільш розвиненим порівняно з іншими фінансовими секторами. З іншого - обсяги та структура власного капіталу, зобов’язань та активів банків свідчать що вони є замалими порівняно з потребами економіки країни і, у тому числі ринку оренди.

За результатами наданої до Держфінпослуг інформації орендні компанії, які встали на облік, на кінець року мають невиконані зобов’язання за 1 378 договорами оренди, протягом 2004 року уклали 327 договорів оренди, а виконали – 18 договорів. Разом з тим, фінансові компанії не уклали жодного договору оренди протягом 2004 року, тому наведені узагальнені дані виключно юридичних осіб (орендних компаній).

Станом на кінець 2004 року, частка договорів з лізингоодержувачами, які представляють транспортну галузь, становила 74 % від загального обсягу невиконаних договорів, разом з тим, майже 5 % ринку припадає на підприємства сільського господарства.

Цілком очевидно, що саме транспорт як об’єкт лізингу, складає найбільшу частку серед обладнання, яке передано в лізинг, на кінець періоду, а саме 80 %.

В даній дипломній роботі розглянуто стан підприємств, що займаються орендними відносинами на прикладі ЗАТ "Турбота", основою діяльністю якого є здача нежитлових приміщень в оренду.

Так основними доходами підприємства є дохід від надання в оренду двох приміщень, які знаходяться на балансі даного підприємства. Хоча ЗАТ ще не окупило витрачені кошти на відкриття та заснування підприємства, проте з кожним роком воно отримує все більшу кількість доходів.

Варто зазначити що доходи від оренди складають більш ніж 99% валових доходів підприємства. Основними витратами є витрати на орендні операції, заробітна плата, витрати на збут та адміністративні витрати.

Протягом 2001-2004 року прибутки підприємства збільшилися на 344,41%.

Оцінка фінансового стану підприємства говорить про фінансову незалежність підприємства та стабільність. Зокрема слід зазначити, що коефіцієнт фінансової незалежності станом на 01.01.2005 року становить 78%, що на 34% більше ніж на початок 2003 року.

Основний капітал підприємства становить 93% власного капіталу. Для підприємства, що займається орендою основних засобів даний показник є дуже хорошим.

Отже, на прикладі досліджуваного підприємства було показано, що діяльність підприємств, що займаються наданням послуг оренди є досить прибутковою та перспективною в Україні.

Все більше підприємств України, що надавали майно в оренду роблять ставку на розвиток лізингової діяльності. Закупівлі об'єктів лізингу для подальшої їх здачі в лізинг. Проте сьогодні є чимало проблем, які пов'язані з лізинговими операціями, по-перше: існує суттєва термінологічна плутанина. Зокрема, не досить чітко розмежовані поняття "лізинг", "оренда" тощо. По друге, чи не найбільшою вадою законодавства є те, що основним регулюючим параметром у лізингових угодах встановлено термін амортизації. У цьому питанні "Закон про лізинг" суперечить чинному закону "Про оподаткування прибутку підприємств". По-третє, чинне законодавство розглядає лізинговане майно як товар. І якщо воно ввозиться на митну територію України на термін, більший за один рік, доводиться сплачувати всі передбачені в таких випадках платежі - ПДВ, акциз тощо. Крім того в "Законі про лізинг" зовсім не відображена проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів.

Саме тому дослідження питання орендних операцій є особливо актуальним не тільки для ЗАТ "Турбота", а й для економіки України в цілому, оскільки від даного виду господарської діяльності залежить подальший її розвиток.