Курсова робота «Загальна характеристика типів виборчих систем», 2006 рік

З предмету Політика, політологія · додано 04.02.2010 21:31 · від :) · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ ст.3 Розділ I. Вибори та їх роль в політичному житті 1.1. Вибори як інститут представницької демократії ст.6 1.2. Вибори та виборчий процес в зарубіжних державах ст.10 1.3. Виборчий процес в Україні ст.11 Розділ II. Виборчі системи і їх політичні наслідки 2.1. Історичні типи виборчих систем ст.17 2.2. Мажоритарна виборча система ст.20 2.3. Пропорційна виборча система ст.25 2.4. Інші типи виборчих систем ст.30 2.5. Еволюція виборчої системи в Україні ст.31 Висновки ст.35 Список використаної літератури ст.39

Висновок

В контексті вибору оптимальної виборчої системи для України в колах політологів найчастіше лунають схильні відгуки про дві системи голосування, які в умовах зародкової демократії України були б найкориснішими для нашої партійної системи – це система одномандатних округів з врахуванням певної пропорційності, а друга - система Мусіяки –Ларіна - система з регіональними списками, однак з сумарним по державі встановленням результатів виборів

Які партії нам потрібні, слабкі чи сильні? Якщо ми станемо на позицію, що нам необхідні сильні партії, то ми повинні вибирати ту виборчу систему, яка стимулює розвиток і консолідацію партій, але не в абстрактних для нас умовах розвинутої демократії, а в умовах тієї зародкової демократії, яка існує сьогодні в Україні, де є елементи виборчої демократії, але ще дуже далеко до ліберальної демократії. Якщо ми хочемо вибирати Україні систему обрання парламенту, ми повинні відповісти собі на питання: що сьогодні потрібно Україні – зміцнення її цілісності, унітаризація, чи регіоналізація, яка може містити в собі зародки сепаратизму? Україна зовсім недавно пережила гострий рецидив цієї хвороби. Ми також маємо собі відповісти на питання, яке випливає із досвіду виборів 2004 року: нам потрібна система, захищена від зловживань чи максимально лібералізована, яка базується на довірі як до дій виборців, так і до дій виборчих комісій. Мені здається, що зовсім недавно ми здобули досить важкий досвід з цього приводу.

Щодо нашої виборчої системи з жорстким списком то з моєї точки зору вона має декілька вад, які треба обговорити. Найперше, вона є такою, що втрачає зв’язки з територіальними громадами. Якщо ми говоримо, що замовниками виборчої моделі є територіальні громади, то це означає, що вони повинні мати не тільки право на формування цього списку. Це означає, що має відбуватись адекватна реакція, коли народні депутати отримують мандат і відповідають своїми певними зобов’язаннями. Тобто, отримуючи суверенну волю з боку народу, віддають йому належне відповідними діями щодо захисту інтересів цього народу. Чи буде це відбуватись? Я не впевнений. Зважаючи на продовжений до п’яти років термін дії мандату, думаю що партії будуть згадувати про виборців, в основному, тільки на час виборчого процесу. За півроку, в кращому випадку, до виборів, або на час самих виборів, працюючи в основному на суто політичному полі, зосередивши свою увагу на печерських пагорбах і не більше.

Друга проблема, яку треба відкрито проговорювати, це корумпованість цієї системи. Наприклад, вже зараз в парламенті йдуть дискусії про те, що одне місце в партійному списку коштує від 800 тисяч доларів, а експерти стверджують, що ця ціна, на час самих перегонів, підніметься до 2 мільйонів доларів. Якщо прийняти до уваги зміни які ми внесли в Конституцію, записавши там імперативний мандат і перетворивши депутата фактично в слугу цієї кнопки для виконання політичної волі з’їзду чи фракції, то ми отримуємо досить сумну картину, коли внутрішня плюралістична система стосунків та позиція народного депутата відносно територіальної громади взагалі зникне як така.

Третя проблема — той самий імперативний мандат, коли депутат фактично втрачає право на власну позицію. Оскільки будь-який випадок його неадекватної позиції буде наштовхуватись на корпоративну позицію керівництва партії. Власне, про що буде йти мова? Що в парламенті основні позиції будуть вирішуватись не стільки народними депутатами, скільки керівниками фракцій. Не буде мати значення голосування всіх, або майже всіх, народних депутатів, як це відбувається зараз, а значення буде мати тільки позиція керівників фракцій. Наприклад, якщо депутат щойно отримав позицію науково-експертного управління, яке детально розбирає всі позиції і говорить про те, що цей законопроект треба відхилити. Власне, чому він подав його? Він повернув його знову в сесійний зал, розуміючи, що дуже багато процесуальних аспектів та регламентних моментів цього закону є недосконалими і їх треба доопрацьовувати, але ідея має бути обговорена. Я переконаний, що саме виборці мають сьогодні визначати своїм вибором не тільки місце тієї чи іншої партії, але й місце в списку цих партій тих чи інших депутатів. Мова йде про дійсно складні внутрішньопартійні процеси, але це єдиний перехід до нового типу партійної демократії, коли партії будуть наповнені не рекрутами, не тими хто буде свідомо і несвідомо підтримувати позицію лідера партії, а тими хто буде вестиме реальну дискусію саме про національні цінності та інтереси. В цьому випадку, відкриті списки дозволяють також прозоро розуміти процес замовлення суспільством України виборчої моделі.

Одним із варіантів виходу із ситуації є створення регіональних списків згідно адміністративно-територіальним поділом України. Таку модель запропоновано у розробленому законопроекті "Про вибори народних депутатів України" (реєстр. № 4285-7 від 2.03.2004р.). Замість кулуарного підходу, коли місця в списку займають "свої люди", необхідно запровадити відкритий та прозорий підхід. При цьому до списку повинні входити ті представники, які продуктивно працювали, які мають авторитет серед рядових членів партії та змогли набрати на партійних регіональних конференціях достатню кількість рейтингових голосів. Щоправда у цьому документі тоді пропонувалася змішана виборча система.

Звісно є свої плюси в нашій виборчій системі. Прихильники пропорційних виборів до Верховної Ради посилаються на такі аргументи.

 Система забезпечить пропорційне представництво у парламенті основних політичних уподобань громадян України, чого важко, а то й неможливо досягти при мажоритарній системі. Як приклад, можна навести вибори 1994 р. При мажоритарній системі члени Народного Руху України зібрали загалом 5,15% голосів виборців, але отримали лише 16 місць у ВР замість 23, які мали б відповідати відсотку голосів. При змішаній системі 1998 р. було добре видно недоліки пропорційної системи. Наприклад, за список кандидатів від Партії зелених України подано 5,44% голосів виборців і таким чином партія провела до парламенту 19 народних депутатів, хоча за мажоритарною складовою ПЗУ не отримала жодного мандату (і не отримала б їх, очевидно, якби вибори пройшли за мажоритарною системою).

Пропорційна система забезпечить краще структурування парламенту – формування фракцій та парламентської більшості.

Пропорційна система сприятиме зростанню ролі політичних партій та політичному структуруванню суспільства.

Запровадження пропорційної виборчої системи відповідає світовим тенденціям: практично всі країни Західної та Центральної Європи застосовують пропорційні виборчі системи.

Мажоритарна система або мажоритарна складова виборчої системи більшою мірою піддається впливу адміністративного ресурсу, аніж пропорційна.

Пропорційна виборча система посилить політичну відповідальність політичних партій.

Пропорційна виборча система закритих списків у єдиному окрузі стимулює формування загальнонаціональних партій і зменшує небезпеку регіоналізації політичних сил та розколу країни.

Опоненти пропорційної системи в тому вигляді, в якому вона зараз запроваджується в Україні, а саме системи закритих партійних списків в єдиному загальнодержавному багатомандатному окрузі, наводять інші аргументи.

Виборча система закритих партійних списків звужує обсяг виборчих прав громадян, а отже, їх вплив на формування влади в державі. Громадяни, які не є членами політичних партій, а це більшість виборців України, не мають права висувати кандидатів у народні депутати, не можуть впливати на порядок кандидатів у партійному списку.

У виборчому списку буде до 450 прізвищ, і виборець, віддаючи свій голос за список, голосуватиме, по-суті, всліпу, бо реально доступними для нього будуть хіба що перші п’ять прізвищ.

Виборча система такого типу невиправдано збільшує роль партійних лідерів у проведенні виборів, оскільки саме лідери партій мають вирішальний вплив на формування списку кандидатів. За відсутності традицій внутрішньопартійної демократії це призведе до узурпації влади лідерами кількох політичних партій.

Нова виборча система не сприятиме оновленню депутатського корпусу, позаяк на чергові вибори партія висуватиме переважно діючих депутатів.

Запровадження пропорційної виборчої системи закритих списків на виборах районних та обласних рад суперечить конституційним положенням про статус цих рад (районні та обласні ради представляють спільні інтереси відповідних територіальних громад, – ст. 140 Конституції України).

Система закритих партійних списків розриває зв’язок кандидата і майбутнього депутата зі своїми виборцями. Кандидати, які займають у списку місця від 6 і нижче, невідомі більшості виборців і, по суті, не несуть відповідальності перед ними за свою діяльність.

Дійсно, наслідки застосування тої чи іншої виборчої системи дуже сильно залежать від форми правління, обраної в державі. Якщо форма правління ближча до президентської, то тип виборчої системи менше впливає на характер уряду, на його стабільність. Існує такий стереотип: пропорційні виборчі системи сприяють багатопартійності, а відтак і слабому уряду (постулат Дюверже). Так, це правда в багатьох ситуаціях, але при парламентській формі правління, і чим далі форма правління далі від парламентської, тим цей аргумент менш суттєвий. Так само, говорити двопартійність чи тенденцію до двопартійності є сенс лише в контексті форми правління. Чим ближче вона до парламентської, тим більше проявляється постулат Дюверже, чим далі вона від неї, тим менше значення це має для мотивування виборців, тому що менше працює постулат Дюверже.

Порівнявши всі за і проти ми дійшли висновку, що на даному етапі розвитку нашої країни, нашої партійної та політичної системи, рівня культурно-політичної свідомості громадян для України доцільним є використання пропорційної системи виборів із закритим списком виборців. А в подальшому перехід на пропорційну виборчу систему з напівзакритим виборчим списком, який формується на регіональному, місцевому рівні.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?