Курсова робота «Cловотвірно-мотиваційна характеристика оцінно-емоційних назв осіб в українській мові», 2006 рік

З предмету Філологія · додано 26.01.2010 22:19 · від Віктор З Космоса · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні засади дослідження 7 1.1. Особливості творення оцінних назв осіб в українській мові 7 1.2. Проблема мотивації оцінно-емоційних назв осіб 13 Розділ 2. Специфіка словотвірних процесів оцінних назв осіб української мови 21 2.1. Морфологічні способи творення 21 2.1.1. Суфіксальний спосіб творення 21 2.1.2. Конфіксальний словотвір 30 2.1.3. Безафіксний спосіб словотворення 31 2.1.4. Морфологічний спосіб складання 33 2.2. Неморфологічні способи творення оцінних назв осіб 34 2.2.1. Лексико-семантичний спосіб творення оцінно-емоційних назв осіб 35 2.2.1. Лексико-синтаксичний словотвір 41 Висновки 43 Список використаної літератури 47 Список використаних джерел 50

Висновок

Отже, словотвір сучасної української мови є основним виявом її системного розвитку, та активного збагачення. це свідчать визначені В. О. Горпиничем [11], Н. Ф. Клименко [23] та іншими різноманітні способи творення слів в українській мові. Особливо це актуально для слів з емоційно-оцінним забарвленням, серед яких помітно вирізняється мікросистема оцінно-емоційних назв осіб. Нами ж опрацьовано сім томів СУМу в 11-ти тома за загальною редакцієї І. К. Білодіда, з яких вдалося зафіксувати близько трьохсот лексичних одиниць. При чому аналіз низки словникових статей свідчить про незакінчений перехід багатьох значень у самостійне функціонування, а отже неправомірно вважати їх значеннями окремих лексем, а лише відтінком значення, переважно конотативним компонентом.

У роботі ми проаналізували теоретичні положення, які стали підґрунтям нашого дослідження, на основі чого зробили певні висновки. По-перше, у мовознавстві труднощі викликає поняття розмежування способів творення слів. Між науковцями виникли суперечності щодо видділення морфологічних і неморфологічних способів творення слів. На сучасному етапі їх розмежування відбувається традиційно, оскільки в усіх підручниках із сучасної української літературної мови, багатьох наукових працях воно наявне. По-друге, нові підходи та наукові методи у мовознавстві дали можливість розглядати словотвір у широкому апекті, не обмежуючись традиційними поглядами. Це стосується і характеристики способів творення. Найпродуктивнішими способами в українській мові є суфіксація, лексико-семантичний спосіб та основоскладання. Усі вони достатньо досліджені.

Суперечливі підходи у мовознавчій літературі спостерігаються щодо лексико-синтаксичного способу словотворення оцінно-емоційних назв осіб. Це стосується такого шару слів як композити на зразок: розм. варивода, розм. паливода, розм. пройдисвіт, зневажл. держиморда тощо. Ми дійшли висновку, що їх слід розглядати як результат лексико-семантичного словотворення, а не складання, бо тут відбувається злиття застиглих форм слів, що є характерною особливістю саме цього способу творення.

Одним із актуальних напрямів дослідження мовних одиниць, нині є вивчення мотиваційних процесів. Під мотивацією розуміють, вибір мовного матеріалу на позначення предмета з уже існуючого у мові складу морфем, вибір ознаки предмета, яка стає його репрезентантом в цілому, вибір мотиваційної ознаки та наявність мотиваційного зв’язку нового слова з мотиватором, вираження у слові ознаки позначуваного предмета, що використовується для його називання в цілому.

Дослідження мотиваційних процесів потребує врахування двох аспектів: традиційного лінгвістичного, що відображає словотворчий і семантичний зв’язок між похідним словом та його мотиваційною ознакою, а також когнітивного, який встановлює, по-перше, операційні ланки номінації від індивідуальних чуттєвих образів до формування у процесі спільної практичної діяльності уявлення, поняття про референт і далі до вибору мотиваційної ознаки на ґрунті смислового зв’язку з іншими поняттям; по-друге, актуалізацію певних ментальних структур репрезентації знань, різних типів пам’яті носіїв мови, їхньої уяви як творчого процесу, утворення нових образів шляхом трансформації та комбінації тих, що залишилися в пам’яті.

У лінгвістиці спостерігаються різні підходи до висвітлення типів мотивації. Так, відомими є класифікації О. І. Блінової, Т. Р. Кияка, О. А. Земської, І. С. Улуханова, О. С. Кубрякової, В. О. Горпинича, які відображають семантико-словотвірний аспекти проблеми мотивації. З розвитком когнітивної ономасіології, актуальним стає концептуальне місце мотиватора у ментально-психологічному комплексі об’єкта. Саме цей критерій став підґрунтям нової типології мотивації, запропонованої О. О. Селівановою.

Залежно від способу репрезентації, селекції в ономасіологічній структурі компонентів у когнітивній моделі ментально-психологічного комплексу виділяються такі різновиди мотивації: пропозитивно-диктумна, асоціативно-термінальна, модусна та змішана. Основоположним для цієї типології мотивації є те, що вибір мотиватора здійснюється на ґрунті вербалізованої когнітивної моделі з урахуванням структури ментально-психологічного комплексу, зв’язків між його компонентами.

У практичній частині роботи ми проаналізували зафіксовані мовні одиниці, з погляду словотвору та специфіки набуття ними конотативної семантики. Оцінно-емоційні назви осіб утворені суфіксальним способом мають властиві для них суфікси. Серед похідних чоловічого роду виявлено різні словотвірні типи оцінних назв осіб: а) віддієслівного творення із словотвірним значенням «особа – носій процесуальної ознаки» (вередун, задерика, пропияка); б) відприкметникового творення зі словотвірним значенням «носій атрибутивної ознаки» (дикун, лисун, добряк); в) відіменникового, що характеризуються словотвірним значенням «особа – носій предметної ознаки» (вухань, мордань, вусань). При дослідженні оцінних назв осіб чоловічого роду, нами встановлено, що окремі суфікси є дуже продуктивними, а інші мають лише по кілька утворень. Дуже продуктивними є такі суфікси як -ун- (зневажл. лизун, розм. лепетун, розм. мазун, розм. дикун, розм. лисун), -ак- (зневажл. босяк, розм. глупак, розм. добряк, зневажл. гестапак, розм. здоров’як, розм. протак), -ик- (розм. задерика, лайл. каторжник, зневажл. куркулик, розм збитошник), -ник- (розм. розбійник, розм. мерзотник, вульг. паскудник, зневажл. барахольник), -ан-(розм. горбань, розм. горлань, розм. лисань, розм. лобань), -ач- (зневажл. попихач, зневажл. римач, розм. патлач, зневажл. полизач). До малопродуктивних належать суфікси -ій-(фаміл. лупій, розм. плаксій), -к-(розм. знайко, розм. забудько), -ень- (розм. злидень, розм. красень), -ур- (зневажл. босяцюра, розм. замазура), -уг- (розм. злодюга, зневажл. катюга) та інші. Словотвірний аналіз назв осіб спільного роду дав можливість визначити серед них іменники з суфіксами -ак(а)- (розм. валяка, зневажл. пропияка, зневажл. лобуряка), -ук- (розм. злюка, лайл. звірюка), -аг- (зневажл. плутяга, зневажл. бродяга),-л- (зневажл. патякало, зневажл. підшивало). Причому деякі з них досить продуктивні. Трапляються поодинокі випадки нульової афіксації: неук, понура.

У ході аналізу мовних одиниць, нам вдалося виявити випадки конфіскації. У таких лексемах, при творенні, префікс із суфіксом стали одним формантом без якого слово утворити не можливо. Таким чином, деякі слова утворені конфіксами при…ень (зневажл. прихвостень), недо… ок (розм. недоумок), без…к- (розм. безштанько). А також безафіксного способу, наприклад: (розм. похнюпа, розм. причепа, зневажл. заблуда). Назви осіб емоційно-оцінного характеру не досить продуктивно утворюються шляхом складання основ та основ і слів в одне слово. При дослідженні фактичного матеріалу, нам вдалося виявити лексеми утворені основоскладанням та основословоскладанням (ірон. златоуст, розм. горлохват, розм. жмикрут, розм. горлодер).

Велику групу слів репрезентує лексико-семантичний словотвір представлений моделями метафоризації та метонімізації. Ми визначили три моделі метафори: тварина –› людина (зневажл. мавпа, ірон. лев – людина, розм. курча), предмета –› назва людини (розм. квач, зневажл. ганчірка, зневажл. одоробло), назва рослини –› назва людини (фам. лопух, розм. печериця); та дві моделі метонімії: ознака –› носій ознаки (лайл. злидота, зневажл. розмазня), власна назва –› назва людини (іуда – зрадник, лайл. ірод).

Досить продуктивним виявився лексико-синтаксичний спосіб, який репрезентують слова утворені шляхом поєднання форми дієслова у наказовому способі і таких іменників, як голова: розм. закрутиголова, розм. пробийголова; вус: розм. крутивус; світ: розм. пройдисвіт; хвіст: розм. вертихвіст, розм. закрутихвіст; вода: розм. паливода, розм. варивода.

Отже, з погляду словотвору лексико-семантична мікросистема є різноманітною і продуктивною щодо збагачення української мови. Вона становить великий науковий інтерес у когнітивному аспекті, до якого ми і плануємо звернути увагу у поданьшій дослідницькій діяльності.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?