Курсова робота «Механізм електропровідності водних розчинів», 2008 рік

З предмету Інше · додано 20.01.2010 16:49 · від Slavik · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ С.3-4 Розділ 1. Теоретичні основи дослідження С.5-10 1.1. Механізм електропровідності водних розчинів С.5-9 1.2. Закони електричного струму в електролітах С.9-10 Розділ 2. Дослідження впливу концентрації і температури на електропровідність водних розчинів С.11-19 2.1. Методика дослідження С.13 2.2. Результати фізичного експерименту С.13-18 2.3. Теоретичне пояснення результатів дослідів С.18-19 Висновки С.20-21 Список літератури С.22

Висновок

Носіями електричного заряду (носіями електричного струму) у розчинах електролітів є не електрони, як у металах, а позитивно і негативно заряджені гідратовані іони.

Вода, як розчинник, що має велику діелектричну проникливість, зменшує силу взаємного притягання іонів у молекулах розчинених речовин, які перебувають у хаотичному русі та, внаслідок взаємних зіткнень, можуть розпадатися на окремі різнойменно заряджені іони.

Крім того, при розчиненні електроліту виникає хімічна взаємодія розчинної речовини з водою, яка призводить до утворення гідратів, а потім вони дисоціюють на іони. Розклад молекул речовини на іони під впливом розчинника називається електролітичною дисоціацією.

Таким чином, електролітичну дисоціацію можна спостерігати тільки у тих молекул, що складаються з іонів (речовини з іонною решіткою),або являють собою диполі, що можуть розкладатися на іони. Тобто, водні розчини речовин, молекули яких не є диполями, до складу яких не входять іони, не дисоціюють, а отже не проводять електричний струм.

Ступінь дисоціації відображає частку молекул, що розпалася на іони, від загальної кількості молекул речовини у розчині. Тобто від ступені дисоціації водного розчину речовини залежить і електропровідність розчину.

По-перше, кожна речовина має власну ступінь дисоціації (дисоціює по-різному, утворює різну кількість іонів), що визначає електропровідність водного розчину такої речовини.

По-друге, ступінь дисоціації тим більший, чим менша концентрація розчину та чим вища його температура.

Так, при збільшенні температури збільшується дисоціація розчиненої речовини, тобто збільшується кількість носіїв електричного заряду. Залежність електропровідності від температури розчину прямопропорційна. Крім того, при підвищенні температури підвищується рухливість іонів, що також впливає на прямопропорційну залежність електропровідності від температури розчину.

Вплив концентрації водного розчину речовини-електроліту на електропровідність розчину складніший. Збільшення концентрації розчину електроліту збільшує кількість іонів, утворених в результаті дисоціації, а отже покращує електропровідність. Однак, за подальшого збільшення концентрації кількість іонів зростає так, що відстань між ними зменшується настільки, що протилежно заряджені іони починають взаємодіяти та утворювати нейтральні молекули. Крім того, з огляду на механізм електролітичної дисоціації у водному розчині, в якому важливу роль грають диполі води, зміна співвідношення розчинника та розчинної речовини на користь останньої (збільшення концентрації розчину) зменшує здатність молекул води гідратувати молекули розчинної речовини. Це означає, що залежність електропровідності від концентрації має свій максимум, після чого збільшення концентрації водного розчину електроліту призводить до зменшення електропровідності.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?