Курсова робота «Поняття зовнішньоекономічного договору та право що до нього застосовується», 2008 рік

З предмету Право · додано 20.01.2010 08:05 · від Oksan4ik · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ І. Зовнішньоекономічний договір у міжнародному приватному праві 5 1.1. Поняття та форма зовнішньоекономічного договору 5 1.2. Умови та облік (реєстрація) зовнішньоекономічного договору 11 РОЗДІЛ ІІ. Право, що застосовується до зовнішньоекономічного договору 16 2.1. Автономія волі як засіб визначення застосовуваного права 17 2.2. Принцип найбільш тісного зв’язку як один і з засобів колізійного регулювання 21 2.3. Визначення застосуваваного права за відсутності вибору сторін 24 Висновок 27 Список використаної літератури 29

Висновок

При написанні курсової роботи було висвітлено поняття зовнішньоекономічного договору та права, що до нього застосовується.

Отже, зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо додержано вимог законів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, а місце укладання угоди — законами України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні договору (контракту), або в результаті подальшого погодження. За відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), використовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності відповідна сторона. При прийнятті до виконання за зовнішньоекономічним договором береться до уваги право місця такого прийняття, оскільки сторони не погодили інше.

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), установлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 6 вересня 2001 року

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів за участю України.

Для реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкт господарювання, який є стороною контракту, подає до компетентних органів такі документи: інформаційну карту зовнішньоекономічного договору (контракту), оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) та його копію, документ про оплату послуг за реєстрацію цього договору.

За загальним правилом, право, яке підлягає застосуванню до зовнішньоторговельних угод, стосується таких питань, як дійсність договору; його тлумачення; права та обов’язки сторін; виконання договору, наслідки його невиконання або неналежного виконання; припинення договору та наслідки його недійсності.

Автономія волі, як засіб визначення застосовуваного права, отримала закріплення майже в усіх міжнародних договорах, що стосуються вибору права, компетентного регулювати договірні зобов’язання.

Головною ідеєю принципу найбільш тісного зв’язку як одного і з засобів колізійного регулювання є пошук відповіді на питання щодо застосовуваного права, виходячи з аналізу обставин конкретної справи тобто регулювання колізії законів не за допомогою чітких прив’язних критеріїв, а шляхом відшукання правопорядку, до якого конкретне правовідношення більш «тяжіє», або застосування якого забезпечить більш об’єктивний та справедливий результат розгляду справи.

У разі, коли сторони зовнішньоторговельної угоди не погодили між собою вибір належного права, застосуванню підлягає право, визначене згідно з колізійними нормами, які містяться у міжнародних договорах, а за відсутності таких – у національному законодавстві.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?