Дипломна робота «Правова природа закону про державний бюджет», 2008 рік

З предмету Право · додано 15.01.2010 12:55 · від Дмитро · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Конституційні засади Закону України “Про Державний бюджет України” 13 1.1. Об’єктивна зумовленість конституціоналізації бюджетних правовідносин 13 1.2. Предмет та зміст Закону України “Про Державний бюджет України” 22 1.3. Висновки до розділу 36 Розділ ІІ. Конституційні основи розробки та прийняття Закону України “Про Державний бюджет України” 41 2.1. Конституційні основи розробки проекту бюджету 41 2.2. Конституційні основи внесення проекту закону “Про Державний бюджет України” до Верховної Ради України 51 2.3. Конституційні основи розгляду та затвердження Закону України “Про Державний бюджет України” 60 2.4. Висновки до розділу 77 Розділ ІІІ. Конституційні основи виконання та затвердження звіту про виконання Закону України “Про Державний бюджет України” 80 3.1. Конституційні основи виконання Закону України “Про Державний бюджет України” 80 3.2. Конституційні основи розробки та затвердження звіту про виконання Закону України “Про Державний бюджет України” 99 3.3. Висновки до розділу 105 Висновки 110 Список використаних джерел та літератури 120

Висновок

1. Конституція, як основний закон в ієрархії джерел системи законодавства, закріплює важливі начала функціонування фінансово-кредитної системи країни та встановлює базові принципи бюджетного, податкового, та інших інститутів фінансового права, основи грошового обігу та валютного законодавства. Включення в тексти сучасних конституцій великої кількості положень фінансово-кредитного характеру пояснюється зростанням значення соціальної і господарсько-економічної функції в діяльності держави. Особливість Конституції України як політико-правового документу, що встановлює основи конституційного ладу, знайшла своє відображення в регулюванні фінансового механізму в найбільш загальних рисах, через норми-принципи. Єдиним фінансовим інститутом, який найбільш детально врегульований на конституційному рівні, є Державний бюджет. Основний закон України дає вичерпний опис процедури прийняття бюджету – важливого документу, який визначає “економічне буття” держави і всієї політичної системи суспільства. Це обумовлено перш за все тим, що питання складення і затвердження бюджету напряму зв’язані з компетенцією вищих органів влади і управління, а відповідно, з державною формою правління, яка існує в Україні. Аналіз тексту Конституції України показує, що абсолютна більшість бюджетних норм зосереджена в розділах IV, VI, X та XI. Саме ці розділи закріплюють взаємовідносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів України та центру з регіонами, тобто, безпосередньо визначають форму правління та державний устрій України.

2. За своєю природою бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування, і який є невід’ємною частиною закону про державний бюджет. Бюджет виступає як головний фінансовий план держави і являє собою кошторис доходів і видатків держави, котрий затверджується законодавчою владою у вигляді закону і відображає економічну, соціальну, оборонну, міжнародну, екологічну та боргову політику країни. Державний бюджет України складається зі статей, якими затверджено загальний обсяг доходів та видатків державного бюджету, дефіцит державного бюджету, граничний обсяг державного боргу, розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, а також таблиць, якими визначено доходи Державного бюджету, розподіл видатків Державного бюджету між органами державної влади та розподіл міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

3. Органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Фінансування, утворення, реорганізація та ліквідація органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади законом про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.

4. Відповідно до статті 143 Конституції України обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами. Тобто, відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні враховувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийняті закону про Державний бюджет. Таким чином, неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет унеможливлює прийняття обласних та районних бюджетів, а також бюджетів територіальних громад, які відповідно до норм Конституції затверджуються лише після прийняття Верховною Радою України Державного бюджету України.

5. Несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України фактично блокує діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів встановлених статтею 5 Конституції України, згідно з якою народ здійснює владу, зокрема через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; статтею 7 Конституції України, згідно з якою в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Крім того, відсутність Державного бюджету України призводить до порушення частини другої статті 3 Конституції України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування.

6. Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби. Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов’язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

7. Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.

8. Закон про Державний бюджет має особливу правову природу, оскільки Конституцією для цього закону передбачено спеціальний суб’єкт права законодавчої ініціативи – виключно Кабінет Міністрів, а також особливий порядок подання на розгляд Верховної Ради, затвердження і виконання. Положення Конституції виключають ситуацію, коли в країні відсутній бюджет. Зокрема, стаття 96 Основного Закону встановлює, що Державний бюджет затверджується щорічно Верховною Радою на період з 1 січня до 31 грудня. Винятками можуть бути особливі обставини: введення воєнного стану, оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її регіонах, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.

9. Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

10. Дія положень статей 94 та 106 Конституції України, якими регламентується порядок підписання та офіційного оприлюднення законів, здійснення Президентом права вето з наступним поверненням законів на повторний розгляд Верховної Ради, а також процедура повторного розгляду таких законів поширюється на всі закони, що приймаються Верховною Радою, крім законів про внесення змін до Конституції, в тому числі і на закон про Державний бюджет України.

11. Своєчасне прийняття закону України “Про Державний бюджет”, в якому будуть втілені інтереси всіх соціальних верств населення, передбачені всі необхідні статті видатків та економічні перетворення які можуть вплинути на перегляд бюджетних показників впливає на розвиток держави. Однак, основний фінансовий план держави щорічно приймається значно пізніше зазначеного в Бюджетному кодексі України терміну. Це відбувається не тільки через те, що закон України “Про Державний бюджет” є найбільш заполітизованим законодавчим актом і на своєчасність його ухвалення впливають спроби представників різних соціальних груп і політичних партій добитися через бюджет певних благ для себе. А також через те, що механізм створення тексту бюджетного закону і набуття ним правових якостей далекий від досконалості.

12. Конституція України та Регламент Верховної Ради України передбачають можливість розробки законопроектів за власною ініціативою, за дорученням та за обов’язком. За власною ініціативою розробка законопроектів може здійснюватись будь-якими фізичними та юридичними особами. В другому випадку, розробка законопроектів здійснюється за дорученням Верховної Ради України. За власною ініціативою та за дорученням Верховної Ради України може здійснюватись розробка будь-якого законопроекту. Розробку законопроекту “Про Державний бюджет України” Конституція України в якості обов’язку покладає виключно на Кабінет Міністрів України. Таким чином, існує лише один вид законопроектів – законопроекти про Державний бюджет, розробка яких здійснюється за обов’язком і реалізація цього обов’язку покладається на один орган – Кабінет Міністрів України.

13. Розробка проекту бюджету є початком бюджетного процесу та від ретельності її проведення залежить якість складання основного фінансового плану держави і нормативного акту про нього. Під розробкою проекту бюджету, з юридичної точки зору, варто розуміти процедуру його складання. Проект Державного бюджету України набуває правового змісту, коли він починає відповідати вимогам, які законодавець висуває до проекту закону про Державний бюджет, але остаточно набуває статусу законопроекту тільки після його реєстрації у Верховній Раді України.

14. Процедура внесення проекту закону “Про Державний бюджет України” до Верховної Ради України безпосередньо визначається Конституцією. Конституція України наділяє виключним правом розробки та внесення до парламенту проекту закону “Про Державний бюджет України” Кабінет Міністрів України. Зазначене право не є його диспозитивним правом. Уряд не володіє свободою волі у вирішенні питання реалізовувати чи не реалізовувати йому це право. Уряд зобов’язаний реалізувати свою законодавчу бюджетну ініціативу. Більше того, Конституція України визначає точні строки реалізації бюджетної ініціативи уряду. Встановлення конкретної дати, до настання якої Кабінет Міністрів України зобов’язаний подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік є важливою гарантією проти запізнення прийняття бюджетного закону. В системі гарантій проти запізнення прийняття бюджетного закону, таке конституційне положення має конкретний характер.

15. Конституційна процедура розгляду та затвердження Закону “Про Державний бюджет” має свої особливості у порівнянні з розглядом та затвердженням звичайних законів. Ці особливості обумовлені специфікою даного правового акту та проявляються в наступному:

1) виключним правом на розгляд та затвердження Закону “Про Державний бюджет” володіє Верховна Рада України, як парламент, тобто єдиний орган державної влади в Україні, який має право виступати від імені Українського народу. Конституція України, в статті 74, прямо забороняє проводити всеукраїнський референдум з даного питання;

2) закон про Державний бюджет розглядається в пріоритетному порядку і його ухваленню передує ретельний аналіз. Це обумовлено важливістю ухвалення даного фінансового плану держави, що передбачає витрати і доходи на поточний фінансовий рік, відповідно до яких відбувається фінансування основних задач і функцій держави;

3) законодавчою базою розгляду та затвердження закону про Державний бюджет є Конституція України та Бюджетний кодекс України;

4) Бюджетний кодекс України закріплює терміни перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді Верховної Ради України;

5) контроль за дотриманням бюджетного законодавства під час розгляду та затвердження закону про Державний бюджет здійснюють Міністерство фінансів України, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункова палата.

16. Верховна Рада України затверджуючи закон про Державний бюджет на відповідний рік дає згоду й одночасно завдання виконавчій владі збирати доходи, що встановлені законодавством, і витрачати їх на санкціоновані потреби протягом встановленого періоду, а саме – з 1 січня по 31 грудня календарного року, а за особливих обставин – протягом іншого періоду. Конституція України покладає обов’язок забезпечити виконання Державного бюджету України на Кабінет Міністрів України. Виконання Державного бюджету України фактично означає виконання закону про Державний бюджет, яким він затверджується.

17. Виконання бюджету – це повне і своєчасне надходження до бюджету усіх передбачених законодавством доходів і забезпечення фінансування всіх запланованих видатків. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету і загалом Закону України “Про Державний бюджет України”, яким він затверджений, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

18. У світовій практиці зустрічаються три основні системи організації касового виконання бюджету – казначейська, банківська і змішана. При казначейській системі касове виконання покладається на спеціальний орган Міністерства фінансів – казначейство і систему казначейських кас. При банківській системі касове виконання бюджету здійснює Центральний банк. Змішана система передбачає касове виконання бюджету як казначейськими касами, так і банками. В Україні з 1997 року застосовують казначейську форму обслуговування Державного бюджету України.

19. Казначейська система виконання бюджету означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривають на ім’я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків. Єдиний казначейський рахунок – це рахунок відкритий Державному казначейству В Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

20. Державний бюджет України виконують за відповідним розписом. Бюджетний розпис є оперативним планом виконання Державного бюджету, на підставі якого відкриваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бюджетам, розпорядникам коштів, зараховуються кошти на реєстраційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шляхом оплати рахунків, що супроводжується всебічним фінансовим контролем. Державний бюджет України виконують за розписом, який затверджує Міністр фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності закону про Державний бюджет.

21. Бюджетні розписи є підставою для здійснення асигнувань із бюджетів. Бюджетне асигнування – це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Воно має бути також обов’язково затверджено та є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

22. Державний бюджет України виконується за видатками пропорційно до загальної суми видатків бюджетів, затверджених Верховною Радою України. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюють щоквартально. Якщо в процесі виконання Державного бюджету України виникає недоотримання доходів його загального фонду для здійснення бюджетних асигнувань, то Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду. Якщо недоотримання доходів перевищує 15% від передбаченої розписом Державного бюджету суми доходів, то Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України проект закону про внесення змін до Закону України про Державний бюджет щодо скорочення його видатків. Разом з тим не може бути скорочено видатки бюджету щодо його захищених статей, перелік яких визначено Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Процедуру внесення змін до Закону України про Державний бюджет України також передбачено Бюджетним кодексом України і у випадку перевиконання дохідної частини бюджету більше ніж на 15% від запланованого.

23. Виконання Державного бюджету і відповідно закону про Державний бюджет, яким він затверджений, знаходиться під постійним контролем органів влади. Головною метою контролю на стадії виконання Державного бюджету є забезпечення своєчасного, найбільш повного та ефективного акумулювання грошових коштів до Державного бюджету, їх вчасного і законного розподілу, здійснення раціонального, економного та ефективного витрачання коштів у відповідності до цільового призначення.

24. Зовнішній контроль здійснюється парламентом, його органами, а також спеціально уповноваженим органом фінансового контролю, що діє від імені парламенту та є незалежним від виконавчої влади. Внутрішній контроль здійснюється органами виконавчої влади (серед яких виділяють спеціалізовані контролюючі органи) та безпосередньо на підприємствах, установах та організаціях, що отримують кошти з Державного бюджету. До складу внутрішнього контролю входять як відомчий, так і внутрішньогосподарський контроль.

25. При здійсненні виконання Державного бюджету реалізуються як безпосередні правові приписи закону про Державний бюджет і загальні показники затвердженого ним бюджету, так і нормативи, конкретизовані у відповідних розписах доходів та витрат, реалізуються всі бюджетно-правові повноваження державних органів та організацій, щодо функціонування та всебічного розвитку держави.

26. Процедура розробки та затвердження звіту про виконання Державного бюджету України не тільки на конституційному, але і на звичайному законодавчому рівні не достатньо врегульована. Конституція України встановлює обов’язок Кабінету Міністрів України подавати до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України, відносить до повноважень Верховної Ради України прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України, однак не встановлює наслідків, які мають виникати у випадку прийняття негативного рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України. Конституція України передбачає можливість прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком його відставку. Однак підстав прийняття такої резолюції Конституцією не визначено. На практиці однією з таких підстав досить часто виступає не затвердження звіту про виконання Державного бюджету. Доцільно дане положення закріпити і в Конституції України.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?