Дипломна робота «Державне регулювання ринку зерна», 2007 рік

З предмету Фінанси · додано 13.01.2010 16:22 · від kseniya_www · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання ринку зерна 6 1.1. Сутність, структура та особливості державного регулювання зернового ринку 6 1.2. Механізм державного регулювання зернового ринку в Україні 11 1.3. Зарубіжний досвід регулювання ринку зерна закордоном 22 Розділ 2. Формування ринку зерна в Україні та особливості його державного регулювання 36 2.1. Огляд ринку зерна, борошна та хлібопродуктів в Україні.36 2.2. Цінова політика ринку зерна України 51 2.3. Особливості державного регулювання ринку зерна України 61 Розділ 3. Вдосконалення державного регулювання ринку зерна в Україні 65 3.1. Вдосконалення законодавства України щодо зернового ринку 65 3.2. Вдосконалення ціноутворення ринку зерна України 68 3.3. Стратегія розвитку зернового ринку України 73 Висновок 83 Список використаної літератури 87 Додатки 90

Висновок

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ринок зерна України має великий потенціал. Про це свідчать ресурсні та кліматичні Українські умови. Проте, на жаль, сьогодні зерновий ринок має багато проблем, які не є вирішеними.

Хоча на законодавчому рівні уряд прагне до стабілізації зернового ринку, проте через непрозорість та корумпованість влади, які часто виступають важливими фігурами на ринку зерна, дана законодавча база «обертається спиною» до селян та фермерів, що вирощують зернові, проте не мають змоги реалізувати її за нормальними цінами.

Потенціал зернового ринку України є великим, проте ситуація, що відбувається сьогодні - введення ліцензування й квотування експорту зерна - є нічим іншим, як ударом по аграрному сектору.

Від такої політики урядк, насамперед, постраждали сільськогосподарські підприємства різних форм власності, які змушені продавати зерно за заниженими цінами.

Можливість невиконання контрактів - це ризик, а за ризики завжди треба платити. Це не обов'язково може відбуватися при визначенні ціни кожного конкретного контракту. Скоріше наслідком може бути зниження загального рівня експортних цін після першого ж подібного прецеденту. В першу чергу, цей фактор негативно позначиться на діяльності компаній з українським капіталом, яким важко буде перекрити можливі проблеми із поставкою українського зерна за рахунок поставки споживачам зерна з інших країн світу.

Окремим великим блоком питань, пов'язаних із економікою експортних операцій, є інфраструктурні витрати.

Зокрема, актуальною залишається проблема високих залізничних тарифів на перевезення зерна. На практиці зростання цих тарифів вже призвело до того, що власникам зерна вигідніше перевозити його автомобільним транспортом на відстані до 350-400 км. Фактично, Укрзалізниця усувається від обслуговування вітчизняних власників зерна, віддаючи переваги перевезенню альтернативних вантажів або транзиту. Якщо найближчим часом відбудуться чергове зростання залізничних тарифів, ситуація в цій сфері стане ще більш критичною.

Окремим питанням є необхідність плати за дезінфекцію вагонів. За цю процедуру, яка не приносить жодної практичної користі, власники зерна змушені платити 219 грн за вагон.

Незважаючи на те, що УЗА отримала висновок Антимонопольного комітету про необґрунтованість обов'язкового стягування плати за дезінфекцію вагонів, реально ситуація досі не змінилась.

Певні проблеми виникають у представників зернового бізнесу при взаємодії із органами ветеринарної медицини. На нашу думку, оперативного вирішення потребують такі питання:

- різна вартість послуг, пов'язаних із отриманням ветеринарного сертифікату, у областях і районах України;

- необхідність проходження 4 рівнів випробувань і узгоджень при експорті зерна (лабораторія, район, область, порт);

- високий розмір плати за послуги, пов'язані із отриманням ветеринарного сертифікату;

- відсутність ефективного механізму взаємодії зернових компаній і Державного департаменту ветеринарної медицини.

Як наслідок, в окремих областях власники зерна вимушені платити більше 10 гривень за тонну зерна при проходженні ветеринарного контролю. Мова йде про кошти, які врешті решт недоотримують зерновиробники.

При відвантаженні партії зерна (наприклад, обсягом 1000 тонн), яке знаходиться на одному елеваторі і підтверджено одним документом якості, вантажовідправники вимушені брати замість одного ветеринарного і карантинного сертифікату 17 (17 вагонів по 62 тонни). В такому випадку вартість відповідних робіт завищується в 17 разів.

На нашу думку, для такого стану речей нема ніяких об'єктивних причин. Тож доцільно внести відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів №833, зокрема виключити з абзацу 6 пункту 6 зазначеної постанови слова " вагою не більш як 100 тонн".

При взаємодії з Державним департаментом ветмедицини частину існуючих проблем можна було б вирішити у разі створення спільної робочої групи Української зернової асоціації і Державного департаменту ветеринарної медицини. Показовим в цьому плані є досвід функціонування подібної робочої групи, створеної УЗА спільно з Укрголовдержкарантином - більшість проблемних питань вирішується на рівні такої групи в оперативному режимі. В результаті знімається додаткове функціональне навантаження на вищі органи державного управління.

Зазначені проблеми в останні роки нівелювалися порівняно високими цінами на зерно, що стримувало частку інфраструктурних витрат в ціні кінцевої реалізації. Однак досвід функціонування ринку кукурудзи в поточному сезоні вже вказує на те, що надалі не варто відтягувати із вирішенням питань, що накопичувалися роками.

Таким чином в даному питанні визначено основні проблемні питання зернового ринку та їх негативний вплив, тому розглянемо напрямки вдосконалення ринку зерна та розробку стратегії на наступні періоди.

Сьогодні одне з перших питань, яке уряд вирішує в рамках ЄЕП, - створення єдиного ринку зерна.

Говорячи про єдиний зерновий ринок, уряд має надію, що він дозволить врегулювати багато питань з оборотом і цінами зерна на ринку.

Регулювання зернового ринку буде спрямована на те, щоб держава забезпечила селянам нормальні умови, і щоб вони отримували ті кошти, які заробляють, щоб вони доходили безпосередньо до товаровиробника.

Проте стратегію розвитку аграрного сектору треба будувати не від посівної до жнив, а на зовсім іншій основі. Слід мати на увазі, що підприємства аграрного сектори є такими ж як і підприємства будь-якого іншого, тому для них також є важливими розробка маркетингових заходів щодо позиціонування товару, його просунення, якості.

Повинно бути довгострокове кредитування. Держава повинна сплатити відсотки за тих аграріїв, хто не може зробити цього сам, хоча б частково або повністю. Держава також повинна сформувати сільськогосподарський ринок.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали