Курсова робота «Організація виробничого процесу та розробка економічної моделі виробництва "основа"», 2008 рік

З предмету Економіка підприємства · додано 27.12.2009 20:20 · від тетяна · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Організація виробничого процесу 4 1.1. Виробничий процес та його структура 4 1.2. Принципи організації виробничих процесів 7 1.3. Типи та методи організації промислового виробництва 9 2. Розробка економічної моделі виробництва основи 19 2.1. Розрахунок ресурсних моделей виробництва 19 2.2. Розрахунок витрат на виробництво 23 2.3. Розрахунок ціни продукції, прибутку і рентабельності підприємства 29 2.4. Техніко-економічні показники виробництва 30 3. Заходи по підвищення ефективності діяльності підприємства 32 Висновки 39 Використана література 42

Висновок

Основною ланкою економіки держави було і залишається підприємство. Для його ефективної роботи та раціонального використання матеріальних ресурсів підприємство повинно розробити економічну модель виробництва. Завданням даної курсової роботи і є побудова ресурсної моделі виробництва основи.

Курсова робота складається з 3 розділів. Перший розділ курсової роботи присвячений теоретичним основам, а саме організації виробничого процесу.

За існуючими у виробництві поглядами, інтенсивні форми розвитку, в першу чергу, пов'язані з науково-технічними факторами, впровадження нової техніки та технології. Проте не менш суттєво на інтенсифікацію виробничого процесу можуть вплинути організаційно-економічні чинники. Удосконалення планування, організації виробництва, праці, управління можуть привести до не менш вагомих економічних результатів ніж впровадження нової техніки та технології.

Вплив організаційних інновацій на економічне зростання відбувається на основі більш ефективного використання всіх видів виробничих ресурсів. Разом з тим, підвищення рівня організації виробництва забезпечує умови для кількісних змін випуску продукції.

Удосконалення організації виробництва на рівні промислового підприємства обумовлює підвищення ефективності його діяльності шляхом усунення диспропорцій між окремими елементами виробничого процесу, підвищення рівня ефективності використання основних фондів та оборотних коштів, встановлення більш раціональної організації праці, скорочення тривалості виробничого циклу. Усе це забезпечує зростання обсягів виробництва без залучення додаткової кількості працівників, капітальних вкладень, обумовлює скорочення часу виробництва, що дозволяє прискорити оборотність виробничих фондів.

У цьому зв'язку розглянемо одну з основних характеристик ефективності виробничого процесу - час його протікання. Пропонується розглянути концепцію, згідно з якої виробничий процес являє собою просту суму рівноцінних в економічному плані часткових виробничих процесів виготовлення деталей та вузлів. У часовому аспекті ця концепція означає, що якщо досягнуті певні позитивні результати при виконанні окремих часткових виробничих процесів, то кінцевий економічний ефект буде дорівнювати їх сумі.

Насправді, такий підхід не приводить до очікуваних результатів, тому що виробничий процес являє собою складну цілісну систему, характерною особливістю якої є те, що властивості її елементів не створюють аналогічних властивостей системи у цілому. Це може бути доведено за допомогою прийомів математичного моделювання виробничого процесу.

Зокрема через використання сітьової моделі виконання комплексу робіт з виготовлення виробу допомогою цієї моделі можна відобразити виробничий процес виготовлення виробу з урахуванням всіх організаційних та технологічних особливостей. Як демонструє сітьова модель виробничого процесу, час переходу виробу із сфери виробництва у сферу обігу визначається тривалістю критичного шляху виготовлення виробу, який відповідає тривалості виробничого циклу. При цьому має місце паралельне виконання всіх часткових виробничих процесів, які не лежать на критичному шляху.

Для того, щоб скоротити тривалість виробничого циклу І тим самим прискорити перехід виробу із сфери виробництва у сферу обігу, необхідно скоротити тривалість лише тих часткових виробничих процесів, які формують критичний шлях виготовлення виробу.

Вкладення ресурсів у скорочення тривалості інших часткових виробничих процесів, які не лежать критичному шляху не принесе очікуваного економічного результату. Навпаки, доволі часто локальне розв'язання проблеми скорочення тривалості виконання окремих часткових виробничих процесів, які не входять до критичного шляху веде до утворення диспропорцій у виробництві.

Другий розділ присвячений створенню підприємства з виробництва деталі «Основа».

На даному підприємстві чисельність промислово-виробничого персоналу складає 17 чоловік. Умовно змінні витрати складають 489300 грн. Виробнича собівартість основи складає 71,65 грн. Ціна продукції складає 107,45 грн. Прибуток підприємства від реалізації продукції становить 751800 грн. За рік підприємство реалізуватиме 21 000 штук деталей, виручка реалізації яких становитиме 2256450грн, фондовіддача становитиме 2 грн., рентабельність продукції становить 50%, а рентабельність виробництва – 19%.

На даному підприємстві виявлені такі проблеми як низька рентабельність виробництва та продукції, висока собівартість продукції, висока матеріаломісткість, недосконале використання основних фондів.

Соціально-економічна ефективність рівня якості полягає передовсім у наступному:

1. високоякісна продукція завжди повніше і краще задовольняє потреби в ній;

2. підвищення якості продукції є специфічною виявлення закону економії робочого часу, тому має значний народногосподарський ефект.

3. якісна продукція забезпечує фінансову стійкість;

4. підвищення якості продукції:

 впливає на: зростання продуктивності праці; темпи і ефективність науково-технічного прогресу; структуру виробництва і функціональний розподіл потужностей.

 Забезпечує краще використання основних фондів, економію сировини матеріалів, палива, енергії, зростання ефективності інвестицій;

 Сприяє: повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, виходу підприємства на світовий ринок, збільшенню експорту, формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера на ринку.

Звісно, оцінка ефективності інноваційних проектів ще не є запорукою успішної його реалізації на конкретному підприємстві. Будь-який інноваційний проект може назавжди залишитись лише вдалою альтернативою чинному перебігу бізнес-процесів. Але для того щоб збільшити науковий потенціал підприємства будь-якої форми власності і галузевої приналежності, слід вживати наступні заходи:

1. розширити коло конструкторів і дослідників;

2. підвищувати серед дослідників і конструкторів частку висококваліфікованих працівників;

3. забезпечувати високоякісне стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо);

4. пропорційно й одночасно стимулювати розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;

5. скорочувати за можливістю науково-виробничий цикл;

6. прискорювати оновлення асортименту продукції на підприємстві;

7. забезпечувати надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи результатів інноваційної діяльності.

Для подальшого вдосконалення слід стежити за новими науковими розробками в кожній галузі, що дозволить зробити виробництво ще більш ефективним.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення