Дипломна робота «Державне регулювання праці в малих містах та сільських місцевостях», 2007 рік

З предмету РПС · додано 29.11.2009 20:55 · від Катя · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ 1. Теоретичні засади формування і регулювання регіональних ринків праці 7 1.1. Сутність державного регулювання ринку праці 7 1.2. Нормативно–правові засади державного регулювання 14 1.3. Міжнародний досвід регулювання ринків праці 18 Розділ 2. Аналіз сучасного стану ринків праці в малих містах та сільській місцевості 26 2.1. Особливості формування територіальних ринків праці 26 2.2. Основні характеристики ринків праці в малих містах і сільській місцевості (на прикладі Київської області) 33 2.3. Аналіз впливу ситуації на ринку праці на доходи населення 41 Розділ 3. Головні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання ринків праці 48 3.1. Сприяння розвитку малого підприємництва та самозайнятості безробітних 48 3.2. Активізація державної політики щодо зайнятості молоді 53 3.3. Пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання оплати праці 62 Висновки 65 Список використаних джерел 68

Висновок

1.Проведений аналіз стану ринків праці засвідчив, що в Україні впродовж останніх двох років рівень економічної активності населення залишався незмінним на рівні 62,2%. Зайнятість населення мала незначну тенденцію до зростання з 57,6 до 57,9%. Рівень безробіття за методологією МОП знизився з 7,2 до 6,8%. На ринках праці в малих містах і сільській місцевості спостерігається зростання кількості зайнятого населення у неформальному секторі економіки з 14,8% (2000 р.) до 22,3% (2006 р.),збільшується чисельність зареєстрованих безробітних серед сільського населення з 274,2 до 397,8 тис. осіб, що свідчить про недосконалість проведення економічних реформ, брак достатніх мотиваційних стимулів до праці.

2. Ситуація на ринках праці в малих містах та сільській місцевості визначається станом розвитку економіки як в конкретному регіоні, так і в цілому по Україні. Розвиток економіки на Київщині дав змогу забезпечити активізацію ринку праці. За даними державних органів статистики в 2006 р. рівень зайнятості в області становив 58,8%, проти 58,6% у 2005 р. Про відносну стабільність на регіональному ринку праці свідчить зменшення кількості звернень безробітних до служби зайнятості. Серед безробітних, а їх упродовж 2006 р. на обліку в службі зайнятості перебувало 60,1 тис. осіб, 46,0% становили жителі сільської місцевості.

3. В області існує дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією. Кількість вільних робочих місць у 2006 р. збільшилась на 22,3% порівняно з 2005 р. Відсоток укомплектування вакансій протягом року від загальної чисельності вакансій склав 38,3%, що на 8,7% більше рівня 2005 р. Проте економічний розвиток села відбувається досить повільно: на одне вільне робоче місце претендують від 18 до 60 осіб. Разом з тим, аграрні райони потерпають від нестачі кваліфікованих сільськогосподарських кадрів.

4. В містах Київської області спостерігається професійно – кваліфікаційний дисбаланс робочої сили. Наявність фахівців, на яких немає попиту, поєднується з дефіцитом на працівників багатьох професій та спеціальностей, що свідчить про певну невідповідність підготовки кадрів навчальними закладами потребам економіки. В структурі незайнятого населення в малих містах і селах переважають жінки і молодь.

5. Попит та пропозиція робочої сили в містах та селах Київщини в значній мірі залежать від місця розташування та відстані до столиці України – м. Києва. Заробітна плата у віддалених районах області у 1,5 – 2,5 рази нижче, ніж у тих, що ближчі до Києва. Найнижчий її розмір – у районах південного регіону, особливо в Тетіївському районі (724,5 грн.). Жителі приміських районів їдуть на роботу до столиці, а їхні місця заповнюють жителі віддалених регіонів. Проте такому вільному переміщенню часто перешкоджає відсутність належного транспортного сполучення.

6. Нинішній стан ринків праці в малих містах і сільській місцевості потребує активного втручання держави в процеси обігу робочої сили і надання їм керованого характеру. Сучасна державна політика регулювання ринку праці повинна базуватися на умовах формування потужних мотиваційних стимулів до продуктивної зайнятості населення в офіційному секторі економіки з легальними доходами, інвестиціях щодо створення нових робочих місць, заохочення підприємницької активності.

7. На значну увагу заслуговує досвід Швеції, що була першою країною, де ефективна політика зайнятості була розроблена на загальнодержавному рівні. Нова модель досягнення повної зайнятості містила чотири основних елементи: обмежена фіскальна політика; "солідарна" політика заробітної плати; активна політика на ринку праці; підтримка галузей, визначених державною програмою престижного розвитку.

8. Основними позиціями щодо державного регулювання ринку праці мають бути взаємозв’язок політики зайнятості та економічної політики держави; консолідація зусиль усіх гілок влади, об’єднань роботодавців і профспілок щодо сприяння розв’язанню проблем зайнятості населення; посилення відповідальності центральних та місцевих органів виконавчої влади і соціальних партнерів за реалізацію державної політики зайнятості.

9. З метою подальшого розвитку підприємництва та самозайнятості населення необхідно створити навчально-ділові центри, де надаватимуться послуги з профорієнтації, професійного навчання, консультації юридичного, організаційного та економічного характеру. Також слід запровадити пільгову реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності – колишніх безробітних, надання їм пільгових кредитів та податкових пільг на перші два роки існування нового суб’єкта господарювання. Одним із шляхів вирішення проблеми сільського безробіття є розвиток само зайнятості сільського населення через перетворення особистих господарств зі споживчого типу в товарний.

10. Важливим заходом щодо удосконалення механізму оплати праці є забезпечення рівня мінімальної заробітної плати прожитковому мінімуму та середній заробітній платі. Крім того, за міжнародними стандартами, мінімальна заробітна плата має враховувати необхідність утримання непрацездатних членів сім’ї. У контексті функціонування механізму захисту прав працівників щодо своєчасної та повної винагороди за працю є потреба у створенні фонду гарантування виплати заробітної плати; необхідно удосконалити механізм індексації заробітної плати як способу захисту її від знецінення внаслідок інфляції; посилити економічну відповідальність підприємців за неповну та несвоєчасну виплату заробітної плати через збільшення компенсаційних ставок тощо.

11. Ефективним засобом вирішення проблеми зайнятості молоді, крім надання пільг і переваг у працевлаштуванні, є підвищення її конкурентоспроможності на ринку праці за рахунок фактору освіти та професійної підготовки. Діяльність із сприяння зайнятості молоді має спрямовуватися, насамперед, на професійне самовизначення, а також на придбання навичок ефективного пошуку роботи.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?