Реферат «Політична думка Макса Вебера.», 2004 рік

З предмету Політика, політологія · додано 11.10.2009 15:17 · від Наталья · Додати в закладки
8 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 1. Становлення політичної думки Вебера. 2. Політика як покликання. 3. Політика як професія. Висновки. Список використаної літератури.

Висновок

Політичні вчення найчастіше є ідеологічним відображенням реальних інтересів певних суспільних класів. Двома основними напрямами суспільно-політичної думки, які склалися протягом декількох століть, є лібералізм із його головною ідеєю індивідуальної свободи і комунізм, центральна ідея якого – ідея соціальної рівності. Попри класово-апологетичний характер ліберального й комуністичного вчень через їх боротьбу, взагалі через взаємодію й зіткнення різних за своєю сутністю поглядів і позицій, в історії політичних ідей відбувається процес осягнення об'єктивної природи держави, поглиблення уявлень про свободу, рівність і справедливість, про належний суспільний і державний устрій, права і свободи людини, форми і принципи взаємовідносин особи і влади тощо. Звернення до політичних концепцій минулого нерідко виявляється дійовим засобом розв'язання складних проблем, які постають перед сучасною наукою про політику.

На думку М.Вебера, коли йдеться про політику, то це поняття слід пов'язувати передусім із владою і державою. Він підкреслював, що політика означає приєднання до участі у владі або до виявлення впливу на розподіл влади або між державами, або всередині держави між групами людей, наділених владою.

Справжньою професією дійсного чиновника – це має вирішальне значення для оцінки нашого колишнього режиму – не повинна бути політика. Він повинен "управляти" насамперед неупереджено – дана вимога застосовна навіть до так називаного "політичного" чиновника. Sine ira et studio – без гніву й пристрасті повинен він вершити справи.

Ті натури, які як чиновники високо коштують у моральному відношенні, погані і безвідповідальні насамперед у політичному змісті слова, і остільки в моральному відношенні низько варті політики – такі, яких ми, на жаль, увесь час мали на керівних постах. Так які ж внутрішні радості може запропонувати кар'єра "політика" й які особисті передумови для цього вона припускає в тім, хто ступає на даний шлях?

Насамперед, вона дає почуття влади. Навіть на формально скромних посадах свідомість впливу на людей, участі у владі над ними, але в першу чергу – почуття того, що й ти тримаєш у руках нерв історично важливого процесу, – здатна підняти професійного політика вище рівня повсякденності.

Можна сказати, що для політика в основному є вирішальними три якості: пристрасть, почуття відповідальності і окомір. Пристрасть – у змісті орієнтації на сутність справи: жагучої самовіддачі "справі", тому богові або демонові, що цією справою володіє.

Проте однієї тільки пристрасті, якою б справжньою вона не здавалася, ще, звичайно, недостатньо. Вона не зробить вас політиком, якщо служіння "справі", не зробить відповідальність саме перед цією справою головною дороговказною зіркою вашої діяльності. А для цього й складається вирішальна психологічна якість політика – потрібен окомір, здатність із внутрішньою зібраністю й спокоєм піддатися впливу реальностей, іншими словами, потрібна дистанція стосовно речей і людей. "Відсутність дистанції", тільки як таке, – один зі смертних гріхів усякого політика, – і є одне з тих якостей, які виховують у нинішньої інтелектуальної молоді, прирікаючи її тим самим на нездатність до політики. Тому що проблема в тім і складається: як можна втиснути в ту саму душу й жарку пристрасть, і холодний окомір? Політика "робиться" головою, а не якими-небудь іншими частинами тіла або душі. "Сила" політичної "особистості" у першу чергу означає наявність у неї цих якостей.

Політика є потужне повільне буравлення твердих шарів, проведене одночасно із пристрастю й холодним окоміром. Думка, взагалі ж, правильна, і весь історичний досвід підтверджує, що можливого не можна було б досягти, якби у світі знову й знову не тяглися до неможливого. Але той, хто на це здатен, повинен бути вождем, мало того, він ще повинен бути – у найпростішому змісті слова – героєм. І навіть ті, хто не суть ні те, ні інше, повинні озброїтися тією твердістю духу, що не зломить і катастрофа всіх надій; уже тепер вони повинні озброїтися нею, тому що інакше вони не зуміють здійснити навіть те, що можливо нині.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 8 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?