Дипломна робота «Розвиток страхового ринку України», 2008 рік

З предмету Страхування · додано 01.10.2009 14:12 · від Марина · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ РОЗДІЛ 1. Економічна сутність і призначення страхового ринку 1.1. Сутність і особливості страхового ринку 1.2. Склад і організаційна структура страхового ринку 1.3. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків РОЗДІЛ 2. Характеристика страхового ринку України 2.1. Історичний розвиток страхового ринку України 2.2. Сучасний стан страхового ринку в Україні 2.3. Шахраювання в страхуванні РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку страхового ринку України 3.1. Основні заходи щодо поліпшення ефективності функціонування страхового ринку 3.2. Математична модель визначення перспектив страхування в Україні Висновки Список використаної літератури Додатки

Висновок

1. На наш погляд страховий ринок – це система стійких економічних відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і продавцями, пов’язаних з формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, що матеріалізується в страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у даній країні, групі країн чи в міжнародному масштабі.

Кількісні і якісні параметри страхового ринку характеризуються системою показників. Ступінь розвитку національного страхового ринку визначається: часткою застрахованих послуг у ВВП; ступенем захищеності майнових інтересів страхувальників від найпростіших ризиків; інвестиційним потенціалом страхової галузі, у тому числі розміром інвестицій, залучених в економіку країни через систему страхування; структурою страхового ринку; ступенем його інтеграції у світове страхове господарство; рівнем затребуваності страхування як інструменту реалізації державних програм, підвищенням його економічної ефективності; рівнем зайнятості у страховій галузі тощо.

Залежно від фінансових можливостей страхових компаній з прийому на страхування і в перестрахування великих небезпечних ризиків визначають місткість страхового ринку, під якою розуміють обсяг продажу страхових полісів клієнтам упродовж певного часу, зазвичай – за рік. Порівняння місткості за низкою років дає змогу виявити динаміку її зміни.

2. Страховий ринок припускає самостійність суб’єктів ринкових відносин, їх рівноправну співпрацю відносно купівлі-продажу страхової послуги, а також розвинуту систему цих відносин. Об’єктом ринку страхових послуг є страховий продукт. Суб’єктами цього ринку виступають: страховик; страхувальник; посередник; держава. Основними складовими його елементами(ланками) є страховик(страхова компанія), що є продавцем страхової послуги і страхувальник (клієнт страхової компанії), який виступає покупцем цієї послуги і приймають участь в страховому договорі.

Структура страхового ринку може бути представлена з точки зору таких аспектів: інституціонального, територіального, галузевого, організаційного. Інституціональна або організаційно-правова структура ґрунтується на розмежуванні форми власності, на якій створюється страхова організація – акціонерна, корпоративна, приватна чи державна. Саме ці суб’єкти формують і використовують страхові фонди, в діяльності яких реалізуються і зав’язуються нові економічні відносини, переплітаються різноманітні інтереси.

3. Важливим напрямком залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по заключних договорах. Це, зокрема, досвід США, Франції, Англії, Канади, Японії та інших країн. З досвіду розвинутих країн для наших умов має інтерес система організації страхування та національна система координації функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування та у його здійсненні, а також досвід функціонування кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування (ТВС), які успішно конкурують на страхових ринках з традиційними страховими компаніями.

4. Розвиток страхового ринку України, на нашу думку, можна умовно поділити на три етапи: 1. (1991-1995 роки) – це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку; 2. (1996-2002 роки) почався з ухвалення Закону України «Про страхування» (березень 1996 року). Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування. 3. (2002 рік і дотепер) – період переосмислення напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні і розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків. З’явився новий регулятор – створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку.

Незважаючи на те, що український страховий ринок набагато відстає від страхових ринків ринково розвинутих країн, він робить певні кроки в розвитку, запроваджуються нові технології, покращується страхове законодавство, що можна простежити за останні 15 років. Відбувається і підвищення страхової культури – поступовий перехід від обов’язкового до добровільного страхування.

5. За результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок, майже скінчив перетворюватись після законодавчих змін 2004 року. Українські страховики зменшували обсяги страхування фінансових ризиків, добровільного страхування відповідальності, об’єми внутрішнього перестрахування та перестрахування у нерезидентів; але зростали страхові виплати, обсяги премій зі страхування життя та статутні фонди страховиків. Іноземні інвестори продовжували досить активно вкладати кошти в українських страховиків і ринок поповнився ще декількома страховими компаніями з гучними іноземними іменами. Все теж саме спостерігалось і в 2005 році, але у відносно більш великих обсягах.

Страховий ринок став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, ОСВВНТЗ, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Тому, без значних змін у законодавстві не слід очікувати значного зростання премій за цими видами. У той же час, слід зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

У 2008 році страховому ринку перш за все слід очікувати позитивних законодавчих змін які відкриють для страхових компаній нові можливості у їх бізнесі.

6. Шахрайство являє собою різновид економічної злочинності, результатом якої є заволодіння чужим майном або іншими матеріальними цінностями і благами шляхом обману, зловживання довірою людей або їхньою недостатньою обізнаністю із чинним законодавством, що захищає права споживачів. Найчастіше шахрайство виявляється в процесі реалізації фінансово-грошових відносин між суб’єктами господарювання (юридичними і фізичними особами), коли одна із сторін свідомо порушує чинне законодавство з метою наживи за рахунок іншої. Найпростіша модель шахрайства: шахрай – потерпілий. При цьому у статусі шахрая та потерпілого можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. На практиці схема взаємовідносин між шахраєм та потерпілим може ускладнюватися через залучення третіх осіб – посередників.

У структурі страхових послуг, що надаються вітчизняними страховими компаніями, найбільша питома вага припадає на страхування майна. Лише на засадах консолідації зусиль правоохоронних органів, страхових компаній та підвищення поінформованості страхувальників можна якщо не подолати проблему шахрайства в страховому бізнесі, то принаймні зменшити його рівень до середньоєвропейського і тим самим підняти імідж України на міжнародних ринках.

7. Перспективний розвиток страхового ринку, на нашу думку, буде відбуватися лише за умови і підвищення ефективності державного регулювання страхового ринку (макроекономічний фактор) і розвитку внутрішньої організації самої страхової компанії (мікроекономічного фактору). Проаналізувавши процес становлення страхового ринку в Україні, приходимо до висновку, що його подальший успішний розвиток та інтеграційний потенціал залежатиме від: розширення переліку страхових послуг; підвищення їх конкурентоспроможності; розширення інфраструктури; удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності; підвищення вимог до порядку створення діяльності страхових організацій; подальшого розвитку законодавчої та удосконалення нормативної бази; створення об’єднань страховиків із найважливіших питань страхування; подальшої інтеграції України в міжнародні структури; створення оптимальної структури співвідношення між обов’яковим і добровільним страхуванням; залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування; створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків; підвищення платоспроможності страховиків; забезпечення стабільністю системи органів нагляду; формування організаційно-економічних механізмів адаптації страховиків до умов глобального страхового ринку; побудови адаптаційних механізмів і моделей розвитку національного страхового ринку.

8. В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, у якій вона опинилась на момент визнання її політично незалежною. Звідси закономірне виникнення особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Значної перебудови, поряд із державними фінансами, банківською справою, зазнало страхування, яке стало налаштовуватись на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку воно виконує в країнах ринкової орієнтації.

В результаті можна зробити такі висновки та узагальнення: у зв’язку з нестабільним характером перехідного періоду в економіці та істотними геополітичними змінами, які відбулися за останні 15 років, прогнозування доцільно здійснювати на короткому часовому ряду. При побудові короткострокових прогнозів виникає необхідність враховувати коливання цін, рівень інфляції та зміни законодавства. Для вирішення цих задач було застосовано такі методологічні підходи: врахування зв’язку з передісторіями і вибір полінома оптимального ступеня.

На основі прогнозних оцінок збирання страхових премій та акумулювання коштів страховим компаніям стає можливим створення і правильний розподіл ресурсів, а також забезпечення основних функцій страхування: ризикової, створення строкових фондів (резервів), заощадження коштів, інвестиційної, превентивної (запобігання страхового випадку або зменшення наслідків страхової події) у масштабах всієї держави.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?