Курсова робота «Шлюбний договір», 2008 рік

З предмету Право · додано 30.09.2009 17:16 · від 12ка · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 1. Поняття та предмет шлюбного договору 8 Поняття шлюбу 8 Права та обов’язки подружжя у шлюбі 9 Умови вступу в шлюб (реєстрація, розірвання) 15 2. Форма та зміст шлюбного договору та строк його дії 21 Початок дії шлюбного договору та строк його дії 21 Шлюбний договір як регулятор майнових відносин у шлюбі і після його припинення 29 Умови утримання у шлюбному контракті 34 Дискримінаційний характер умов для подружжя 35 3. Припинення дії договору 41 Внесення змін 41 Визнання договору недійсним 41 Висновки 43 Список використаних джерел 48

Висновок

Питання про мораль як форму регулювання суспільних відносин та особистої поведінки людини цікаве й складне водночас. Про мораль багато говорять, посилаються на неї, але ніхто її на власні очі не бачив. Якщо право існує у відчутних (вловимих) юридичних нормах, державних інститутах, то мораль невидима неозброєним оком. Але все одне присутня, так би мовити, усюдисуща.

Так, у новому Сімейному кодексі Україні є декілька посилань на «моральні засади суспільства» у зв'язку з тим, що правове регулювання шлюбних і сімейних відносин не повинно суперечити цим засадам. Якщо йдеться про засади взагалі, то це — те, що передує, формує, впливає, тобто певним чином визначає щось, засадами чого воно є. Тому щодо моральних засад правового регулювання, то вони мають обов'язково враховуватись, братися до уваги у такий спосіб, щоб на виході отримати продукт — правовий кодекс, який би не міг суперечити вихідним моральним основам суспільства, а навпаки — втілювати їх та прищеплювати як зразки поведінки та відносин. Отже, проголошуючи моральні засади суспільства основою побудови правової системи СК, мовчазно визнається, що такі засади існують, вони є стабільними та, головне, істотними для збереження цілісності правового і морального ладу в суспільстві. Що ж це за моральні засади? Безумовно, що це — загальний етичний порядок, в якому людське існування набуває свого сенсу, змістовного наповнення та цільової визначеності.

Що стосується предмета дослідження, а саме — шлюбні і родинні відносини як суспільний інститут, то тут теж треба визначити моральні передумови, тобто зв'язки цього інституту із загальним етичним порядком людського і, зокрема, українського суспільства. Такою передумовою може бути визнання шлюбу як соціального інституту, необхідність та фундаментальні якості якого містяться у природі людини як моральної істоти. Без урахування такого зв'язку неможливо визначити вихідні засади, зрозуміти та виправити недоречності та перекручення, що відбуваються у реальному житті.

Отже, шлюб за своєю суттю є природним союзом чоловіка і жінки, оскільки вони були створені з потребами, які може задовольнити інший, а їхні особисті якості за природою врівноважуються і доповнюються одне одним. Як певний об'єктивний інститут, шлюб має свої об'єктивні закономірності, зокрема, моральні засади, що визначають його доцільність та ідентичність щодо загальної природи людини.

Основні моральні принципи щодо інституту шлюбу містяться у християнській етичній доктрині, що викладена в Біблії. Загальновизнаним є факт, що саме християнська мораль історично мала значний вплив у східнослов'янському, зокрема українському, етнічному просторі, і завдяки її авторитету поширювався моральний досвід поколінь та зберігалася єдність національного світогляду. Тому основними засадами моральної свідомості, що склалася в Україні, можна вважати такі ключові положення, що формулюються в Новому Заповіті: «Той, хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою... І сказав: «Покине тому чоловік батька й матір і пристане до дружини своєї, — і стануть обоє вони одним тілом»..., тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував — людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:4,5,6); «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне» (До євреїв 13:4), «...нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе,... Діти, слухайтесь своїх батьків..., шануйте свого батька та матір... А батьки не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх» (До Єфесян 5:33, 6:1,2,4).). Тут бачимо декілька основних принципів, що закладено у грунт шлюбно-родинних відносин: 1) шлюб відповідає природі людини; 2) він є союзом чоловіка і жінки; 3) шлюб є в принципі безстроковим зобов'язанням сторін любити і поважати одне одного; 4) батьки мають утримувати та виховувати дітей, враховуючи їхні духовні, емоційні та фізичні потреби; 5) діти мають слухатись і шанувати батьків незалежно від віку. Неважко помітити, що ці принципи становить універсальне вчення, яке відповідає моральній сутності багатьох культур. Саме таким чином «сімейний кодекс» написано і у серці людей, яким належить жити віднині за новим СК.

Помітною рисою нового Закону є також звуження сфери морального регулювання за рахунок розширення впливу суто юридичних чинників. Так, підлягають правовому регулюванню таки І види взаємних обов'язків членів сім'ї, які раніше не було потреби юридично обумовлювати: заручини, режим окремого проживання, умови шлюбного договору. Закріплено навіть обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я (ст. 143.1, 2). Але водночас не вважаються такими, що суперечать моральним засадам суспільства, рішення батьків залишити дитину в пологовому будинку у разі, коли вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку (ст. 143.3), як і відмова дітей з певних обставин утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги (статті 202 та 204).

Особливої уваги потребує те, що у новому СК вперше на законодавчому рівні визначено ознаки сім'ї, якими є: спільне проживання, спільний побут та взаємні права і обов'язки (ст. 3). З цього моменту, як оцінює ці новації автор, припиняється «законодавче лукавство», відповідно до якого не визнається сім'єю так звана «фактична сім'я», або... «цивільний шлюб». Оскільки «така форма організації сімейного життя чоловіка і жінки не може залишатись осторонь правового регулювання,... у проекті містяться норми, які наближають обсяг прав на майно, на аліменти осіб в «цивільному шлюбі» до прав подружжя» (ст. 74). Ця норма є найсуперечливішою новиною Кодексу і хоча й вбачається автором прогресивним кроком, своєрідною відповіддю на запит часу, але скоріше за все вона є міною уповільненої дії та невдовзі стане головним болем судів, на які навалиться шквал проблем у зв'язку із її застосуванням. А в перспективі можемо сподіватися на наслідки, що свідомо не було закладено і навіть не вбачалося втілювати.

Так, узаконивши фактичний шлюб, Україна стала на дуже небезпечний шлях, який вже пройшли деякі європейські країни (яскравий приклад — Голландія). З часом і в нас, на мою думку, поступово постануть питання законодавчого врегулювання та узаконення одностатевих шлюбів, що в свою чергу потягне питання всиновлення такими «сім'ями» дітей тощо. До того ж, якщо фактичний шлюб стане законним, він поступово також набуде статусу й морального у громадській та індивідуальній свідомості, особливо серед молодого покоління, яке будуватиме своє життя за новим СК. Подібним чином сталися свого часу метаморфози із підтримкою (матеріальною і соціальною) матерів-одиночок. Законодавча увага до цього проблемного сектора шлюбно-родинних відносин викликала в масовому масштабі штучну

«одинокість» матерів, фіктивні розлучення та, головне, моральну терпимість до позашлюбного батьківства і навіть привабливість таких форм поведінки.

Враховуючи цю загальну ситуацію, потрібно усвідомлювати, що юридичний закон є дуже делікатним інструментом суспільного регулювання і потребує обережного ставлення до процесу його відпрацювання та застосування. Оскільки закон повинен бути адекватною формою певного етико-правового змісту, тобто відображенням необхідних об'єктивних зв'язків, відносин між суспільними інститутами та індивідами (як актуальних, так і потенційних, бажаних), то в ньому мають знайти своє втілення поряд із тимчасовими сутнісні потреби та інтереси суспільства, а також відповідні механізми спонукання і примусу. Оскільки ці потреби та інтереси, так би мовити, не видно неозброєним оком, вони не можуть бути визначені за допомогою органів чуттів, здорового глузду чи особистих переконань. Тут необхідна певна інтелектуальна технологія з використанням специфічного методологічного інструментарію, що дозволить відокремити абстрактні за своєю природою суспільні процеси, адекватно визначити їх, а також ефективно регламентувати й прогнозувати.

Основою формування адекватної суспільним процесам правової реальності є визнання загального апріорного етичного порядку, частиною якого є право та зміст його конкретних форм. Якщо виходити з прагматичної точки зору, згідно з якою моральність є такою ж мінливою, як і картини повсякденного буття, це неминуче призведе до того, що єдиною санкцією правового устрою стануть особисті переконання та фізична сила. А це — дуже небезпечна ситуація.

Насамперед використання договірної форми регулювання дозволяє врахувати численні потреби людей і різноманітні обставини, які впливають на життя конкретної сім'ї. Тільки у разі укладення, зміни, розірвання договорів можна найкращим чином врахувати інтереси кожної подружньої пари. Намагатися сконструювати законний режим майна подружжя, який задовольнив би інтереси всіх без винятку подружніх пар, неможливо, оскільки законодавче регулювання об'єктивно не завжди може врахувати різноманіття людських інтересів та життєвих обставин. Тому вихід, обраний законодавцем у новому СК, є найбільш оптимальним — поряд із законним режимом майна та аліментним обов'язком, що відповідають інтересам більшості людей, одночасно надається можливість по-іншому врегулювати майнові відносини за допомогою договорів.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?