Курсова робота «Фактори та резерви зростання продуктивності праці», 2005 рік

З предмету Економіка підприємства · додано 16.09.2009 15:57 · від Оксана · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 І. Поняття і сутність факторів продуктивності 5 ІІ. Фактори продуктивності праці 9 ІІІ. Резерви підвищення продуктивності праці 16 ІV. Актуальність теми на сьогодення 19 Заключна частина 22 Список літератури

Висновок

І в завершенні даної роботи можна зробити такі висновки: Факторами підвищення продуктивності праці називаються рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень. Дія факторів росту продуктивності праці залежить від природних, суспільних і матеріальних умов.

Продуктивність праці залежить від великої кількості факторів. Зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продукті зменшується, а частка затрат минулої (уречевленої) праці — збільшується, але таким чином, що загальна кількість праці в кожній одиниці продукту зменшується.

Всі фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на три групи: 1) Матеріально-технічні, до яких належать комплексна механізація і автоматизація виробництва; впровадження прогресивних технологій; впровадження нових технологічних процесів; поліпшення конструкторських властивостей виробів; підвищення якості сировини і нових конструктивних матеріалів, тощо. 2) Організаційні фактори включають: вдосконалення організації праці і виробництва, структури управління; механізацію і раціоналізацію праці в управлінні; впровадження НОП; удосконалення нормування праці; підвищення, або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості. 3) Соціально-економічні фактори включають: підвищення освітнього рівня працівників; підвищення виробничої кваліфікації; покращення характеру і умов праці; стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності.

Під резервами росту продуктивності праці розуміють можливості більш повної реалізації продуктивної сили праці за рахунок покращення використання всіх факторів її підвищення. Резерви зростання продуктивності праці можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці в конкретний період часу.

Зв'язок факторів і резервів підвищення продуктивності праці полягає в тому, що якщо фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то використання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів. Народногосподарські резерви пов'язані з розвитком усіх напрямів НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил, нівелюванням рівня економічного розвитку районів країни, вдосконаленням управління і планування.

До галузевих резервів відносять — спеціалізацію, концентрацію і комбінування виробництва, удосконалення технології, розповсюдження передового досвіду, кращих технічних досягнень у межах галузі. Міжгалузеві резерви — визначаються використанням можливостей більш ефективного функціонування виробництва в одній галузі для підвищення продуктивності праці в суміжних галузях. Так підвищення якості сировини, що добувається в добувних галузях, дає економш і підвищення продуктивності праці в обробних галузях. Внутрішньовиробничі резерви обумовлені вдосконаленням і найбільш ефективним використанням технічних засобів і покращенням структури робочих кадрів, скороченням втрат робочого часу, економією сировини і матеріалів безпосередньо на підприємстві.

Резерви зростання продуктивності праці можна поділити так:

• матеріально-технічні, які визначають можливості застосування більш ефективних засобів виробництва;

• організаційні, що визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили з засобами виробництва;

• соціально-економічні, які визначають підвищення якості використовуваної робочої сили.

Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховуються коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності загального обороту. Трудомісткість продукції – показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва.

Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції. Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?