Реферат «Виникнення та основні засади соціал-демократизму», 2006 рік

З предмету Політика, політологія · додано 27.08.2009 12:56 · від Reladon · Додати в закладки
8 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Соціал-демократія як одна з концепції соціалізму 5 2. Виникнення та розвиток соціал-демократизму 8 3. Основні засади соціал-демократії 14 Висновки 20 Список літератури 24

Висновок

Незалежній Україні виповнилось 16 років. Звичайно, для формування державності це надто короткий строк. До того ж цей процес відбувається за відсутності відповідних умов: могутнього економічного потенціалу й повноцінного громадянського суспільства, необхідного для гармонізації суспільних відносин. Разом із тим, поширений нині правовий нігілізм і неповага до прав людини не можуть сприяти досягненню соціальної мети держави. Стратегічним прорахунком у розбудові української державності, за моїм переконанням, стала недооцінка соціальної складової реформ, а саме соціальної переорієнтації економічної політики.

Західні країни почали закріплювати соціально-економічні права громадян у своїх конституціях після Другої світової війни. Саме соціал-демократи спрямовували повоєнний розвиток більшості європейських країн до 70-х років XX ст. Соціал-демократичні уряди зробили вагомий внесок у створення системи соціального захисту населення. Саме тому поняття «держава загального добробуту» і «соціал-демократія» сприймаються сьогодні як синоніми.

Європейські соціал-демократи провели успішні соціально-економічні реформи, які стали основою розвитку індустріальних країн. Політика соціал-демократичних урядів повністю відповідала сподіванням населення, оскільки передбачала державний захист від безробіття й злиднів. Результатом їхньої діяльності стало створення дієвого державного сектора економіки, збільшення частки національного доходу. Була створена система соціального забезпечення, прийнята низка законів, спрямованих на поліпшення умов праці та її оплати, техніки безпеки тощо. Усі ці заходи стали основою створення держав загального добробуту у Західній Європі.

Саме тому, соціал-демократія як модель суспільних відносин, на мою думку, була б найкращим суспільним устроєм і для України. Українські гуманісти завжди апелювали до пробудження самосвідомості народу, його історичної пам’яті, патріотичних почуттів, до гуманістичних цінностей як важливого аспекту політичної ідеології й культури.

На жаль, в Україні початковий етап реформ здійснювався на основі ідей неоконсерватизму й монетаризму, що були популярними в США й Західній Європі в 80-х роках. Але, консерваторам свого часу не вдалося повною мірою реалізувати свої плани, зокрема, відмовитися від державного регулювання економіки, скоротити соціальні витрати, перейти до ринкових відносин тощо. Неоконсерватори ставили за мету лише вдосконалити механізми, які надають ринковій економіці соціальної спрямованості. Пострадянські країни спробували застосувати економічні рецепти неоконсерваторів, що були протипоказані їх власним економікам. В Україні така політика призвела до стагнації економіки, витоку капіталів за кордон, загострення соціальної наруги.

Європейські соціал-демократи вже давно усвідомили необхідність розробки концепції солідарного співробітництва, представництва інтересів, спрямованої на підтримку середнього класу, та соціальної держави, що відкриває нові можливості для розвитку індивідуальності. Саме тому західноєвропейська соціал-демократична парадигма захищає рівність між людьми на основі гідності; єдність моральних зобов’язань із системою державно-правових норм і засад християнської етики й моралі; визначення економічних, політичних і правових свобод як засіб до утвердження солідарної справедливості.

Сутнісні засади соціал-демократії, серед яких свобода, справедливість, солідарність постають як визначальні чинники в здійсненні потреб людства в усіх сферах життя, а також як принципи самореалізації та самоактуалізації людини. Наведені цінності є традиційними також для політико-правових роздумів видатних представників української духовності, чиї гуманістичні ідеї були інтегровані в загальноєвропейський процес. Яскравим прикладом цього є творчість М. Драгоманова, С. Подолинського, С. Дністрянського, І. Франка, М. Грушевського, М. Туган-Барановського та ін.

Соціал-демократична ідеологія являє собою таку форму політичної культури, яка захищає свободу, справедливість, солідарність, рівність усіх форм власності, реалізацію соціальних програм, оптимізацію державного управління. Сукупність цих ідей і правової практики означає цивілізований рівень розвитку соціалізму, втілення ідеалів свободи особистості, свободи духу, цінностей правової соціальної держави. За моїм переконанням, соціал-демократія – це певний ідеал суспільства, ефективна організація соціуму, субстанційна основа громадянського суспільства, підвалини політичної, економічної й соціальної демократії.

Сучасній українській політичній еліті необхідно оцінити та застосувати досвід європейської соціал-демократії, визначити її внесок у розвиток економіки й суспільства, реформаторську діяльність, особливо в сфері захисту прав людини, розвитку й регулювання ринкових відносин, соціального захисту, місцевого самоврядування.

Основними елементами соціал-демократичної програми по формуванню української держави із соціально орієнтованою економікою європейського типу, на мою думку, могли б бути:

1) Остаточний перехід до державного устрою у формі парламентської республіки.

2) Закріплення базових стратегічних галузей економіки (енергетика, зв'язок, транспорт, пошта, ВПК) у суспільній власності, керуючись міркуваннями економічної безпеки країни.

3) Встановлення вільного, під наглядом держави, ціноутворення на товари, роботи, послуги. Встановлення державного регулювання цін і тарифів на електроенергію, зв’язок, транспорт, комунальні послуги, послуги медичних установ, ліки, оренду житла.

4) Бюджетне фінансування програм будівництва житла для малозабезпечених верств населення.

5) Розвиток системи державної охорони здоров’я, яка б передбачала цільове фінансування за допомогою обов’язкового медичного страхування всього населення.

6) Формування дворівневої системи пенсійного забезпечення: перший рівень – обов’язкове державне пенсійне забезпечення за віком за рахунок бюджетного фінансування; другий рівень - накопичувальна складова, що формується добровільними відрахуваннями трудящих у пенсійні фонди.

7) Пріоритетне державне фінансування освіти й науково-дослідних робіт.

8) Вдосконалювання системи фінансової підтримки національного товаровиробника шляхом формування держрезерву на основні види енергоресурсів, промислової сировини й засобів виробництва, сільськогосподарських продуктів, товарів першої необхідності.

9) Створення незалежних галузевих профспілок, об’єднаних у загальнонаціональну профспілку. Забезпечення принципу соціального партнерства шляхом підписання тарифної угоди між роботодавцями й профспілками.

10) Проведення політики рівного соціально-економічного регіонального розвитку. Розвиток системи компенсаційної бюджетної підтримки малорозвинених регіонів України.

11) Закріплення в рамках Конституції України правових основ формування соціально-політичного консенсусу й життєво важливих питань розвитку як бази соціально-політичної стабільності.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 8 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?