Дослідження теми «Прокурор у кримінальному процесі» дає можливість зробити наступні висновки.

1. Прокуратура всю свою діяльність спрямовує на захист передбачених законом прав і свобод громадян та інтересів держави від неправомірних посягань, утвердження принципу верховенства права.

2. Принципово важливим є законодавче застереження про те, що на прокуратуру не може бути покладено виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

3. Прокурор – це суб'єкт кримінально-процесуального права, який виконує функцію кримінального переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання на досудовому провадженні вказівок органам дізнання та досудового слідства щодо викриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення.

4. Значення нагляду прокуратури за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство обумовлюється насамперед тим, що діяльність вищезгаданих органів вимушено втручається та обмежує здійснення багатьох конституційних і галузевих кримінально-процесуальних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, залучених, через якісь обставини, до сфери кримінального судочинства. Жоден інший напрям (галузь) прокурорського нагляду не охоплює потреби в перевірці законності та обгрунтованості такої великої кількості дій та рішень піднаглядних органів.

5. Від того, наскільки ефективно здійснюється нагляд прокурорами за органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, багато в чому залежить успіх у боротьбі зі злочинністю, дотримання режиму законності в Україні.

6. Підтримання державного обвинувачення – це діяльність прокуратури в установлених кримінально-процесуальним законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових органах, сприяння постановленню законного, й справедливого вироку.

Мабуть, чи не єдиним і найголовнішим завданням органів нагляду є з'ясування реального стану справ у державному механізмі незалежно від того, наскільки та чи інша інформація до вподоби тій чи іншій політичній силі.

Події «помаранчевої революції» в Україні яскраво свідчать, що не все так гаразд у «нашому домі», як би цього хотілося всьому суспільству. Відверто кажучи, діюча розгалужена система внутрішнього контролю в Україні нині не спроможна задовольнити інтереси суспільства.

Потрібно раз і назавжди відмовитись від того, щоб прокуратура була заручницею політичних ігор і зазнавала постійного тиску як у центрі, так і на місцях.

Прокуратура – це не команда МЧС, котра повинна виїжджати з сиреною на кожну правову пожежу за першим ліпшим викликом.

Постає питання, які ж шляхи вирішення існуючих нині проблем в Україні? Відповідь одна – суттєво реформувати прокурорську владу в Україні для того, щоб вона стала дійсно дієвим важелем забезпечення верховенства права в державі.

Щоб нова «прокурорська влада» приносила користь Україні і була зрозуміла її народу, вкрай важливо запозичити зарубіжний аналог, вникнути у його «технологію», зрозуміти, яким механізмом забезпечується результативність його функціонування, наповнити прокурорську діяльність новим змістом.

Хотілося б підкреслити, що біля витоків створення нового Закону «Про прокуратуру» повинні стояти справжні професіонали, котрі здатні освоїти та критично осмислити надзвичайно багатий вітчизняний і міжнародно-правовий досвід, творчо застосувати його у розвитку специфічної української правоохоронної системи і прокуратури.