Дипломна робота «Фінансовий моніторинг», 2006 рік

З предмету Фінанси · додано 03.06.2009 15:30 · від Алияр · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Реферат 3 Вступ 4 Розділ 1. Теоретичні основи фінансового моніторингу 8 1.1. Становлення та розвиток фінансового моніторингу 8 1.2. Державне управління фінансовим моніторингом 13 Розділ 2. Система фінансового моніторингу в Україні 26 2.1. Аналіз діяльності державного комітету фінансового моніторингу 26 2.2. Побудова системи фінансового моніторингу в банківських установах та оцінка її ефективності. 69 2.3. Оцінка ефективності системи фінансового моніторингу в інших кредитно-фінансових установах. 93 Розділ 3. Перспективи розвитку фінансового моніторингу. 112 3.1. Зарубіжний досвід організації фінансового моніторингу. 112 3.2. Шляхи розвитку фінансового моніторингу в Україні. 125 Висновки 137 Список використаної літератури 145 Додатки 151

Висновок

Фінансовий моніторинг – справа для України нова. В інтересах нашої країни - організувати цей процес якісно і отримати користь не тільки з точки зору визнання світовою спільнотою.

Свою історію в Україні він починає у 2000 році після попередження щодо включення до „чорного списку” країн і територій, які не співробітничають у боротьбі з відмиванням брудних грошей, яке надала Україні FATF. 1 вересня 2001 року чергова сесія FATF констатувала, що дійових механізмів для боротьби з відмиванням кримінальних грошей в Україні немає, і як результат – фінансові санкції з 20 грудня 2002 року по 14 лютого 2003 року.

Під тиском міжнародної спільноти в Україні створено систему законодавства з протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом основу якої становить Закон України „Про протидію легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом” прийнятий 28 листопада 2002 року.

Фінансовий моніторинг, враховуючи тлумачення Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” існує в Україні вже декілька років. Цей період є достатнім для того, щоб окреслити проблеми і труднощі у розбудові нової системи.

Найважливіша, найсуттєвіша частина Закону України „Про протидію легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом” (базовий закон), - це визначення критеріїв для фінансового моніторингу. Вони неодноразово піддавалися критиці з боку фахівців через нечіткість і неконкретність.

Фінансовий моніторинг як такий – досить відоме явище. Протидія банківському шахрайству існує стільки ж часу, скільки існують банки. Підтримку цього напрямку діяльності традиційно здійснюють служби безпеки, які займаються питаннями фальсифікації недобросовісними клієнтами документів, надання банку недостовірної інформації тощо.

Запобігання фінансуванню тероризму – хоч і не вітчизняна, але теж досить давня практика, що тривалий час була поза увагою громадськості. Будь-який фахівець у галузі міжнародних розрахунків знає чим може закінчитись для банку платіж, наприклад, на користь особи, яку внесено до стоп-листа Державного казначейства Сполучених Штатів.

Тільки фінансовий моніторинг як протидія відмиванню брудних грошей – винахід нашого часу.

Усе це відомі та очевидні речі. Однак зазначені у базовому законі критерії обов’язкового фінансового моніторингу, навіть для елементарної зручності, законодавці не здогадались згрупувати за напрямами.

Другий важливий момент стосовно базового закону – його акцент на протидію відмиванню коштів. Вочевидь, така позиція є наслідком необдуманого копіювання закордонних аналогів. Однак якщо країни з інвестиційно привабливою економікою потерпають від припливу брудних грошей, що там „відмиваються”, то мають бути країни, де ці гроші „забруднюються”. Проблемою країн Східної Європи (України також) є саме „забруднення коштів”. Тому у Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” необхідно було б зробити акцент на протидії перетоку капіталу між легальною та нелегальною (тіньовою) економікою.

На даний момент в Україні діє дворівнева система фінансового моніторингу:

• Система державного фінансового моніторингу охоплює Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг і Національний банк України. Саме ці інститути виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб разом з спеціально вповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу – Державним комітетом фінансового моніторингу України, на який покладено не тільки збір, обробку й аналіз інформації про підозрілі фінансові операції, а й повноваження передавати узагальнені матеріали правоохоронним органам, за умов достатності підстав вважати фінансову операцію пов'язаною з легалізацією „брудних” коштів або фінансуванням тероризму.

• Система первинного фінансового моніторингу включає надавачів фінансових послуг (суб'єктів первинного фінансового моніторингу). Суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані проводити ідентифікацію осіб, що здійснюють підозрілі фінансові операції, забезпечувати виявлення та реєстрацію таких операцій, а також оперативне подання інформації про них спеціально вповноваженому державному органу.

Роль Уповноваженого органу виконує в Україні Державний комітет фінансового моніторингу Міністерства фінансів. Необхідність Уповноваженого органу доведена світовою практикою. Керуючись, очевидно, тією ж світовою практикою Держкомфінмоніторинг побудував методи своєї діяльності. Однак, навіть орієнтація на світовий досвід не дала можливості уникнути проблем.

Кінцевим етапом процесу фінансового моніторингу є інформаційний обмін з Уповноваженим органом, тобто надсилання повідомлення про операцію. Повідомлення складається з сукупності електронних платіжних документів, які свідчать про здійснення операції, та спеціальних ознак цих документів, які визначаються довідниками Держкомфінмоніторингом. Перелік і зміст довідників визначається наказами Уповноваженого органу і призначені вони для аналізу обсягу одержаної інформації, зокрема:

• її сортування відповідно до критеріїв обов’язкового або внутрішнього фінансового моніторингу;

• визначення змісту операції та її додаткових характеристик.

Однак, довідники Уповноваженого органу вочевидь мало сприяють аналізу одержаної інформації, що підтверджено, численними запитами цього органу на адресу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а, також відсутністю результатів діяльності Уповноваженого органу.

Як результат діяльності Державного комітету фінансового моніторингу банки та інші суб’єкти первинного фінансового моніторингу бажали б одержати щось на зразок стоп-листа Державного казначейства Сполучених Штатів та можливість он-лайнової перевірки потенційного клієнта щодо приналежності до цього листа. Поки що маємо тільки розмови.

Довідники Уповноваженого органу у тому вигляді, в якому вони існують, фактично перекреслюють роботу суб’єктів первинного фінансового моніторингу щодо розробки та підтримки в актуальному стані ознак операцій, які підлягають моніторингу. Врешті-решт ці ознаки доведеться пристосовувати до довідників Держкомфінмоніторингу.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу потерпають від інформаційної некоректності Уповноваженого органу. Майже нормою життя стала модифікація процедур перевірки без повідомлення про зміни, не оголошується режим роботи у вихідні та святкові дні (особливо це відчувається під час новорічних свят), є спроби надсилати запити банкам письмово при встановленому Держкомфінмоніторингом порядку електронного документообігу.

Для українських банків фінансовий моніторинг у його сучасному вигляді є новим бізнес-процесом. Це об’єктивно. Окремі, історично перші напрямки фінансового моніторингу традиційно забезпечувались службами безпеки та підрозділами міжнародних розрахунків. Банки були поставлені перед фактом не тільки генерації нового бізнес-процесу (причому одразу з винятковою якістю), але й реінжинірингу вже існуючих робочих процедур.

Методична підтримка Національного банку України з цього питання обмежується розділом „Методичне забезпечення” сторінки „Фінансовий моніторинг” на офіційному сайті НБУ. Нічого подібного до методичних рекомендацій, опису кращих практик, світового досвіду з цих питань зацікавлений спостерігач не побачить, якщо не вважати методичною підтримкою роз’яснення щодо правил підрахунку тегів у файлі-повідомленні, який направляється до Уповноваженого органу.

Але відсутність методологічної підтримки не є такою вже страшною. Значно гірший ефект дає неузгодженість нормативно-правових актів НБУ. У вже згадуваному “Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу” наголошується на необхідності ідентифікації власників клієнтів-юридичних осіб. При цьому, достатній для ідентифікації власників обсяг відомостей, не визначається. Одночасно Інструкція НБУ „Про відкриття та ведення рахунків в національній та іноземній валюті” надає всі підстави для висновку про цілковиту достатність для відкриття рахунку юридичної особи документів та відомостей щодо неї, без згадки про власників. Таким чином, вимогу відомостей про власників фактично переведено самим НБУ до розряду внутрішніх (а у розумінні клієнта – забаганок) банку. Чи можливо на такій базі будувати нормально функціонуючий процес ідентифікації клієнтів?

Сучасний український банк - це як правило, універсальна фінансова установа. Тому крім банківських операцій він здійснює інші види діяльності. Майже обов’язково вітчизняний банк (а часто – і його філії) має статус торговця цінними паперами. Досить часто банківська установа має у своєму складі зберігача або реєстратора цінних паперів. За професійною діяльністю на ринку цінних паперів наглядає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Керуючись своїми правами та обов’язками регулятора фондового ринку, Державна комісія рішенням № 359 від 13.08.03 затвердила „Положення про здійснення фінансового моніторингу інститутами спільного інвестування, фондовими біржами та іншими професійними учасниками ринку цінних паперів”. Слід зауважити, що систему організації фінансового моніторингу (тобто статус відповідального працівника та його обов’язків) викладено у документі більш виважено, ніж у Положенні НБУ „Про здійснення банками фінансового моніторингу”.

Але навіть ця обставина не усуває головної проблеми: банк підзвітний кільком регуляторам, вимоги яких в частині фінансового моніторингу не тотожні. Найгостріше питання - ідентифікація клієнтів. НБУ та ДКЦПФР вважають за достатнє різну якість документів, що необхідні для ідентифікації. Якщо НБУ формулює свої вимоги більш-менш чітко, то про значення слів „належним чином завірені документи” у положеннях ДКЦПФР можна тільки здогадуватись.

Найбільша проблема полягає у тому, що немає жодного документу, жодного натяку у законодавстві, що у випадку мультирегулятивності суб’єкту первинного фінансового моніторингу виконання ним вимог одного з регуляторів позбавляє його необхідності пристосування до вимог іншого регулятора. Отже, банки змушені задовольняти усіх.

Вітчизняними банками представлено наймасовіший прошарок суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Від процесу моніторингу в банківський системі залежить стан та якість моніторингу в Україні в цілому. Для нормалізації фінансового моніторингу доцільно було б найближчим часом реалізувати низку заходів, найважливішими з яких є такі:

• Приведення статусу та обов’язків відповідальних працівників банків у відповідність до вимог базового закону і скасування нормативно закріпленої за ними функції безпосередньої особистої реалізації усього комплексу процедур з фінансового моніторингу.

• Проведення чіткої межі між обсягом функцій і повноважень відповідального працівника банку і відповідального працівника філії банку з урахуванням об’єктивних можливостей, підпорядкованості і функцій філій.

• Усунення суб’єктивізму банківського нагляду у питаннях фінансового моніторингу, зокрема, шляхом підготовки та опублікування програми співбесіди з кандидатами на посаду відповідального працівника.

• Проведення ревізії нормативно-правових актів Національного банку з метою виявлення та усунення неузгодженості між ними у питаннях ідентифікації банками клієнтів.

• Законодавче вирішення проблеми мультирегулятивності банків: банк - цілісна і неподільна організація і має керуватись в організації фінансового моніторингу одними вимогами.

• Започаткування конструктивного діалогу між НБУ та Державним департаментом фінансового моніторингу щодо вирішення найістотніших проблем банків у частині інформаційного обміну з Уповноваженим органом.

Для подальшого розвитку системи фінансового моніторингу України в цілому, важливо впроваджувати наступні дієві і послідовні заходи:

• продовження процесу правової імплементації нової редакції Сорока

та Дев'яти Рекомендацій FATF і інших міжнародних стандартів;

• впровадження вимог Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005 - 2010 роки;

• виконання плану заходів з протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

• підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів та державних регуляторів;

• ефективного функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

• подальшого зміцнення кадрового потенціалу контролюючих і регуляторних органів, завданнями яких є запобігання та протидія легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму, та правоохоронних органів;

• підвищення ефективності міжнародного співробітництва у цій сфері відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму";

• подальшого створення і функціонування Регіональних відділів ПФР та забезпечення ефективного функціонування навчально-методичного центру з перепідготовки спеціалістів системи фінансового моніторингу.

На сьогодні відносини між органами державного фінансового моніторингу й фінансовими установами лише на етапі становлення. Тому саме тепер дуже важливо, щоб у таких відносинах уже зараз було якомога більше визначеності, мінімум неврегульованих питань, щоб кожна сторона таких відносин чітко знала свої права й обов’язки. Це потрібно як для поточної спільної роботи з виявлення сумнівних операцій, так і для проведення перевірок фінансових установ органами фінансового моніторингу, адже будь-яка неврегульованість, як відомо, створює передумови для зловживань.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?