Дипломна робота «Межі апеляційного перегляду кримінальної справи», 2007 рік

З предмету Право · додано 26.05.2009 21:46 · від e_mik · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальні положення апеляційного оскарження 5 1.1. Історія зародження та розвитку апеляційного оскарження на території України 5 1.2. Поняття і значення апеляційного оскарження. 12 1.3. Об’єкт і предмет апеляційного оскарження 20 Розділ 2. Суб’єкти і межі апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних справах 29 2.1. Коло суб’єктів апеляційного оскарження судових рішень 29 2.2. Апеляційне оскарження судового рішення засудженим, виправданим або особою, до якої застосовано примусовий захід медичного характеру 32 2.3. Подання апеляції прокурором 38 2.4. Апеляційне оскарження судового рішення потерпілим та його представником 47 Розділ 3. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження 52 3.1. Форма та зміст апеляції 52 3.2. Порядок і строки подання апеляції 59 3.3. Процесуальні наслідки подання апеляції 76 Висновок 80 Список використаних джерел 84 Додатки

Висновок

Дослідивши історичний шлях зародження та становлення апеляційного оскарження на території України, можна дійти до висновку, що інститут апеляційного оскарження та інстанційність розгляду кримінальних справ не є новим для вітчизняного кримінально-процесуального права. Апеляційне оскарження виникає при побудові судової системи за принципом ієрархічності (інстанційності) з можливістю повного перегляду судового рішення шляхом нового розгляду справи судом вищого рівня. Апеляційне оскарження зародилося на українських землях за часів Київської Русі. Подальший розвиток цього процесуального інституту відбувся в процесі історичного розвитку права на українських землях.

Апеляційне оскарження є різновидом оскарження в загальній системі видів оскарження судових рішень в кримінальних справах, який визначається особливістю приводів, умов, суб’єктів, форми, змісту, строків та порядку оскарження. Апеляція є уніфікованою формою звернення до суду апеляційної інстанції сторони обвинувачення, захисту та інших осіб, інтересів яких воно стосується, про незгоду з рішенням суду першої інстанції. За своїм змістом апеляційне оскарження є невід’ємною частиною апеляційного провадження поряд з розглядом справи за апеляцією. Можна виділити такі етапи апеляційного оскарження: 1) ознайомлення з рішенням суду і його оцінка, 2) складання апеляції, 3) подання апеляції до суду.

З метою реалізації однієї з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8 ч.3 ст.129 Конституції України) у кримінально-процесуальному законодавстві необхідно створити умови для свободи апеляційного оскарження, а саме суттєво спростити порядок апеляційного оскарження та реально забезпечити суб’єктам оскарження можливість доступу до правосуддя в суді апеляційної інстанції.

Для цього потрібно передбачити процесуальний порядок, який унеможливить вплив суду, рішення якого оскаржується, на вирішення питання прийняття чи неприйняття апеляцій, залишення її без руху або розгляду. Призначати дату розгляду справи за апеляцією та направляти повідомлення про це повинен сам апеляційний суд. Доцільно, уніфікувавши норми законодавства, чітко визначити коло осіб, які мають право подати апеляцію (суб’єктів апеляційного оскарження) в одній окремій статті КПК України.

Необхідно передбачити у КПК України, крім письмової, усну форму апеляції для засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення, для яких самостійне складання письмової апеляції становить певні труднощі, що може бути пов’язане з фізичними вадами цих осіб тощо. Протокол усної апеляції повинен складатися секретарем судового засідання та підписуватися ним і апелянтом. Можливо запровадити і регламентували порядок подання спільної апеляції особами, які мають право на апеляцію, та можливості приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій.

Необхідно також уніфікувати строки подання апеляції і запровадити загальний 15-добовий строк апеляційного оскарження.

До вітчизняного кримінально-процесуального законодавства доцільно запозичити деякі особливості вирахування строку подачі апеляції, які існують у кримінальному процесі США. Строк апеляційного оскарження необхідно рахувати з моменту реєстрації судового рішення в офіційних документах кримінальної справи, а не з моменту його проголошення (для засудженого, який перебуває під вартою, з моменту вручення його копії). Тобто строк оскарження повинен починати свій перебіг, коли справа повністю оформлена головуючим (виготовлені копії судового рішення, протокол судового засідання і здана до канцелярії суду). Такий порядок вирахування строку на апеляційне оскарження надасть суб’єктам оскарження повноцінну можливість реалізувати своє право на оскарження після ознайомлення з винесеним судовим рішенням, але вже не на слух, а в письмовому вигляді.

У КПК України необхідно передбачити реальний механізм забезпечення права підсудного (засудженого, виправданого) на професійний захист в процесі апеляційного оскарження судового рішення. Для цього слід ввести обов’язок суду (судді) призначити за рахунок держави захисника тим підсудним (засудженим, виправданим), які бажають мати захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не можуть це зробити. У таких випадках держава за свій рахунок повинна забезпечити підсудному (засудженому, виправданому) можливість реалізації однієї з основних засад судочинства.

З метою усунення багато чисельних непорозумінь у питанні визначення меж повноважень прокурора на подання апеляції, серед суб’єктів апеляційного оскарження повинен вказуватися «прокурор» без будь-яких застережень щодо обсягу його повноважень. Під терміном «прокурор» необхідно розуміти відповідних службових осіб органів прокуратури, перелік яких визначений законодавством. Прокурор при відмові від обвинувачення в суді першої інстанції може подати апеляцію. При відмові від обвинувачення прокурор залишається суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності, оскільки його роль у кримінальному процесі не зводиться тільки до виконання функції обвинувачення. Можній дійти до висновку, що з відмовою прокурора і потерпілого від обвинувачення, закінчується не тільки функція обвинувачення, а й захисту, оскільки захист є невід’ємною протилежністю обвинувачення. При відсутності обвинувачення немає і захисту, оскільки немає від чого захищатися. Доцільно було б запозичити до КПК України положення КПК ФРН про те що, прокурор може відмовитись від апеляції, поданої на користь підсудного тільки зі згоди останнього. Це надало б можливість зробити ще один крок у забезпеченні реалізації дії принципу рівності сторін у судовому розгляді, оскільки, наприклад, захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представника.

Оскільки в Україні, здебільшого, кримінальний процес має публічний, а не позовний характер, за виключенням справ приватного та приватно-публічного обвинувачення, то відповідно принцип публічності повинен діяти і в стадії апеляційного провадження. Його реалізація повинна знайти відображення у повноваженнях суду апеляційної інстанції. Суд повинен діяти в інтересах правосуддя. Кримінальна справа повинна бути вивчена суддями у повному обсязі. Апеляційні вимоги не повинні мати для суддів зобов’язуючого характеру. Суд апеляційної інстанції сам повинен визначати межі судового слідства. Суд повинен мати можливість вийти за межі апеляції (апеляційних вимог), якщо в результаті розгляду справи, він прийде до висновку, що є підстави для прийняття рішення на користь засудженого чи виправданого і цим не погіршується їх становище. При цьому доцільно зберегти положення заборони повороту до гіршого щодо засудженого в результаті розгляду його апеляції, а також апеляцій його захисника та законного представника. Доцільно запозичити для запровадження в Україні порядок, існуючий у Франції та ФРН, а саме, якщо апелянт не вказує меж оскарження, то судове рішення слід перевіряти в повному обсязі.

У КПК України необхідно передбачити, що апеляція може бути подана на рішення суду першої інстанції, яким закінчується розгляд справи, крім випадків, встановлених Кодексом. Виключний перелік випадків, коли апеляція неможлива, доцільно передбачити окремою статтею КПК.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?