Дипломна робота «Організація і правове регулювання соціального забезпечення засуджених до позбавлення волі», 2008 рік

З предмету Право · додано 23.05.2009 17:03 · від Собко Лена · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика правового статусу засуджених до позбавлення волі 1.1. Концептуальні засади та загальна характеристика кримінально виконавчого законодавства України 9 1.2. Поняття та особливості правового статусу засуджених до позбавлення волі 23 Розділ 2. Реалізація дотримання прав людини в місцях позбавлення волі 2.1. Матеріально побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі 43 2.2. Медичне забезпечення засуджених до позбавлення волі 48 2.3. Праця засуджених до позбавлення волі 57 2.4. Практика здійснення прокурорського нагляду за додержанням законодавства про дотримання прав засуджених у місцях позбавлення волі 72 Розділ 3. Вдосконалення правового статусу засуджених 3.1. Засуджений як суб’єкт реформування кримінально-виконавчої системи 79 3.2. Міжнародні правові акти відносно правового статусу засуджених до позбавлення волі 91 Висновок 99 Список використаних джерел 105

Висновок

В результаті проробленого дослідження можна зробити висновки, що права та свободи людини й громадянина визначили значною мірою розвиток більшості держав на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва і не втратили своєї актуальності. Розвиток людства свідчить про можливість просування суспільства шляхом домінування свободи і права, формування вільної, незалежної, правової особистості.

Конституція України вперше замість проголошення фрагментарного набору прав і свобод, як це було у попередніх конституціях, визначила систему прав і свобод у всіх основних сферах суспільного життя, підтвердивши цим визнаний людством постулат про те, що всі права - громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні - є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов'язаними.

Основний Закон України значно розширив коло конституційних прав і свобод та, істотно збагативши їх змістом, закріпив гарантії їх реалізації.

Крім матеріального закріплення прав і свобод, у ст. 35 Конституції України вперше було закладено правові підвалини для реформування діючих і запровадження нових механізмів конституційної системи захисту прав і свобод людини. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Законні інтереси засуджених у кримінально-виконавчому праві - це закріплені в правових нормах конкретної дії прагнення засуджених до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання.

Забезпечення прав засуджених і ув’язнених нерозривно пов’язано з наявністю необхідної житлової площі для їх розміщення. Новим Кримінально-виконавчим кодексом України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, було збільшено житлові норми на одного засудженого, що складають у виправних колоніях не менше трьох квадратних метрів, у виправних центрах, виховних колоніях та виправних колоніях для жінок – не менше чотирьох, а у лікарнях – не менше п’яти квадратних метрів. Це дало поштовх та визначило нові критерії щодо дотримання прав людини в місцях позбавлення волі. Сьогодні, з урахуванням існуючих вимог Кримінально-виконавчого кодексу України у виправних колоніях понад встановлену норму жилої площі тримається 11,5 тис. засуджених.

У якості основного закріплено право на охорону здоров'я, включаючи отримання всіх видів медичної допомоги. Вона включає у себе первинну медико-санітарну та спеціалізовану медичну допомогу як у амбулаторно-поліклінічних, так і стаціонарних умовах залежно від медичного висновку. Новим тут є те, що законодавець передбачає можливість не тільки безоплатної, а й платної форми медичної допомоги. Дане право випливає з ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за якою кожному громадянину гарантується право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я. Медико-санітарне забезпечення засуджених здійснюється 105 медичними частинами установ виконання покарань та 22 лікарнями, а ув’язнених – 29 медичними частинами та 3 пунктами охорони здоров'я.

Також у новому КВК вперше гарантовано право засудженого на соціальне забезпечення, в тому числі і на отримання пенсій відповідно до законів України. Ці правомочності особливо важливі для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, оскільки до останнього часу вони не мали права на розгляд питання про призначення їм пенсій та соціальних виплат та навіть не отримували раніше призначені їм пенсії та виплати.

Ст. 6 КВК України називає працю серед основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Формулюючи це положення, законодавець виходив із загальновизнаної думки про те, що праця - є важливим та сильним засобом впливу на особу, її свідомість та спосіб життя. Тому закон передбачає необхідність залучення засудженого до праці, намагаючись за допомогою праці та інших засобів досягти таких позитивних змін в його особистості, які направлять засудженого до свідомого відновлення соціального статусу, повернуть його до самостійного соціально-нормативного життя в суспільстві. Для цього організація та методи роботи в установах виконання покарань мають максимально наближатися до тих, які прийняті на аналогічній роботі на волі.

Праця в умовах позбавлення волі не є елементом кари та не має на меті завдання засудженому фізичних страждань, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження із засудженими. Праця осіб, позбавлених волі організується відповідно до вимог законодавства про працю, норм та правил охорони та безпеки праці, виходячи з її обов'язковості. Враховуючи це, законодавець у ст. 119 КВК України формулює загальні умови праці засуджених до позбавлення волі. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Адміністрації установ виконання покарань сприяють забезпеченню конституційного права засуджених на працю. Крім того, праця є важливим засобом виправлення та підготовки засуджених до життя на волі.

У структурі Державної кримінально-виконавчої служби України функціонують 132 промислових та 11 сільськогосподарських підприємств.

В Україні створена та функціонує більш ніж достатня кількість державних установ для здійснення відомчого та позавідомчого контролю і прокурорського нагляду за додержанням прав людини в місцях позбавлення волі. Існуюча нормативна база допускає можливість широкого залучення громадськості для здійснення громадського контролю з тією ж метою. Тому, на його думку, для досягнення головної мети - реального забезпечення прав людини у місцях позбавлення волі - необхідно зосередити зусилля на підвищенні якості, ефективності використання цими державними та громадськими інститутами прав та повноважень, наданих законом.

Таким чином, матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування осіб, позбавлених волі, відноситься до найбільш істотних умов відбування покарання. У свою чергу порядок і умови виконання й відбування покарання складають режим позбавлення волі. Умови відбування покарання врегульовані главою 17 КВК України. Згідно зі ст. 115 КВК України, особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Неухильне дотримання прав людини при виконанні кримінальних покарань є одним із найважливіших завдань кримінально-виконавчої системи. По-перше, засуджені особи є частиною українського суспільства, а Конституція України визнає найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Згідно із Основним Законом, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. По-друге, кримінально-виконавча система повинна забезпечити виконання свого основного завдання - перевиховання правопорушника та забезпечення його наступної ресоціалізації. Дотримання прав людини у діяльності кримінально-виконавчої системи є суттєвим фактором, що полегшує розв'язання поставлених перед нею завдань.

Основні заходи із поліпшення умов тримання та матеріально-побутового забезпечення засуджених повинні спрямовуватись на виправлення ситуації щодо переповнення як слідчих ізоляторів, так і установ виконання покарань. Недостатньо виважена каральна політика держави, а також те, що більшість слідчих ізоляторів збудована ще позаминулого століття, призвела до того, що кількість місць в таких установах є значно меншою ніж кількість осіб, які там утримуються.

Кримінально-виконавче законодавство повинно регулювати порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, щоб через це у кінцевому результаті досягалось забезпечення захисту інтересів особи, суспільства і держави, або іншими словами, була забезпечена недоторканність та непорушність, а у потрібних випадках - відстоювання та поновлення закріплених в правових нормах конкретної дії (зокрема, Конституції України) прагнень особи, суспільства та держави до володіння тими чи іншими благами.

Поки пенітенціарну реформу гальмує низка ключових проблем:

- недосконалість законодавчого регулювання діяльності пенітенціарної системи та персоналу, виконання кримінальних покарань і соціальної адаптації звільнених осіб;

- перенаселеність місць позбавлення волі. За останні десять років чисельність осіб, які перебувають в закритих установах, збільшилася вдвічі, що значно ускладнює забезпечення проведення корекційно-виховної роботи, зайнятості засуджених, комунально-побутового забезпечення, харчування й медичного обслуговування.

- недостатність державного фінансування, що ускладнює комплексне вирішення багатьох проблем реформування;

- погана матеріальна база, котра не дозволяє забезпечувати загальноосвітню та професійну підготовку засуджених, їх повне забезпечення працею, належне медичне обслуговування, реалізацію програм ресоціалізації, проведення культурних і дозвільних заходів;

- відсутність системи соціальної реабілітації колишніх ув‘язнених, що значно утруднює процес адаптації щорічно майже 80 тисяч осіб, які звільнюються з місць позбавлення волі.

З огляду на викладене вважаємо за доцільне:

- прискорити Державним департаментом України з питань виконання покарань підготовку та затвердження проекту Стратегії подальшого реформування кримінально-виконавчої системи, яка передбачала б поступове наближення умов тримання засуджених та ув’язнених до європейських норм і стандартів, забезпечення безумовного дотримання прав людини, вдосконалення роботи з персоналом;

- Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо можливості державного замовлення на підготовку медичних фахівців у вищих навчальних закладах та працевлаштування цих спеціалістів в органах та установах кримінально-виконавчої системи, враховуючи складність та обсяги медичної допомоги, яка надається позбавленим волі;

- з метою поліпшення комунально-побутових умов ув’язнених Уряду Автономної Республіки Крим та Державному департаменту України з питань виконання покарань ініціювати завершення будівництва слідчого ізолятора в місті Керчі;

- Державному департаменту України з питань виконання покарань забезпечити запровадження та дотримання умов виконання і відбування кримінальних покарань відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України з першочерговим вирішенням питання стосовно забезпечення засуджених та заарештованих установленими зазначеним нормативно-правовим актом нормами житлової площі;

- МВС України та Міністерству охорони здоров’я України на виконання Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2006–2008 рр. продовжити практику госпіталізації затриманих та взятих під варту осіб у територіальних закладах охорони здоров’я у випадках виявлення у них різних форм туберкульозу;

- Державному департаменту України з питань виконання покарань, Міністерству освіти і науки України, Міністерству у справах молоді та спорту, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству юстиції України підготувати спеціальні програми роботи з дітьми, які перебувають в конфлікті з законом, внести на розгляд проекти доповнень до чинних нормативно-правових актів щодо реорганізації виховних колоній у навчально-виховні центри.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?