Курсова робота «Декларація прав людини – світовий ідеал захисту прав», 2008 рік

З предмету Право · додано 13.05.2009 01:58 · від DCVK · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти поняття правового статусу людини і громадянина 5 1.1. Історичні етапи становлення покоління прав людини 5 1.2. Правовий статус людини та його принципи 9 1.3. Система прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 12 Розділ 2. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за Загальною декларацією прав людини 1948 року 18 2.1. Міжнародно-правові стандарти розуміння правового статусу людини і громадянина 18 2.2. Співвідношення індивідуальних та колективних прав людини 22 Розділ 3. Імплементація норм Загальної декларації в національному законодавстві України та інших країн Європи 27 3.1. Проблеми реалізації норм Загальної декларації прав людини в національному законодавстві 27 3.2. Діяльність Європейського суду з прав людини, як гарантія їх забезпечення 33 Висновки 40 Список використаних джерел 42

Висновок

Отже, у результаті наукової систематизації прав людини в історичному огляді з'явилася теорія трьох поколінь прав людини.

Сучасна типологія прав і свобод, а відтак, і обов'язків, – досить різноманітна. Найзагальнішою їх класифікацією є поділ прав на негативні та позитивні.

Відповідно до таких аспектів свободи негативні права полягають у праві індивіда на захист від якогось втручання, у тому числі й державного, у здійсненні громадянських прав (як члена громадянського суспільства) і політичних прав (як учасника політичного життя). Ці права охороняють особу від небажаних і таких, що порушують її свободу, втручань і обмежень. Негативні права – основа індивідуальної свободи.

На відміну від негативних прав, позитивні права фіксують права індивіда на поліпшення свого становища і підвищення культурного статусу, забезпечувані державою. Це – економічні, соціальні і культурні права як окрема група громадських прав суб'єкта, які характеризують правову державу новітнього періоду її розвитку. До них належать: право на освіту, свобода будь-якої творчої діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право на сприятливе довкілля, право на охорону здоров'я і медичну допомогу, право на гідне життя тощо.

До обов'язків держави входить здійснення постійної створюючої діяльності, спрямованої на забезпечення громадян тими чи іншими благами, створення соціальних програм, що гарантують проголошені соціальні, економічні та культурні права.

Право на захист – це матеріальне суб'єктивне право правоохоронного характеру, що виникло в момент порушення регулятивного суб'єктивного права на стороні потерпілого.

Конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав – це: система влади держави, функцією якої є захист прав людини; процедури такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією процедурою.

Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи.

Як показує міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав та свобод людини залежить від рівня розвитку правових принципів й інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, правотворчої атмосфери в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності певних елементів у системі функціонування державної влади. До цих останніх, зокрема, треба зарахувати: наявність писаної конституції, чинність якої не може бути призупинена довільно, а також жорсткої процедури її формальної дії; надійне законодавче забезпечення користування правами і свободами.

Серед найважливіших міжнародно-правових документів з прав людини слід, у першу чергу, назвати Міжнародний білль про права людини (Міжнародну хартію прав людини), який складається з наступних документів:

– Загальна декларація прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Вона є базисом для численних конвенцій та національних конституцій. Загальна декларація була прийнята, як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави.

– Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

– Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

– Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?