Для організації обліку того чи іншого процесу необхідно чітко уявити його економічну сутність та характеристику, цілі та значення для управління господарством, з'ясувати облікові задачі. В цьому зв'язку, актуальним стає вивчення обліку розрахунків з постачальниками та клієнтами.

Важливо правильно організувати облік на підприємстві та дотримуватись нормативних актів щодо методики складання обліку розрахунків з постачальниками та клієнтами на підприємстві. Саме від цих чинників, а також від техніки складання та удосконалення обліку за допомогою його автоматизації, контролю та правильності його ведення шляхом інвентаризації та здійснення керівництвом управління задля інтересів підприємства, а не власних, залежить фінансовий стан суб'єкта господарчої діяльності, так і визначення достовірних результатів його діяльності.

В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова матеріально-технічного постачання підприємств сировиною, матеріалами, поливом, напівфабрикатами, іншими матеріальними ресурсами. Підприємство само вивчає ринок сировини, енергоносіїв, налагоджує прямі зв'язки з постачальниками, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів з урахуванням специфіки виробництва, можливих змін його умов.

Матеріально-технічне забезпечення включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, їх пошук і купівлю, укладення прямих договорів з постачальниками, організацію доставки, зберігання і видачу споживачам на підприємстві.

Для ефективної організації обліку варто впроваджувати на підприємствах нові інформаційні системи обліку, засновані на базі АРМБ. Це дасть можливість оперативно отримувати необхідну інформацію для управління виробництвом, попереджувати всілякі випадки перекручування дійсності, усувати недоліки в організації розрахунків з постачальниками та клієнтами.

Добре організований бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та клієнтами підвищить його роль як засобу контролю за режимом економії та комерційним підсумком на підприємстві з усіма формами власності.

Власний капітал є невід’ємною частиною організації та функціонування будь-якого підприємства.

Власний капітал підприємства визначається як різниця між його активами та зобов’язаннями.

Власний капітал виконує такі функції: самостійності і влади; відповідальності і захисту прав кредиторів; довгострокового кредитування; фінансування ризику; кредитоспроможності; компенсації понесених збитків; розподілу доходів і активів.

Складовими власного капіталу є: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий капітал; резервний капітал; вилучений капітал; неоплачений капітал; нерозподілені прибутки (непокриті збитки); цільові надходження; забезпечення майбутніх витрат; страхові резерви.

Вказані елементи найшли своє відображення на рахунках IV класу, який має назву “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”:

Оренда і орендні операції в нашій країні одержують все більший розвиток, перш за все тому, що оренда є особливою формою підтримки малого бізнесу. Оренда – це угода, за якою орендар набуває права користування необоротними активами за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. Оренда буває операційна і фінансова. Операційна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди. Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигід, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою, якщо орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди. До недавнього часу в нашій країні оренда, в порівняно невеликих об'ємах, застосовувалася лише в міжнародній торгівлі, але зараз за наслідками статистики приймає більш крупні масштаби. Це пов'язано з тим, що споживачі відчувають необхідність в залученні машин і устаткування і іншій техніці на умовах оренди. Відбувається утворення спеціалізованих орендних компаній і спільних підприємств. Також спостерігається активне включення комерційних банків у виконання цих операцій. Що стосується віддзеркалення в бухгалтерському обліку операцій за договором оренди, то Наказом Мінфіну затверджені Переваги оренди в порівнянні з іншими способами інвестування полягають в тому, що підприємець може почати справу, маючи в своєму розпорядженні лише частину (приблизно 1/3) засобів, необхідних для придбання приміщень і устаткування (майна). Підприємствам надаються не грошові кошти, контроль за обґрунтованою витратою яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва, необхідні для оновлення і розширення виробничого апарату. При цьому лізинг стимулює акумуляцію засобів приватних інвесторів. Лізинг володіє високим потенціалом економічного співробітництва із зарубіжними країнами, у зв'язку з чим міжнародний лізинг набуває все більш широке поширення. Галузева структура лізингу характеризується відмінністю розподілів засобів в об'єкти виробничого і невиробничого призначення приблизно в два рази. Серед об'єктів виробничого призначення найбільша частка лізингу доводиться на промислове устаткування, а також на засоби транспорту і зв'язку. Це підтверджується і аналізом тенденцій розвитку лізингу в європейських країнах. В недалекому майбутньому оренда внесе необхідний внесок в Українську економіку.