Отже, запаси, а саме готова продукція є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан.

Визначення терміну «запаси» в різних країнах відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, то в США запаси – це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використання протягом одного виробничого циклу.

За кордоном, на торговельних підприємствах, де придбані товари, які не підлягають обробці перед реалізацією, практично всі запаси є товарними.

Порівнюючи термін «запаси», наведений в МСФЗ 2 та П(С)БО 9, можна стверджувати, що термін «запаси» за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст.

Слід відмітити, що російська практика та положення нормативних документів щодо класифікації запасів, на перший погляд, аналогічні закордонним. Однак, відмінність системи обліку та надання звітності по запасах в російській системі обліку і звітності полягає в тому, що під запасами розуміють лише запаси сировини та матеріалів у виробничих підприємствах та запаси товарів в організаціях.

Готова продукція, як і інші запаси – матеріали, напівфабрикати, МШП, товари є частиною оборотного капіталу компанії. У рамках регулювання робочого капіталу компанії прагнуть підтримати запаси на оптимальному рівні. Оскільки в обов'язки бухгалтера великобританських компаній входить не тільки облік запасів, але і їхній контроль, то функції регулювання запасів знаходяться також у компетенції бухгалтера фінансової бухгалтерії. Розміри запасів різні в залежності від профілю підприємства. Але при цьому для будь-якого підприємства необхідно враховувати як переваги, так і недоліки підтримки запасів на максимальному і мінімальному рівнях.

Сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі, паливо, тара, тарні і будівельні матеріали, запасні частини й інші виробничі запаси на білоруських підприємствах враховуються по видах продукції, що виготовляється з них, у книзі обліку сировини і матеріалів за фактичною ціною їхнього придбання. Витрачені сировину і матеріали списуються на виробництво продукції в книги обліку сировини і матеріалів) у тім місяці, у якому вони відпущені у виробництво. Готова продукція окремо по кожнім її виду (найменуванню, сорту, артикулу) прибуткується в книзі обліку товарів (готової продукції) за цінами, обумовленим на підставі складених калькуляцій.

Облік готової продукції в Молдавії регулює Стандарт бухгалтерського обліку № 2 (СБУ № 2) «Запаси» розроблений у виконанні Постанови Уряду Придністровської Молдавської Республіки від 25 лютого 2000 року № 56 «Про державну програму переходу Придністровської Молдавської Республіки на міжнародну систему бухгалтерського обліку і статистики і про реформу бухгалтерського обліку». За цим стандартом готова продукція (продукція власного виробництва) – категорія запасів, що є кінцевим результатом виробничого циклу даної організації, яка цілком пройшла технологічний процес обробки (комплектації), що відповідають діючим стандартам відповідності якості, технічним характеристикам і умовам, або умовам договору.

Готова продукція на підприємствах Росії є частиною матеріально-виробничих запасів організації, призначених для продажу. Вона являє собою кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні і якісні характеристики яких відповідають умовам договору чи вимогам інших документів у випадках, установлених законодавством. В російському обліку розрізняють балансову оцінку готової продукції й оцінку, по якій продукція відображається в поточному (аналітичному) обліку.