Дипломна робота «Забезпечення конкурентоспроможності України в умовах глобалізації ринку», 2007 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 05.05.2009 21:15 · від степан · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ 1. Теоретико-методологічні засади аналізу конкуренто-спроможності національної економіки 1.1. Конкурентоспроможність як макроекономічна категорія 7 1.2. Чинники впливу на формування конкурентоспроможності національної економіки 18 1.3. Економічна глобалізація і модифікація чинників конкуренто-cпроможності 31 Висновки до розділу 40 Розділ 2. Оцінка сучасного стану конкурентоспроможності галузей національної економіки 2.1. Характеристика машинобудівної, металургійної та електроенергетичної галузі, їх проблеми та шляхи подолання для досягнення конкурентоспроможності 42 2.2. Характеристика хімічної та легкої промисловості України, їх проблеми та шляхи подолання для досягнення конкурентоспроможності 66 2.3. Характеристика лісової галузі, сільського господарства та харчової промисловості, аналіз проблем та шляхів їх подолання для досягнення конкурентоспроможності 74 Висновки до розділу Розділ 3. Формування інноваційної моделі розвитку 3.1. Інноваційна природа сучасних чинників конкурентоспроможності та стан інноваційної діяльності в Україні 87 3.2. Чинники та засоби активізації інноваційної діяльності в Україні 108 Висновки до розділу 121 Висновки 122 Список літератури 125

Висновок

Внутрішнє звільнення суспільства після помаранчевої революції, дозволило по-новому поглянути на проблему конкурентоспроможності. Про це свідчить суттєве пожвавлення інтересу до неї з боку ЗМІ, наукових та аналітичних установ. У суспільстві поступово має сформуватися розуміння того, що конкурентоспроможний бізнес робиться кожним з його представників. Очікування, що влада має забезпечити конкуренто-спроможність економічних суб'єктів є помилковим.

Саме громадяни мають створити попит на ідеологію і практику конкурентоспроможності - і це - головний шлях до того, щоб створити економіку та суспільство конкурентоспроможними. Національна конкурентоспроможність має стати національною ідеєю України.

Витратоємна економіка з дешевою робочою силою є шляхом в нікуди. Україна має оволодівати сучасними чинниками конкурентоспроможності. Тому як дуже позитивний крок слід оцінити Розпорядження Президента України щодо заходів з підвищення конкурентоспроможності економіки, де вперше було системно поставлено це питання. Рухатися до намічених цілей слід швидко, мобілізувавши суспільство та політичну волю влади, щоб встигнути за змінами, які відбуваються у світі.

Зважаючи на важливість прямих іноземних інвестицій для конкурентоспроможності національної економіки, слід зазначити, що за сучасних умов відбувається зміна орієнтації основних потоків капіталів. Залучення інвестицій до традиційних галузей економіки не вимагає спеціальних зусиль держави та має спиратися на забезпечення рівних умов для всіх суб'єктів ринку. Щодо залучення інвесторів до нових секторів економіки потрібні особливі зусилля держави. Адже до нових чинників зростання належать інвестиції в освіту, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, витрати на дослідницько-конструкторські роботи, розширення доступу до венчурного капіталу, якість управління країною, інституціями і компаніями.

Конкурентоспроможність економіки в умовах наближення до “економіки знань” визначатиметься якістю людського капіталу, інвестиціями в навчання та перепідготовку кадрів, якістю корпоративного управління, інноваційністю бізнесу, динамікою міжнародного обміну знаннями.

На стадії концептуалізації проблеми конкурентоспроможності країни важливо сконцентруватися на критично важливих перспективних напрямах: скороченні критичних відставань (зокрема, у сфері регуляторної політики); створенні засад економіки знань; забезпеченні соціальної згуртованості навколо ідеї конкурентоспроможності через підвищення ефективності політичних інститутів і влади. Досі Україна реалізувала на світових ринках не власні, а російські конкурентні переваги - у вигляді дешевих енергоносіїв. Із подорожчанням енергоносіїв Україна зіткнулася з викликом, який вимагав пошуку й реалізації власних конкурентних переваг. Проте головна проблема - слабкі інституції, через які конкуренція в Україні відбувалася здебільшого на політичному полі - за привілеї, протекціоністський захист тощо, що замінювало власне підвищення конкурентоспроможності.

Подолання інституційної недостатності - тривалий процес, який може потребувати час кількох поколінь. Варто наголосити на неоднорідності інституційно-економічного простору України, що веде до неможливості за існуючих умов попиту населення та становища на ринку навіть інновацій, розроблених нечисленними національними інновативними осередками. Інновації лише можуть бути експортовані як такі. Тому протекціоністський захист промислових виробників позбавлений сенсу: інноваційні розробки все одно не матимуть застосування на національних теренах. Ринкові сили також руйнуватимуть та зводитимуть до загального рівня окремі галузі чи підприємства (“точки зростання”), які набуватимуть інноваційних чинників розвитку.

Не варто оцінювати як однозначно негативне явище погіршення торговельного балансу в торгівлі товарами. Адже йдеться про скорочення експорту, який є здебільшого сировинним та не спирається на сучасні конкурентні переваги. Натомість Україна має позитивне торговельне сальдо з торгівлі послугами. Можливо, саме у цій сфері і містяться конкурентні переваги, які є притаманнішими для України. Відтак стратегія підвищення конкурентоспроможності полягатиме у розвитку відповідної інфраструктури.

Необхідно також вагу на надто високий “податок на корупцію” в Україні, який входить до ціни товару, що конкурує, і, відповідно, знижує конкурентоспроможність українського бізнесу. Відсутній вільний “вихід” з ринку, що перешкоджає переходу бізнесу на нові, конкурентні ринки. Тривожним є той факт, що на середньострокову перспективу Україна не розглядається найбільшими світовими інвесторами як ймовірний реципієнт капіталовкладень у наукові розробки. Фінансування цих розробок за рахунок внутрішніх джерел неможливе. Відтак виходом має стати повна лібералізація потоків прямих іноземних інвестицій в Україну, що дозволить зробити в Україні “революцію менеджерів” - імпортувати в Україну світові стандарти корпоративного управління.

На мою думку, в Україні повинен бути створений спеціальний орган, такий як Рада конкурентоспроможності у США, котрий буде контактною ланкою між державною владою та бізнесовими колами. Ця установа повинна не розробляти нічим не підтверджені стратегії на довготермінові періоди, а вести окрему статистичну інформацію для окремо взятих галузей, сфер бізнесу, українських та зарубіжних інвесторів. Тут повинні заохочуватися рекомендації українських бізнесменів щодо державного регулювання економіки, а також експертами цього центру повинні проводитися постійні незалежні оцінки фінансових станів підприємств, якості різних видів продукцій, рейтинги по конкурентоспроможності продукції, проводитися власні розслідування щодо чорного ринку та корупції у органах державної влади, з котрими мають справу підприємці. Усі ці дослідження повинні постійно транслюватися у ЗМІ не лише по всій Україні, а й за її межами. Тоді світова спільнота побачить демократичні зміни в Україні, нормальні ринкові відносини, а інвестори побачать перспективу у своїх майбутніх вкладеннях.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення

  • Види та форми конкурентної боротьби — Шлійко А.В.
  • Групи конкурентних стратегій — Шлійко А.В.
  • Механізми підвищення конкурентоспроможності АПК — Шлійко А.В.
  • Оцінка конкурентоспроможності аграрного сектору — Шлійко А.В.
  • Сутність конкуренції — Шлійко А.В.
  • Фактори впливу на конкурентну стратегію — Шлійко А.В.
  • Формування конкурентного статусу підприємницьких структур, оцінювання його рівня — Шлійко А.В.