4 спалахи загадкових психічних захворювань, які охоплювали цілі міста, а потім зникали Автор: lesya · Опубліковано: 26.11.2012 08:45 · Розділ: Медицина

Людська підсвідомість – велика таємниця, яка частенько грає з нами злі жарти. Та по-справжньому не пощастило тим, хто став жертвами невідомих психологічних епідемій, які в минулому несподівано охоплювали цілі села, так само несподівано зникаючи.

1. Одним із таких захворювань стала середньовічна танцювальна чума, яка у 1374 році охопила десятки сіл, розташованих уздовж Рейну. В науці її називають хореоманією або ж танцем святого Вітта. Сотні людей на вулицях стрибали і викидали колінця під музику, якої ніхто інший не чув.

Ці люди нічого не їли і не спали до тих пір, поки розбиті в кров ступні не відмовлялися їх тримати. Так могло тривати по декілька днів поспіль, поки танцюючі не падали замертво. Потім чума припинилася, так само раптово, як і почалася. Ще один спалах цього загадкового захворювання був зафіксований в Страсбурзі у 1518 році.

Намагаючись пояснити природу виникнення загадкової недуги, вчені висували найрізноманітніші версії – від отруєння хлібом, ураженим грибком, який викликає судоми, лихоманку та маревні стани, до припущення, ніби хворі стали жертвами танцювального культу.

Професор Уоллер причину захворювання вбачає в масових психогенних чинниках, зумовлених страхами і депресією. Обом спалахам хвороби передували голод, загибель врожаю, повені, що вводило людей у свого роду транс. А ще танцювальну чуму пов'язували з іменем святого Вітта. Подейкували, ніби танцюючи перед статуєю цього християнського мученика, можна випросити у вищих сил здоров’я. Отож ідея танців заради порятунку на той час вже міцно вкоренилася в головах людей. Потрібна була тільки іскра – і полум’я епідемії забрало життя сотень осіб. У ХІХ столітті захворювання зафіксували на Мадагаскарі.

2. Епідемія сміху в Танзанії розпочалася 30 січня 1962 зі звичайнісінького жарту. Три учениці школи для дівчаток почали реготати і вже не змогли зупинитися. Нестримний сміх виявився заразним, і через деякий час реготала вже добра сотня школярок. Сміх змінювався риданнями, нападами страху та навіть спалахами агресії. Симптоми цього загадкового психічного розладу тривали від кількох годин до 16 днів.

За словами медиків, всі жертви були психічно здоровими людьми. Під час дивного захворювання у них не було ні високої температури, ні судом, аналізи крові були нормальними, що навіть сьогодні спантеличує вчених.

3. Епідемія дромоманії або патологічного потягу до туризму охопила Францію в 1886-1909 роках. Історія розповідає про слюсаря на ім'я Жан-Альберт Дада, родом з Бордо. У 1886 році чоловік потрапив у госпіталь у Сант Андре з надзвичайним виснаженням та частковою втратою пам’яті – «божевільний мандрівник» марив та не міг пригадати, де був і що робив.

Згодом медикам вдалося виявити, що жагуче бажання подорожувати з'явилося у Дада в 1881 році тоді він мандрував з півдня Бельгії до Праги, звідти - у Берлін. Далі його шлях простелився через східну Пруссію до Москви. Потім – Туреччина і Відень. У Дада було небагато послідовників, зате розмов про це явище в медичних колах було стільки, що його спокійно можна назвати епідемією.

4. Синдром коро зустрічається, як правило, у чоловіків. Проявляється він у виникненні панічного страху: чоловікам видається, ніби їхній статевий орган починає втягуватися в черевну порожнину. Вперше цю епідемію було зафіксовано в 300 році до н.е. Прояви захворювання спостерігалися в основному в Африці або Азії та супроводжувалися страхом швидкої смерті. Останній спалах коро стався в Сінгапурі у 1967 році - тоді більше тисячі чоловіків за допомогою різних затискачів і паличок намагалися втримати статевий орган на поверхні свого тіла.

Захворювання вкрай рідко проявлялося і в жінок – їм видавалося, що кудись зникають їхні груди або ж соски. Психологи твердять, що такі розлади характерні для представників культур, у яких цінність людини вимірюється її здатністю до репродукції.

Джерело: http://mixstuff.ru

Інші новини розділу