10 винаходів, зроблених випадково Автор: lesya · Опубліковано: 10.02.2012 17:33 · Розділ: Цікаві факти

Історія знає безліч відкриттів, зроблених випадково, що, однак, не завадило їм принести своїм авторам світову славу та визнання. І гроші, до речі, теж. Ось декілька таких відкриттів.

Френк Епперсон, винахідник морозива на паличці. 11-річний Епперсон став також автором першого в світі рецепту «фруктового льоду». Одного зимового дня хлопчик забув на ганку склянку з содовою, залишивши при цьому в склянці паличку для розмішування порошку. Згодом, у 1923, Епперсон розпочав торгівлю замороженим лимонадом. Через деякий час винахідник розбагатів, а у 1983-му вартість бренду Епперсона склала 155 млн доларів.

Ще один «випадковий» винахід – суперклей, автором якого є Гаррі Кувер. Американський хімік Кувер займався розробкою надточних збройових прицілів із застосуванням цианакрилової кислоти. В результаті одного з експериментів він і винайшов речовину, названу згодом суперклеєм. Загалом винахідникові належало 460 патентів.

Барвник мовеїн, винайдений Вільямом Генрі Перкіном, дуже швидко приніс британському хіміку, який намагався створити ліки від малярії, славу та визнання. Це був перший синтетичний барвник. За якихось 10 років Перкін встиг заробити мільйони, згодом продавши фабрику та присвятивши себе дослідженням.

Винахідником тефлону вважається Рой Планкетт. Одного разу він, досліджуючи властивості газів в ході розробки охолоджуючих речовин, забув на вулиці один зі зразків. На ранок речовина затверділа і стала схожою на віск. Тефлон почали використовувати у виробництві сотень видів продуктів - від металевого посуду до кабельної ізоляції. Що тут говорити: винахід приніс Рою мільярди доларів.

Пластик Бакеліт, винайдений Лео Хендріком Бакеланом, завдяки своїм унікальним властивостям сьогодні широко використовується у виробництві побутової техніки, електроніки та посуду. Втім бельгієць Бакелан намагався створити замінник природної смоли шелак, яку використовували для виробництва лаків та фарб.

Барвник мовеїн користувався величезним попитом (фото з сайту softmixer.com)
Барвник мовеїн користувався величезним попитом (фото з сайту softmixer.com)

Винахідником вазеліну вважається Роберт Чізбро. У 1859-у році молодий хімік Чізбро приїхав до Пенсільванії для того, щоб спробувати свої сили в нафтовій індустрії. Одного разу на дні нафтового відстійника він виявив липку речовину, яку місцеві робітники використовували для загоєння порізів та опіків. Чізбро почав досліджувати речовину, і вже в 1872-му він запатентував вазелін. А в 1911-му році заводи Чізбро працювали в багатьох країнах Європи та Африки.

Винахідником пластиліну є Джозеф Маквікер. Протягом тривалого часу пластилін використовували для миття шпалер. Однак у 1954-му його невістка, яка працювала вихователем у дитсадку, взяла шматок речовини на роботу, показавши її дітям. Пластилін викликав у малюків такий захват, що, почувши про все, Маквікер усвідомив його справжню комерційну цінність. Додавши до пластиліну різні барвники та мигдальний ароматизатор, Джозеф призначив ціну 1,5 долара за банку, тоді як очищувач для шпалер продавався за ціною 0,34 долара. Протягом чотирьох років Маквікер збільшив прибуток компанії зі 100 000 доларів до 3 млн.

Стікери «пост-іт», винайдені Артуром Фраєм, принесли чималий дохід своєму творцеві. Одного недільного ранку 1973-го року, співаючи в церковному хорі, Фрай пригадав семінар винахідника-пенсіонера Спенсера Сільвера, на якому той розповів, що винайшов унікальну клейку речовину, але не знає, де знайти їй комерційне застосування. А Фрай знайшов, і сьогодні близько 6000000000 блоків стікерів продається щороку.

Американець Персі Спенсер, працюючи з приладом для виявлення ворожих літаків, несподівано виявив, що шоколадний батончик у його кишені розтопився. Вчений зрозумів, що причина тому - мікрохвильові випромінювання. Демонструючи своє відкриття колегам, Спенсер готував поп-корн та розігрівав хот-доги, запатентувавши свій винахід до кінця 1940-х.

А Джорджу де Местралю вдалося створити застібку-липучку. У 1941-му році, повернувшись з ранкової пробіжки додому, вчений довго намагався очистити спортивні штани від будяків. Зацікавившись, як саме квітки пристають до одягу, де Местраль вивчив їх під мікроскопом і виявив, що їхня здатність прилипати до тканин зумовлена сотнею мікроскопічних гачечків, розсипаних по поверхні. В результаті де Местраль почав розробку нового кріпильного матеріалу, і в продаж надійшли перші липучки.

Джерело: http://news.students.ru

Інші новини розділу