Дещо про подружню зраду Автор: lesya · Опубліковано: 28.09.2011 13:49 · Розділ: Цікаві факти

Хто сказав, що подружній обов'язок та вірність – поняття тотожні? У деяких народів все з точністю до навпаки.

1. Так, на півночі Камчатки, серед нечисленної народності приморських коряків, протягом багатьох століть вважалося за велику честь, якщо гість вступав у інтимний зв'язок із дружиною господаря. З цією метою дружина навіть змушена була докладати чимало зусиль для того, щоб виглядати перед бажаним гостем якнайзвабливіше, так, щоб той не зміг встояти перед спокусою.

І коли через деякий час у привітної господині з'являлася від незнайомця дитина, то таку подію святкували всім селом. Чим пояснюється така, здавалося б, розпуста? Насамперед природними проблемами замкнутої етнічної групи. Немовлята коряків народжувалися кволими, хворими та дуже часто помирали. Саме тому залучення до «любовного процесу» навіть випадкової людини з боку вважалося справжнім порятунком, яке межує з дивом.

У деких країнах подружня зрада - обовязок дружини (фото взято з сайту copypast.ru)
У деких країнах подружня зрада - обовязок дружини (фото взято з сайту copypast.ru)

2. Натомість ескімоси материкової Аляски та чукчі-оленярі з давніх-давен практикували передачу своїх дружин у короткострокову оренду. І коли представник сильнішого клану збирався на промисел, він завжди міг вибрати собі чиюсь жінку з тих, які йому наполегливо пропонували. Під час полювання жінка щосили намагалася бути не лише чудовою господинею, але й палкою коханкою. Причина тому - як і у коряків, в турботі про здоров'я майбутніх нащадків.

3. Принципи сексуальної гостинності популярні й у австралійських аборигенів з племені арунта. В межах одного замкнуто роду тут дуже часто і надзвичайно легко діляться дружинами. Просто з поваги один до одного.

4. Щось схоже практикувалося й у долинах гірського Тибету. Тут також вважали, що якщо гостеві сподобалася чужа дружина, то це вища воля богів буддистського пантеону і дуже хороший знак, який обіцяє різні блага цілому народові. До речі, тибетці взагалі вважали, ніби жінкою можна захоплюватися виключно до тих пір, поки вона для когось бажана.

Саме тому тут вважалося поганою манерою брати за дружину незайману дівчину. І якщо такий факт ставав відомим, то сімейну пару з ганьбою виганяли із селища. Такий стародавній звичай ставав іноді для потенційних наречених серйозною, часом нерозв'язною, проблемою. А справа в тому, що до весілля дівчина повинна була віддатися як мінімум двом десяткам чоловіків. А в умовах практичного безлюддя Тибету це здавалося неймовірно складним.

Отож дівчата-відданиці разом з матерями виходили на обривисті гірські стежки, цілодобово чекаючи біля скель подорожан, щосили догоджаючи їм та випрошуючи потім у новоспечених кавалерів яку-небудь дрібничку. Це могло бути звичайнісіньке дзеркальце, нічим не примітні намиста, дешеві браслети. А все робилося для того, щоб довести суворим старійшинам: інтимні контакти відбувалися не менше 20 разів.

А далі, після заміжжя, обов'язком щасливої дружини було всіляко догоджати гостям, так, щоб вони назавжди запам’ятали принади господарки.

Джерело: http://opa.kg/


Інші новини розділу