Капітан піратів Чорна Борода: яким він був насправді Автор: lesya · Опубліковано: 08.03.2011 12:43 · Розділ: Культура

Створений свого часу знаменитим Стівенсоном образ капітана піратів на ймення Флінт до цього часу привертає увагу та захоплює багатьох шанувальників морської романтики. Прийнято вважати, що прототипом цього підступного героя став капітан Едвард Тіч, якого в народі ще називали Чорною Бородою. Однак цей цілком історичний персонаж є, мабуть, тим піратом, якого за всю історію корсарства оббрехали найбільше.

Отже, що нам відомо про капітана Флінта, героя роману Стівенсона? Насамперед те, що цей лиходій вкрай жорстоко поводився з полоненими, до того ж був нечесний із власною командою. Захоплених у полон він вважав за краще вбивати, а своїх соратників постійно вводив в оману. Флінт на додачу ще й зловживав алкоголем - у романі стверджується, що й помер він від надмірної любові до рому - улюбленого напою піратів усіх часів. Час від часу Флінт поводив себе аж надто нестерпно - приміром, для позначення місця із закопаним скарбом він використав труп власного матроса.

Водночас за Стівенсоном скарби Флінт отримав після нападу чи то на іспанські галеони, чи то на берегові поселення. Окремі репліки персонажів засвідчують, що одне лише ім'я Флінта наводило жах на всіх без винятку моряків, які подорожували Карибським морем, в тім числі і на військових. Отож, незважаючи на свою фізичну відсутність на сторінках оповідання, Флінт, тим не менше, описаний досить докладно.

Більшість дослідників творчості Стівенсона вважають, що прототипом Флінта був знаменитий пірат Едвард Тіч (втім, дехто стверджує, що насправді його прізвисько звучить як Тейч, від англійського thatch - густа шевелюра), відомий також під ім'ям Чорна Борода. Однак в дійсності його звали Едвардом Драммондом. У різних книгах, присвячених історії піратства, Едвард постає гранично жорстким як з полоненими, так і з власною командою; він змальований п’яницею, який до того ж прославився дикими витівками.

Так, наприклад, одного разу пізно ввечері Тіч, його штурман Ізраель Гендсе (який в романі Стівенсон втілюється в особі каноніра, тобто старшого артилериста), лоцман та ще один пірат відпочивали на борту корабля. Ясна річ, не обійшлося без алкоголю. І раптом Тіч, непомітно для товаришів витягнув два пістолі, та, звівши курки, поклав їх біля себе. Помітивши це, присутній пірат вирішив покинути стіл, сидіти за яким ставало дедалі небезпечніше. Тоді Чорна Борода, загасивши свічку та цим самим значно збільшивши власні шанси залишитися неушкодженим, опустив обидва пістолети під стіл та вистрелив з них, хоча й в дійсності якогось очевидного приводу для такого вчинку не було. Куля влучила в колінну чашечку штурмана, який так і залишився кульгавим до кінця життя, лоцман натомість відбувся легким переляком. Коли Чорну Бороду запитали, що саме спричинило такі дії, він відповів: "Якщо я хоча б зрідка не буду вбивати кого-небудь зі своїх людей, вони забудуть, хто я такийнасправді".

А ще розповідають, що незадовго до смерті Тіч заховав велику кількість золота та інших багатств на території декількох незаселених островів. При цьому йдучи закопувати скарби, він брав із собою когось із матросів, а повертався один. На запитання куди ж подівся його супутник, Чорна Борода відповідав, що той "зірвався зі скелі", хоча насправді він завжди вбивав свого помічника пострілом у потилицю. До речі, літературознавці вважають, що, можливо, саме легенда про скарби Тіча спонукала Стівенсона створити знаменитий роман.

Разом з тим, літературний образ Чорної Бороди був набагато страшніший. У книзі Чарльза Джонсона "Історія піратства" (недавно з'ясувалося, що під цим псевдонімом творив знаменитий Даніель Дефо) стверджується, ніби цей пірат заплітав на своїй бороді безліч кісок (цю деталь використали режисери в образі Джека Горобця з "Піратів Карибського моря"). Готуючись до абордажу, він вплітав у них спеціальні гноти, підпалював їх та в клубах диму, ніби сатана з пекла, вривався в ряди противника. Тож не дивно, що Тіча всі боялися як вогню: ще б пак - кому захочеться зустрітися з таким чудовиськом?

Втім, сучасні дослідники піратства зауважують, що Дефо або сам свідомо містифікував історію Тіча, або ж переповів у своїй книзі легенди, прийнявши їх за історичні факти, оскільки під час ознайомлення з показаннями моряків- соратників цього знаменитого пірата, а також зі свідченнями пограбованих ним капітанів, виявилося, що Чорна Борода насправді - зовсім інша людина. Однак розглянемо все по порядку.

Вважається, що Едвард Драммонд народився в Брістолі (те саме місто, звідки екіпаж "Еспаньйоли" вирушив на пошуки скарбів) десь у 1680 році. Про його дитинство та юність не збереглося ніяких відомостей. Відомо лише, що в 1701-1703 роках він був корсаром (тобто, "ліцензованим" піратом) та воював за іспанську спадщину. Очевидці згодом згадували, що Едвард вирізнявся беззастережною хоробрістю та був неперевершеним майстром бою на абордажних шаблях. По закінченню боїв він протягом деякого часу служив у військовому флоті Англії, де став інструктором з фехтування (звідси походить й інша версія його прізвиська, адже teach в перекладі з англійської означає навчати).

Займатися піратською справою Тіч почав з жовтня 1717. Він пішов у море на кораблі іншого піратського капітана, Бенджаміна Хорніголда, та незабаром став командувати захопленим шестигарматним шлюпом. Через місяць йому вдалося захопити величезне французьке судно "Конкорд", яке перевозило рабів. Захоплений корабель було переобладнано, його озброєння зросло до 40 гармат, після чого Тіч зробив його своїм флагманом, перейменувавши попередньо на "Помсту королеви Анни".

На цьому кораблі з командою від 80 до 100 осіб Тіч, іноді об'єднуючись з іншими капітанами, займався піратством близько року неподалік Багамських островів, у Мексиканській і Гондураській затоках та біля північного узбережжя Куби. А власне, в Карибському морі він практично не бував, отож карибським піратом його вважати аж ніяк не можна. Своєю базою пірати зробили місто Баттаун у Північній Кароліні - з чиновниками цього міста Тіч зберіг прекрасні відносини - він продавав їм награбоване добро.

Вважається, що протягом вказаного періоду Чорна Борода встиг пограбувати понад 30 суден, хоча документально засвідчені лише 19 нападів. Проте у 1718 році англійський лейтенант Роберт Мейнард поклав кінець його розбоям, напавши на пірата неподалік острова Окракок. 22 листопада Чорна Борода був убитий.

В житті Чорна Борода був дуже гуманним піратом (фото взято з сайту sjogodni.org.ua)
В житті Чорна Борода був дуже гуманним піратом (фото взято з сайту sjogodni.org.ua)

Сам Тіч під час свого останнього абордажного бою отримав понад 25 шабельних поранень (в тім числі, три в голову), після чого впав замертво. Мейнард відрубав капітанові голову, наказавши підвісити її на бушприті свого судна. А 13 піратів, яких взяли у полон, засудили та стратили, одного виправдали, а ще одного за згоду дати свідчення проти корумпованих чиновників Баттауна (це був той самий Ізраель Гендсе) помилували.

Однак, всупереч усталеному образу Чорної Бороди, капітани пограбованих ним суден стверджують, що він дуже гуманно поводився з бранцями, ніколи не вдавався до тортур та дуже рідко знищував захоплені кораблі. Для піратів того часу таке ставлення до слабших було насправді рідкістю. Мешканці Баттауна, які знали Тіча особисто, стверджували, що він був вельми люб'язний та приємний у тверезому стані й абсолютно нестерпний у п'яному. Однак така риса є прерогативою багатьох і аж ніяк не виражає крайньої жорстокості.

Що ж стосується диких витівок Тіча, то, мабуть, більшість із них - вигадки матросів чи навіть його самого. А історія з пораненням Хендса, за свідченням кількох моряків на судовому процесі, насправді була дещо іншою - штурман почав шахраювати під час гри в карти, отож розлючений Тіч прострелив йому стегно. Однак згодом він дуже шкодував про свій вчинок, видав Хендсу грошову компенсацію як за поранення в бою та навіть оплатив його лікування, щоб хоч якось пом’якшити свою провину.

А щодо запалених шнурів у волоссі, то ніхто насправді їх не бачив. І навіть Мейнард ні словом про них не згадує. Також, без сумніву, вигадкою є борода, заплетена в коси. А його міфічні 14 дружин поступаються одній, зафіксованій офіційно.

Особливих скарбів, судячи з усього, цей пірат теж не мав. Найбільша його здобич- це шість тисяч йохімсталлерів, захоплених на борту судна капітана Кларка. Однак тоді команда Тіча налічувала близько 120 осіб, отож самому капітанові (він, згідно з договором, отримував сьому частину здобичі), перепало не надто багато. В більшості ж випадків здобич піратів не перевищувала 500 фунтів стерлінгів за раз. Отож всі відомості про закопані скарби та вбитих помічників - звичайнісінька вигадка.

Разом з тим Тіч ніколи не нападав на кораблі іспанців чи іспанські поселення. Отож срібло і золото в чистому вигляді потрапляло йому до рук вкрай рідко, а коштовностей і зовсім не було. Та й ті гроші, які вдавалося отримати, Тіч дуже швидко пропивав, оскільки, за відгуками сучасників, і справді був хронічним алкоголіком. Не виключено, що його постійно муляла совість з приводу неправильного способу життя, яку він втихомирював за допомогою рому та бренді.

Отож, насправді Чорна Борода далеко не був монстром і психопатом. Скоріше, навпаки, це був чоловік з дуже витонченою та чуйною душею, який постійно переживав з приводу того, що йому доводилося порушувати закон. На тлі, приміром, Робертса, Лоу або Вейна, він видається просто гуманістом та ангелом. Та й особливих багатств йому, на відміну від Флінта, зібрати не вдалося. Хоча деякі завзяті до цих пір уперто намагаються розшукати скарби пірата на острові Амелія, де команда Тіча зазвичай ділила награбовані багатства. Проте до цих пір нікому нічого так і не вдалося знайти...

Джерело: http://oko-planet.su


Інші новини розділу

  • Без жалю до себе. Розсунемо межі власних можливостей

    Без жалю до себе. Розсунемо межі власних можливостей · kseniya_www · 04.04.2017 15:01

    Сучасне суспільство дуже нав'язливо популяризує ідею про те, що людина практично всемогутнє створіння і для нього не існує, мабуть, ніяких кордонів. Така популяризація з одного боку здорово мотивує і надихає, але з іншого, викликає явний дисонанс між горезвісним «хочу» і «можу». Адже бажання людини, часом бувають дійсно глобальні, але можливості для досягнення цього, часто, більш ніж скромні. І немає якогось ефективного інструменту для допомоги в здійсненні задуманого.


  • Де читати про книжки

    Де читати про книжки · Anastasia · 09.12.2016 15:13

    Щоразу при поході до книгарні перед нами постає вибір: що читати? Сучасна літературна критика «живе» переважно в соцмережах та блогах. Паперові видання, які публікують інформацію про новинки літератури радше висвітлюють суб’єктивну думку автора статті, а вона не може зрівнятися з думкою громадськості, якою кишить мережа. До вашої уваги перелік сайтів, які допоможуть обрати те, що буде до душі.


  • Київська влада вирішила популяризувати українську мову

    Київська влада вирішила популяризувати українську мову · Марина Левицкая · 13.06.2016 20:28

    Депутати Київської міської ради прийняли рішення популяризувати українську мову. Для цього вони пропонують городянам перекласти на українську мову весь документообіг в столиці. Крім цього, на українську мову планують перекласти рекламу, впровадити її в ресторанах та всіх закладах торгівлі.


  • Вечірні сукні 2016 року: модні тенденції

    Вечірні сукні 2016 року: модні тенденції · Марина Левицкая · 07.06.2016 21:51

    Навіть якщо в найближчий час ви не збираєтесь на вечірку або прийом, не варто відмовляти собі в задоволенні придбати надзвичайно красиву вечірню сукню. І не сумнівайтеся, що привід одягти її обов'язково знайдеться. Вечірні сукні цього року рясніють таким розмаїттям, що серед них знайдеться та, що відповідає вашим уподобанням і події, для якої вона призначається.


  • Зірки, які вживали наркотики

    Зірки, які вживали наркотики · Марина Левицкая · 30.03.2016 12:42

    Правда, що всі популярні артисти вживають наркотичні речовини? Хто продає їм допінг, і хто з них поховав своїх друзів, які страждали від наркозалежності?