Як захистити свою покупку в e-магазині Автор: kseniya_www · Опубліковано: 01.01.2011 20:03 · Розділ: Цікаві факти

Більшість тих, у кого є підключення до Мережі, останніми днями купують різноманітні товари винятково у всесвітній мережі. Це й не дивно, бо саме там, не встаючи з улюбленого крісла, є можливість вибрати й замовити достоту все — від їжі до найрізноманітнішої побутової техніки. Тим більше, що в Інтернеті товари нерідко дешевші, ніж у звичайних магазинах. Що ж таке в реальності інтернет-магазин? Ви відвідуєте сайт продавця, розшукуєте необхідний вам товар, далі обираєте спосіб доставки й оплати. Виконують замовлення в більшості випадків кур'єр магазину, кур'єрські служби, поштою чи залізницею. Досить різноманітні способи оплати. Ось список найпоширеніших серед них: — оплата на пошті при отриманні товару; — банківським переказом; — електронними грошима: вебмані, яндекс гроші і тд. Популярний ще один варіант інтернет-торгівлі — споживач знаходить товар на сайті продавця, тоді чимчикує за необхідною адресою і купує те, що йому потрібно. Крім того, на сьогоднішній день не всі і-магазини оприлюднюють на своїх сайтах власну адресу та інші відомості. Через це споживач не знає, де шукати продавця в разі виникнення відповідних проблем. Однак не все так складно, як здається на перший погляд, оскільки нещодавно набула чинності нова редакція Закону про захист прав споживачів. Купівля-продаж товарів в Інтернеті відповідно до п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів належить до угод, укладених на віддалі. Це договір укладений між покупцем за допомогою " засобів дистанційного зв'язку", до яких відносять телекомунікаційні лінії, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет. Вимоги до інтернет-торговця особливі. Перед укладанням договору купівлі-продажу у продавця з'являється потреба (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) повідомити покупця про: 1) найменування продавця та його розташування. І в разі якщо з назвою у більшості і-магазинів неприємностей не спостерігається, то власну адресу публікують тільки поодинокі продавці; 2) спосіб прийняття претензії. Закон не розшифровує, що власне мається на увазі. Ймовірно у даному контексті йдеться про претензії покупця до продавця; 3) основні характеристики товарів. З цим, в більшості випадків у і-магазинах все без проблем. Тут можна відшукати і детальний опис виробів, і вивчити фотографії; 4) вартість, з вартістю доставки включно; 5) особливості виплати грошей; 6) гарантійні зобов'язання. 7) найкоротшу тривалість найкоротший срок договору у випадку необхідності періодичної поставки продукції; 8) послідовність припинення договору. Відомо ще декілька позицій які стосуються вимог до продавця, які, однак, на даний момент оминемо увагою. Згідно з ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів те, що покупцю надано проаналізовані щойно відомості і-магазин має підтвердити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають інформацію, яку споживач може відобразити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону). В конкретній ситуації— інтернет-сторінка, на яку споживач потрапляє до того, як запит на купівлю товару буде погоджено до моменту погодження запиту на купівлю продукції. Якщо інші моменти не охарактеризовані контрактом, продавець зобов'язаний доставити замовлення не пізніше 30 днів з моменту одержання згоди особи, яка збирається придбати продукцію на підписання контракту (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). В разі, якщо продавець не має можливості виконати угоду у зв'язку з нестачею замовленого товару, він змушений повідомити замовника якомога швидше. Не виникає необхідності оформляти письмово договір купівлі-продажу тоді, коли: — певний предмет через і-магазин продає фізособа-підприємець та ціна виробу не перевищує 340 грн. ; — момент оплати й прибуття продукції співпадають, тобто замовлення виконує кур'єр магазину, приймаючи разом з тим кошти для оплати. У решті випадків правочин, який виникає під час придбання товару в і-магазині, затверджують письмово. На нашу думку, правочин рахуватиметься зафіксованим письмово в тому випадку, коли і-магазин письмово підтвердить інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Покупець зобов'язаний погодитися з купівлею товару. Водночас сторони можуть виражати свою волю завдяки використанню телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу зв'язку. І-магазин повинен видати споживачеві відповідний розрахунковий документ, який засвідчує придбання, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). А ще інтернет-торговці, які вчиняють розрахункові операції в умовах продажу продукції в плані торгівлі зобов'язані (ст. З Закону про РРО): 1) здійснювати розрахункові операції на повну вартість покупки через реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ необхідного зразка на повну ціну здійсненої операції. РРО та розрахункові книжки не згодяться (ст. 9 Закону про РРО) при: — вчиненні банківських актів (коли замовник перелічує гроші за замовлення через банк); — здійсненні продажу продукції у системах електронної комерції (коли замовлення та оплату виконують на сайті продавця або завдяки використанню електронного банкінгу); — здійсненні продажу виробів фізособами-підприємцями, які купили фіксований патент або сплачують єдиний податок і ведуть облік за повною чи скороченою формою. Тоді і-магазину потрібно виписати покупцю товарний чек або накладну. Разом з тим, до продукції потрібно додати документ, у якому компанія-виробник подає гарантійний термін на свій товар (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів). Договір купівлі-продажу, погоджений через Інтернет, замовник може розірвати протягом двох тижнів з дня підтвердження даних про погодження угоди продавцем чи з моменту отримання продукції або його першої доставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). У тому випадку, якщо згадане підтвердження не відповідає необхідним вимогам не задовільняє вищезгаданих умов, замовник має право розірвати контракт протягом 90 днів з дня отримання інформації. Однак продавець надіслати нове, вірне, підтвердження. В такій ситуації споживачеві дозволено розірвати угоду протягом 14 днів з моменту отримання уточненого повідомлення. Якщо замовник наважився розірвати договір, він повинен довести до відома продавця про місце, звідки продукцію слід забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Якщо протягом майже двох місяців постачальник не поверне собі товар, він без будь-якого відшкодування переходить у власність замовника. Зате відмовитися від товару, що не сподобався, вдасться не завжди. Пропонуємо Вашій увазі декілька ситуацій, які унеможливлюють повернення товару: 1) за умов отримання згоди замовника доставка продукції електронними засобами зв'язку відбулась до закінчення строку розірвання контракту, про що покупця поінформували у підтвердженні інформації; 2) вартість продукції зумовлена ситуацією на фінансовому ринку, інакше кажучи знаходиться за межами контролю продавця; 3) угода торкається виготовлення або переробки продукції за замовленням споживача, у випадку, коли продукцію не виходить продати іншим покупцям; 4) покупець розпакував аудіо- чи відеокасету або який завгодно носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які привозять запакованими; 5)контракт стосується отримання періодичних видань; 6) контракт підписано стосовно лотерей чи інших азартних ігор. Зверніть увагу: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дає змогу продавцю замінити товар за його відсутності іншим. Про це покупця повинні сповістити до моменту укладання контракту. Водночас постачальник може замінити продукцію винятково в разі одночасного забезпечення трьох вимог: 1)інший товар відповідає меті використання попереднього; 2)товар має аналогічну якість; 3) ціна товару не перевищує вартості замовленого продукту. Таким чином замовляти товари через Мережу - справа досить вигідна — законодавство завжди допоможе особі захистити свої інтереси.

Джерело: Дт Кт


Інші новини розділу