В Атлантичному океані виявлено раніше невідому течію Автор: Вікторія · Опубліковано: 15.05.2009 16:18 · Розділ: Природа

Океанологи повідомили про відкриття раніше невідомої течії у північній частині Атлантичного океану, яка починається у холодних водах моря Лабрадор та далі поширюється широким фронтом у відкриті води океану аж до середніх широт. За словами фахівців, це відкриття істотно змінює уявлення про циркуляцію води в океані і в значній мірі ускладнює використання існуючих кліматичних моделей.

Циркуляція течій у світовому океані є вирішальним фактором впливу на клімат практично всіх регіонів Землі, а тому має враховуватися у всіх кліматичних моделях, що описують майбутнє потепління клімату планети. Особливу увагу кліматологи приділяють вивченню моря Лабрадор, оскільки воно є однією з точок, де зароджуються холодні океанічні течії, які переміщують північні води на південь, пояснюють вчені.

Ці води, охолоджують тропічні водні маси, нагріваються а потім повертаються назад на північ, багато у чому визначаючи м'який клімат європейських країн. При цьому частина поверхневих вод, занурюючись на глибину, забирає з собою і розчинений вуглекислий газ, який в подальшому на поверхню вже не повертається, продовжують вони. Вважалося також, що холодна західна прибережна глибинна течія (Deep Western Boundary Current - DWBC) забезпечує практично весь транспорт холодних вод з півночі Атлантики далі в світовий океан.

Однак океанологи Емі Боуер з Вудсхолловського інституту океанології у США і Сьюзі Лозье з Університету імені Дьюка разом з німецькими колегами довели, що це зовсім не так. Початок їхній роботі поклали суперечливі дані, отримані ще в 90-х роках минулого століття за допомогою сигнальних буїв, що вільно дрейфували в океанічних водах. У своєму новому дослідженні, яке тривало більше двох років, вчені використовували 76 більш досконалих підводних буїв.

Буйки були випущені у південні води моря Лабрадор у період 2003-2006 років, де вони опустилися на фіксовану глибину - 1500 або 700 метрів. Буйки автоматично щодня записували дані про щільність, температуру води і тиску та могли взаємодіяти з радіомаяками з допомогою гідроакустичному зв'язку. Після двох років плавання буйки автоматично скидали баласт і піднімалися на поверхню океану, звідки за допомогою супутника передавали накопичені дані вченим.

Виявилося, що тільки 8% з цих буїв переміщалися у західній прибережній глибинній течії, тоді як велика частина у підсумку свого плавання виявилася у відкритих океанічних водах. Це означає, що холодні глибинні води північної Атлантики, формуючись між Ньюфаундлендом і Гренландією, зовсім не йдуть на південь вздовж американського узбережжя, а рухаються на схід і на широті Великої Ньюфаундлендської банки перерозподіляються між різними глибинами.

"До цього часу вважалося, що теплі поверхневі і холодні глибинні течії представляли собою щось на зразок замкнутого конвеєра, однак нам вперше вдалося показати, що це припущення абсолютно невірне, а океанічна циркуляція вод куди більш складна, ніж вважалося раніше.

Таким чином, відстежити прояв глобального потепління клімату, і передбачити, яку роль у ньому зіграють океанічні течії, кліматологам буде дуже нелегко", - вважає Лузье, слова якої наводить прес-служба Вудсхолловського інституту океанології, США.

Раніше американські вчені прийшли до висновку, що через потепління клімату рівень води у найбільших світових річках значно знизився за останні 50 років.

Джерело www.rian.ru


Інші новини розділу