Молекулярні механізми ехолокації у летючих мишей і зубастих китів практично ідентичні Автор: Lesly · Опубліковано: 26.01.2010 13:37 · Розділ: Природа

Біологи з США, Великобританії і Китаю встановили, що протеїн, який забезпечує можливість ехолокації, еволюціонував схожим чином у різних груп ссавців.

«Нам відомо чимало прикладів незалежної еволюції схожих ознак у різних видів, - розповідає учасник першої дослідної групи Стівен Росітер з Лондонського університету. - Скажімо, бивні з'явилися у моржів, і у слонів. Однак у більшості випадків аналогічні ознаки, які розвинулися в процесі еволюції незалежно, мають у своїй основі різні гени або різні мутації. Наш випадок - особливий».

Дослідників зацікавив протеїн престин, що є у всіх ссавців і бере участь у роботі зовнішніх клітин волосин, які служать підсилювачами звуку. У людей мутації у відповідному гені часто пов'язані з втратою здатності чути звуки високої частоти. Цей факт наштовхнув вчених на думку про те, що саме престин дає кажанам можливість користуватися ВЧ-сигналами при ехолокації.

Кажани і дельфіни розвинули однакові білки які дають їм можливість вловлювати ехосигнали. Фото взято з сайту sciencemag.org
Кажани і дельфіни розвинули однакові білки які дають їм можливість вловлювати ехосигнали. Фото взято з сайту sciencemag.org

Група Росітера ще в 2008 році визначила послідовність нуклеотидів у вказаному гені у двох груп кажанів з низьким ступенем споріднення, що покладаються на ехолокацію, і виявила, що функціональні ділянки престину досить схожі.

У своїй новій роботі дослідники додатково розглядали дельфінів, кашалотів і вусатих китів (останні не застосовують ехолокацію). При порівнянні результатів розшифровки нуклеотидних послідовностей гена цих тварин і летючих мишей було знайдено відразу кілька ймовірних прикладів конвергентної еволюції (виникнення у неспоріднених організмів подібних ознак, внаслідок пристосування до аналогічних умов проживання), а комп'ютерне моделювання підтвердило, що випадковий збіг послідовностей вкрай малоймовірний.

Інша група вчених, очолювана Цзяньчжі Чжаном з університету Мічігану в Анн-Арбор, провела аналогічне дослідження генів престину відразу у 25 видів тварин: свиней, корів, котів, собак, мишей, афаліни (пляшконосих дельфінів) і летючих мишей.

Аналіз зібраної інформації також показав близьку «спорідненість» генів летючих мишей і дельфіна. «Ймовірно, у тих ссавців, які використовують ехолокацію, престин спеціально «налаштований» на посилення звуків дуже високої частоти, - припускає пан Чжан. - Причому можливості отримання таких властивостей повинні бути обмежені, тоді подібність еволюційних шляхів розвитку генів пояснюється легко».

Джерело sciencemag.org


Інші новини розділу