Виверження стародавнього супервулкану на острові Суматра знищило ліси в центральній Індії Автор: Вікторія · Опубліковано: 26.11.2009 10:58 · Розділ: Екологія

Група дослідників з Австралії, Індії, США та Німеччини довели, що наука недооцінила вплив виверження супервулкану Тоба, яке відбулося близько 73 тисяч років тому, на природу Південної Азії.

Виверження вулкану Тоба. Фото взято з сайту wikipedia.org
Виверження вулкану Тоба. Фото взято з сайту wikipedia.org

У кратері вулкана Тоба, розташованого на півночі Суматри, утворилося найбільше в світі озеро вулканічного походження, глибина якого досягає 505 м, довжина становить 100 км, а ширина - 35 км. При виверженні в атмосферу було викинуто близько 800 кубічних кілометрів попелу, який сьогодні дослідники виявляють в Індії, Індійському океані, Бенгальській затоці і Південно-Китайському морі. Частинки, які потрапили в повітря, не пропускали значну частину сонячного світла до поверхні землі, що викликало настання «льодовикового періоду». Його тривалість, як показує аналіз кернів льоду з Гренландії, склала приблизно 1 800 років, за цей час температура встигла знизитися на 16 градусів.

Питання про те, які наслідки мало виверження Тоба, активно обговорюється вченими. У 1998 році один з авторів дослідження, Стенлі Емброуз (Stanley Ambrose) з Іллінойського університету в Урбані-Шампейн (США), висунув сміливу гіпотезу: на думку вченого, «льодовиковий період», що наступив після виверження пояснює різке скорочення генофонду популяцій людей, яке відбулося 50-100 тисяч років тому. У цей час, як вважають генетики, люди перебували на межі вимирання.

Професор антропології Стенлі Емброуз. Фото взяте з сайту illinois.edu
Професор антропології Стенлі Емброуз. Фото взяте з сайту illinois.edu

Для того щоб оцінити вплив вулкану на наземні екосистеми, вчені проаналізували вміст пилку в зразках порід, піднятих з дна Бенгальської затоки, і співвідношення ізотопів вуглецю в карбонатах, що залягають у Центральній Індії вище і нижче шару вулканічного попелу. Густі ліси залишають відкладення, що мають характерний ізотопний склад, який дозволяє відрізняти їх від інших типів рослинності.

«Вивчення пилку показало, що катастрофа викликала перехід від густого лісу до рідкого, збільшення площі луків і скорочення популяції папороті. Ці зміни яскраво проявляються в перших 5-7 сантиметрах осадової породи, розташованої над шаром попелу, - відзначають дослідники. Зникнення папоротей, які найкраще почуваються в умовах високої вологості, свідчить про те, що в центральній Індії як мінімум на одну тисячу років встановився більш сухий клімат». Аналогічні результати дало дослідження ізотопів вуглецю.

Сухий клімат також вказує на похолодання, оскільки кількість опадів зменшується саме при зниженні температури. На думку Емброуза, скорочення площі лісів в стародавній Індії могло мати і позитивні наслідки: зміна обстановки змусила наших предків діяти спільно, виробляти нові стратегії виживання, поступово витісняючи неандертальців та інші «архаїчні» види роду Homo.

Джерело illinois.edu


Інші новини розділу