Останні записи в блогах

  • Способи ефективної відповіді в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 07.12.2014 17:41

    Якщо людина розповідає нам про свої проблеми і турботи, то окрім ефективного слухання, з нашого боку потрібна ще й ефективна відповідь. Це важливо і в особистому спілкуванні, і в професійному. Варто пам’ятати, що ви не можете розв’язати за когось його проблеми, але можете посприяти їхньому вирішенню і надати для цього можливості. Автор книги «Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування» психолог Девід В. Джонсон виділяє два основних фактори, що визначають ефективність вашої допомоги, коли ви слухаєте та реагуєте на висловлювання інших:

    1. Наміри й установки з якими ви слухаєте співрозмовника.
    2. Словесне оформлення вашої реакції на почуте.

    Наміри та словесне оформлення мають відображати вашу прихильність, повагу та зацікавленість, лише тоді можна допомогти людині вирішити проблему, розібратись у складній ситуації.

  • Ефективне слухання в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 03.12.2014 14:52

    Для успішного процесу спілкування необхідно не лише вдало висловлювати свою думку, важливо вміти вислухати співрозмовника та належно прореагувати на почуте. Наше уміння слухати іноді може повідомити співрозмовнику більше за усі слова. Уважне та зацікавлене слухання, з підтримкою зорового контакту, дає людині впевненість, що вся увага спрямована зараз на її слова, що сказане нею є важливим для нас.

    Здається, не має нічого простішого аніж слухати. Все ж, навіть у цьому процесі можуть бути перешкоди. Справа в тому, що більшості з нас притаманно одразу оцінювати почуте – схвалювати чи осуджувати. Іноді людина ще не встигла до кінця висловити думку, а у нашому розумі уже є готова оцінка на почуте. Сама здатність оцінювати допомагає у відвертому обміні думками, але якщо застосувати її неконтрольовано може завадити почути співрозмовника.

  • Аби досягнути майстерності у професійному спілкуванні потрібні тренування в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 30.11.2014 22:57

    Зазвичай нам подобається перебувати в колі однодумців, де нас розуміють з півслова. Але щоби сформувати таке коло потрібні не лише спільність інтересів та схожіть поглядів, але й цілеспрямовані зусилля та уміння. Особливо, якщо професія чи рід занять вимагає постійного спілкування з людьми. Тут без уміння спілкуватися та адекватно і ефективно висловлювати свої думки не обійтися. Якщо ви вважаєте себе замкненою людиною і спілкування з незнайомцями, якого вимагає ваша професія, для вас обтяжливе, то напевне, вас втішить думка, що гарні співрозмовники не народжуються, а навчаються.

  • Атеїст, який почав молитися Богу в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 30.11.2014 20:36

    «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі» - чи не нагадують вам ці слова "Заповіт" Т.Шевченка? З похибкою на одне століття... Автор цих сповнених відчаю рядків відомий український кінорежисер та письменник Олександр Довженко(1894-1856рр).

    Олександр Довженко з дружиною Юлією Солнцевою
    Олександр Довженко з дружиною Юлією Солнцевою

    Народився у козацькій багатодітній родині на Чернігівщині. Батько й мати були неписьменні. Сім'я жила незаможно: землі було немало, проте вона була неродюча, натомість дітей було 14. Діти в сім'ї швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав: «Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди». Олександр Довженко щиро вірив у комуністичну ідею, у її здатність встановити справедливість у суспільстві. Але те, якою була насправді радянська дійсність глибоко його вражало. Багатьох його сучасників спіткала трагічна доля – заслання та розстріли. Але Довженко був уже відомий у світі кінематографіст, це врятувало йому життя, але все ж не дало бажаної свободи. Драматизм долі режисера полягає також у тому, що він до кінця не розумів хто ж є причиною його страждань і чому його любов до України вважається великим злом. На чужині він продовжував свято вірити у комуністичну ідею, і, водночас, плекав велику любов до України. У кіносценарії «Україна в огні» він описав усі жахіття 2 світової війни, проте Й.Сталіну не сподобався цей твір, а його автора звинуватили у націоналізмі. Усе це Довженко сприймав як велике непорозуміння, як і те, що тодішня влада не відпускала його на Батьківщину. Він був змушений жити та працювати у Москві, але думками завжди був на батьківщині. Режисер весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику зацитовані вище слова.

  • Квіти і натюрморти Есте Маклеод в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 29.11.2014 18:18

    Есте Маклеод (Este Macleod) — талановита художниця, яка працює в галузі декоративного мистецтва, добре знайома з текстильною справою, має професійний досвід в ювелірному дизайні, є дипломованим майстром з художньої кераміки та скла. Та чим би вона не займалася, які б матеріали не використовувала, всі її роботи, те що називається, тішать серце і зігрівають душу. Її творчість можна сміливо назвати збіркою живописних пісень та мелодій. А окрім практичної роботи, вона ще й ділиться своїм досвідом з усіма охочими, приймаючи участь у семінарах та проводячи майстер-класи. Художниця досліджує нові способи та методи творчого поєднання образотворчого мистецтва і сучасного ремесла в контексті експресивного і авторського мистецтва.

    Як художник, в основному вона створює натюрморти, пейзажі та декоративні рослинні композиції у змішаній техніці. Її стиль легко впізнається: наповнення різноманітними лініями і дрібними детальками, стилізованими квітами і птахами, спрощеними формами звичних предметів, лаконічними фонами в активних, заповнених цікавими елементами, композиціях. Тут абсолютно повна веселка кольорів та відтінків, і повсюди контрасти — тональні, кольорові, в розмірах і формах, чергування насиченості та лаконізму в деталях. А один з технічних методів роботи, які вона активно використовує — нашарування фарби і вишкрябування окремих ліній та елементів.

    Есте успішно презентує свої твори в галереях рідної Великобританії та за її межами. Охоче підтримує цікаві творчі проекти, в яких із задоволенням приймає участь. А її картини і скульптури знаходяться в державних та приватних колекціях по всьому світу.

    Її твори не залишають мене байдужою, і вам, сподіваюсь, також сподобається мистецтво Есте Маклеод.

  • "Осіння листівка" або "Яблунька" в блозі Майстер-клас від Лілі · від Ліля Тєптяєва · додано 26.10.2014 19:01

    Не секрет, що для розвивання у дитини навичок до читання, лічби та письма діток не слід обмежувати у їхньому бажанні малювати, вирізати, ліпити, клеїти, складати мозаїку (в тому числі пазли) та конструктор. Ось тому уроки праці та малювання не менш важливі, аніж математика, читання та письмо. А зробити ці уроки цікавішими можна різними способами, наприклад залучаючи до проведення уроку нових людей з цікавими ідеями.

    Саме з цієї причини я провела урок праці в 1-А класі Коломийської ЗОШ №6 (такий собі майстер-клас для першачків). Дітки невеличкі, без необхідних навиків роботи з папером, тому весь процес був не так щоб дуже творчим, швидше експериментальним та заохочувальним. Зате, брак дитячої підготовки з лишком компенсувало безстрашне завзяття до чогось нового та сильне бажання зробити своїми руками повноцінну листівку для подарунку комусь з рідних. Ще й тема така актуальна — "Осіння листівка" або "Яблунька".

  • День художника в Коломиї в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 14.10.2014 11:04

    Цього року День художника Коломийська дитяча художня школа ім. Я.Пстрака відзначала в стінах закладу, в п'ятницю 10 жовтня. До цієї події школа підготувала експозицію виставки самих свіжих творчих учнівських робіт під гаслом "Я — художник". Директор художньої школи Тетяна Цапурак гостинно зустрічала учасників та гостей заходу. Щоб урочисто привітати й поздоровити з професійним святом викладачів і учнів художнього закладу, до школи також завітала Уляна Мандрусяк, начальник відділу культури Коломийської міської ради.

  • Всі колись сиділи за партою... в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 13.09.2014 17:34

    Ну що ж, новий навчальний рік розпочався, і хотіли ми цього чи ні, все ж після літніх канікул в школах знову гамірно. І коли самі маленькі лише почали навчатися читати й рахувати, старші відразу взялися за дослідження нових країн та їхньої історії, розпочали знайомство з фізикою, хімією та біологією, і стали більше дізнаватися про цікавих людей та їхні відкриття. Та, мабуть, рідко хто з нас замислювався над тим, що кожен з тих цікавих особистостей, про яких ми довідались в школі, й самі колись сиділи за партою.

    А от цікаво, всім геніальним колись подобалось навчатися, чи вони при самій думці про школу зі стогоном закочували очі? Чи часто вони запізнювались на уроки, і чи скажено ганяли на перервах? Чи приколювались над своїми вчителями і однокласниками? От хіба вам не цікаво, якими були в свої шкільні роки історичні постаті й відомі сьогодні люди?

    До речі, про це, в свій час, фантазував і жартував у своїх карикатурах радянський художник-ілюстратор Віктор Чіжіков. Наче купу років пройшло, а переглядати його карикатури й сьогодні досить весело. Тому пропоную зробити перерву і подивитися на школу і відомих людей під кутом гумористичного погляду.

  • "Ярина Мавка: я люблю поєднувати поезію із танцем" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 09.09.2014 23:06

    Про швидкий темп сучасного життя сказано і написано уже багато. Ще більше про це подумано, і не сказано і не написано, бо ж швидкий темп життя й полягає у тому, що іноді на слова – такі потрібні слова – бракує часу. Серед людей, які поспішають, бувають ті, хто зупиняється, замислюється, а потім шукає потрібні слова, аби сказати їх тим, хто також на мить зупинився. Як правило ці люди – поети, письменники, художники, філософи, мрійники, танцівники. Хоча професії у них можуть бути зовсім не творчі, але творчість у них живе як внутрішній голос, який підказує, коли потрібно зупинитися, аби відчути по-справжньому, що світ створений за допомогою Слова.

    Ірина Кравчук або ж Ярина Мавка – київська письменниця, яка поєднує поезію, прозу та танець у своїй барвистій втечі від ділових буднів. За фахом – юрист, готує до захисту докторську дисертацію, любить мандрувати і схожою то на леді, то на дівчисько. Швидкі темпи життя вивчила дуже добре – устигла зробити хорошу кар’єру та створити сім’ю, стати мамою двох діточок. А у миті вдумливих зупинок пише вірші, прозу і танцює.

    За кілька днів на книжковому Форумі видавців у Львові Ярина Мавка презентуватиме свою книгу «Сни метелика / Дорога в тобі». Мені було цікаво порозмовляти з цією авторкою, сподіваюсь, вам також буде цікавою наша бесіда.

  • Леся Лисак: "Зло ніколи не породжує добра" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 07.08.2014 18:40

    Часто говорять, що творчі люди можуть передчувати майбутнє. Вони поєднують уміння спостерігати, помічати у плині подій закономірності, та складати у цілісну картину начебто розрізнені факти минулого та теперішнього. Передчувати майбутнє - це насправді глибоко приникати у тепершнє, бо корені майбутнього у сьогоднішньому дні. А коли йдеться про важливі,фундаментальні речі, то здається, що час зупиняється, минуле, теперішнє і майбутне об'єднуються в одну лінію. Митець перебуває саме серед цих позачасових ліній і, можливо, це одна з його найважливіших особливостей. І одна з передумов неминаючої цінності творів мистецтва...

    Оповідання Лесі Лисак "Коли говорить зло" написане півстоліття тому. Дуже мало з погляду вічності, але дуже багато з погляду актуальності. Ніби написане щойно про сьогоднішній день, з певною долею узагальнення, саме такою, яка потрібна для протистояння часові і з такими дрібними деталями, які незмінно проходять крізь час. І виникає питання - чому з часом майже нічого не змінюється? Чи не тому, що тих, які пишуть-попереджають-спонукають думати і тих, які читають-думають-дослухаються - завжди меншість?

    Леся Лисак – українська письменниця родом з Галичини. Народилася 1921 р. у с.Вірлів Зборівського повіту у вчительській родині. Середню освіту закінчила у Перемишлі (1939). Учителювала і вчилася заочно в педагогічному інституті. У роки німецької окупації вчилася у театральній школі у Львові. Наприкінці війни емігрувала. У 1950 р. прибула до США, поселилася в м. Баффало. Працювала в торгівельних фірмах. Загинула 1981 р. в автомобільній катастрофі. Похована в Баффало. Авторка збірок нарисів і оповідань «Терпкі пахощі» (1969), «Срібна мадонна» (1973), «Замок на вулиці Мейн» (1976), «Прийде весна» (1983, посм.), «Три букети зілля» (1983, посм.); спогадів «Стежка додому» (1978).Її творчість мало відома широкому загалу читачів, проте вона цікава як з художнього, так із суспільно-історичного поглядів. Читаючи її оповідання можна відчути як мислить, відчуває та любить людина відірвана від своєї Батьківщини. Як щиро і віддано вона насить свою батьківщину з собою у серці. І як точно вона змальовує життя своєї батьківщини - тої що з нею, і тої що залишилася за океаном...

Всього 1043 на 105 сторінках