Зимове освідчення в коханні в блозі Майстер-клас від Лілі · від Ліля Тєптяєва · додано 26.11.2009 02:42

Дорогенькі, як і обіцяла - листівка на зимову тематику в традиційних зимових (холодних) кольорах.
Навіть дві - на вибір, або до компанії.

Про холодні кольори, як і про теплі, мабуть, вам відомо. Чи ні?
Самі холодні, і традиційно зимові - синій, фіолетовий, голубий. Ну і ще, звичайно, зимовий білий і чорний.
Хоча, для мене зима тільки з цими кольорами не асоціюється. Згадайте, сніг на сонці сяє усіма барвами, переливається різними відтінками, як перламутр, або масні бензинові калюжі.

Отже, зимова листівка. І не просто листівка, а зимове освідчення в коханні.
Я подумала, раптом хтось цієї зими хоче освідчитися в коханні, а не знає як це оригінально зробити. І будь-як тут не обійдеться. Об'ємна конструкція з вкладишем у вигляді сердечка, сніжинка-витинанка, оригінальний текст-освідчення - ось мінімальний набір для цієї вкрай важливої справи.

Спешил фор ю - два варіанта листівки-освідчення.
Ось таку красу створимо своїми руцями, а потім ними ж і даруватимемо своїм коханим!


Беремося до справи!
А роботи - не початий край!
І залишилося всього нічого - почати і завершити!

Чому ще сидимо - швиденько шукаймо гарну музичку і робочий плац (зручне місце для вашого розміщення в просторі).

Насамперед запасаємось гарним настроєм та чистими руками, бо без цього в нас нічого путнього не вийде. Щось таки вийде, але, мабуть, не зовсім чисте і не дуже гарне. Але це не про нас - ми ж не такі, ми не тільки творчі, але й страшенно акуратні, правда!?

Ще треба десь розжитися арт-папером двох кольорів (синій та бузковий) і звичайним офісним папером голубого та рожевого кольорів. Арт-папір тут з блиском - для красивості і настрою.

Ще нам згодяться такі інструменти: олівець, гумка, канцелярський ніж, ножиці, двосторонній скотч, кутник, ножиці з фігурним профілем.

А ще: пробійник з круглим отвором, молоток, кусень цупкого товстого картону (на ньому будемо пробивати пробійником отвори), лінійка, циркуль, 30см стрічки двох кольорів (синя та рожева).


Ну, і як завжди, площина на якій будете різати. У мене це - скло з обклеєними скотчем краями.

Крок перший.
Вирізаємо з синього арт-паперу смужку розміром 29см х 9см.
Робимо розмітку, і протискаємо, тупим кінцем ножиць, лінії згину як показано тут.
Лінійка поряд допоможе зорієнтуватися в розмітці.


Те саме робимо зі смужкою бузкового арт-паперу.


Потім, на синій смузі розкреслюємо ось таке коло з сегментами.


Зблизька буде так виглядати.


А на бузковій смузі паперу накреслимо ось таке коло з серединкою.


Ось картинка зблизька.


Крок другий.
В синій смузі, в розграфленому колі вирізаємо канцелярським ножем оригінальну сніжинку з гілочок.


Гілочки повністю не відрізуємо, а загинаємо доверху - для додаткового декоративного ефекту. Подивіться зблизька:


Порада: різати слід акуратно, не поспішаючи, щоб все вийшло.
Канцелярський ніж має бути гострий, що б не рвав папір, край зрізу був чистим і рівним.

Кінцевий результат має вийти подібним до цього:


Так зблизька:


Трошки вкорочуємо задовгі центральні гілочки, що б акуратніше виглядала сніжинка. Має вийте так:


В бузкові смузі паперу, а саме в накресленому колі канцелярським ножем вирізаємо іншу, не менш цікаву сніжинку, з хвилястих промінчиків. Ось так:


Ось так буде виглядати зблизька.


Так як, після усіх розміток олівцем, ця сторона виглядає неакуратною - перевертаємо листівку зворотньою стороною - тепер це буде лице нашої листівки.
Відгинаємо вирізані промінці ось так:


Тепер пробійником пробиваємо кругленькі отвори на кінцях промінців-вирізів. Має вийти так:


Тепер робимо серединку нашої майбутньої сніжинки. Це буде маленька сніжинка в центрі великої. Вирізаємо промінці і вибиваємо пробійником як тут:


Крок третій.
Щоб наші спинки листівок не виглядали сумно і нецікаво - робимо ось що: на синій смузі листівки вирізаємо якийсь тематичний напис, у стилі листівки (у мене напис "фор ю")


а на бузковій - вибиваємо пробійником сердечко.


Крок четвертий.
Зі зворотньої сторони синьої смуги листівки, по краю, наклеюємо смужку двостороннього скотчу, як показано тут.


Те саме робимо з бузковою листівкою.


І склеюємо дві сторони листівки по краю, там де розмістився скотч.
Ось так має вийти.


Крок п'ятий.
Розмічаємо по склеєному краю листівок отвори для переплетення стрічки.
Від країв по 1,5см, наступні між собою матимуть по 2см.
Вкупі має вийти по 4 отвори на кожній листівці.
Готуємо стрічки. Ось так це виглядатиме.


Крок шостий.
Переплітаємо стрічки в пробитих отворах за такою схемою.


Переплітаємо і зав'язуємо бантик (великий, як на синій, чи маленький як на рожевій листівці). Має вийти ось так.


Крок сьомий.
Вирізаємо смужки офісного паперу (голубого та рожевого кольорів) для вкладишу в листівки. Розмір смуг - 29см х 9см (8,9см - щоб не стирчали по краям листівки).
Пишемо на них текст і згинаємо навпіл.
У мене тут банальні фрази і сердечка. Звичайно, у вас будуть тексти набагато змістовніші. А у мене це виглядає так для бузкової листівки:


І так для синьої:


Крок восьмий.
Все ж винесемо написання тексту листівки окремим "кроком".

Мабуть, це найважливіший і найвідповідальніший момент у цій листівці-освідченні - текст листівки.
Добре продумайте що хочете сказати в цьому освідченні. Можете написати свій вірш, або чийсь - при умові, що слова чийогось вірша передадуть ваші почуття.
Та й настрій тексту у всіх буде різний. Не у всіх же ж щасливе кохання, бувають і невзаємні почуття. А комусь і про них хочеться сказати.
А може, саме ось таке освідчення-листівка розтопить кригу коханого серця.

Отже, пишемо лист коханій людині.
Взагалі, на рахунок листів згадала слова Ліни Костенко.
Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.

Ну і, звичайно, чудова лірика від Ліни Костенко може надихнути на потрібні слова.

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

Останнім часом дуже полюбляю слухати ТІК, і слова Віті Бронюка з пісні "Апрєль" можуть стати комусь в пригоді для написання своєї сумної лірики.

Сама не подумала, нащо -
пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти…
Літала, не думала в безвісті -
чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П’яніла від чорного чаю.

Приспів
Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни або до літа.
І може хтось, але не я…
Подарить квіти.

Жодної битви не виграла -
кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
а ти його просто не чула.

А ще мені, з любовної лірики, подобаються вірші Сашка Положинського.
Ось гарні слова з пісні "Ти дуже гарна…" (альбом «Сльози та соплі» 2006 року, групи Тартак).

Ти дуже гарна і про це знають всі, знаєш ти, знаю я - і це змушує мене бути нав’язливим...
І я розумію, що так не повинно бути, що це викликає в тебе, якщо не огиду, то, принаймні, велику відразу...
І ми з тобою могли би бути у в’язниці кохання ідеальними довічними в’язнями...
Та ми не знайшли дороги туди, і тому не були там жодного дня, жодної хвилі, жодної миті, жодного разу...
Я не цікавлю тебе і в цьому не винен я, не винна ти, і ми з тобою разом у цьому також не винні...
Просто я не можу раптом стати прекрасним принцем, а ти не можеш мене покохати з примусу...
Але я точно знаю, що в мене це не примха, не ілюзія, не самообман, не рефлекси тваринні...
Але ти точно знаєш, що ніколи не будеш моєю... Ну й бог з ним... Я це якось переживу, я це якось винесу...

Я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети...
І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий...
І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенетах...
Але, вибач, ця історія занадто банальна і цей сюжет неймовірно затертий, бо він також занадто старий...
Гаразд, я зникну з усіх твоїх горизонтів, я не перетну жодної твоєї життєвої лінії...
Шкода... Але що я можу вдіяти? Ти мала вибір і зробила його не таким, яким би я хотів його бачити...
Однак, мені не звикати - я вже не вперше у своєму житті щось різко і радикально змінюю...
Погано тільки одне - що я ніколи не зможу тобі так само віддячити... Тобі тим самим віддячити...

Бо я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

Але може колись ти раптом засумуєш і почнеш згадувати мій номер телефону...
Ти дзвонитимеш у мої двері, ти серед ночі плакатимеш під моїми вікнами...
А я почну психувати, я кричатиму тобі - іди геть! Негайно повертайся додому!
Якщо в мені й були якісь почуття, то їх більше немає - вважай їх безжалісно вбитими!..
Але це буде потім, це буде колись, а поки я намагаюся назавжди з тобою прощатися...
Виходить погано, але ж ти знаєш, що в нас із тобою ніколи нічого не виходило добре...
Тримаю тебе за руки, дивлюсь у твої очі й не можу ніяк від них відірватися...
І прошу поцілунку... Одного... На прощання... Розбий насолодою горе!..

А я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

Крок дев'ятий.
Написавши текст на вкладиші листівки - нехитрими маніпуляціями вкладаємо його в середину об'ємної листівки, формуючи серце.
Для зразка ось вам це фото.


Порада: якщо ви хочете, щоб текст листівки не кидався відразу в очі - розмістіть вкладиш текстом до стінок листівки, тобто протилежною (чистою від тексту) стороною (звичайно, при умові, що ви не обпишете обидві сторони картки).

В кінцевому результаті, після наполегливої і акуратної роботи, маєте отримати щось приблизно таке.


А зі спинки буде виглядати приблизно так.


Звичайно, таку листівку не відправиш у конверті поштою, але ж і освідчення поштою, погодьтеся, також якось дивно б виглядало.
Такі листівки-освідчення даруються безпосередньо в руки, бо разом з кавалком вирізаного і складеного паперу, ми даруємо своє тепло рук і ніжність почуттів.

Дорогенькі, зробіть своїми руками щось гарне, напишіть найніжніші слова, виберіть вдалий момент і подаруйте своїй коханій людині не просто дизайнерську ідею, а своє тепло і увагу!
І хто після цього зможе залишитися байдужим?!

Коментарі

  • kseniya_www · 26.11.2009 11:34 · #

    виставляй на продаж! я перша в черзі!

  • kseniya_www · 26.11.2009 14:30 · #

    І ше прохання. на продаж виставляй не підписані. я сама собі понаписую лав-лав... побільше синіх )) і рожевих тре )) і червоних і бумажки чисті в серединку... дякую )

    і ше. а чим ти рюшечки робиш ? :) то є спеціальна техніка для цього ? :)

  • Ліля Тєптяєва · 26.11.2009 21:58 · #

    Виставити не проблема, проблема поштою передати - листівка об'ємна.

  • Ліля Тєптяєва · 26.11.2009 22:02 · #

    Звичайно, для продажу будуть не підписані.

    Для тебе повкладаю вкладиші які схочеш.

    "Рюшечкі" роблю ножицями з декоративним профілем - я про них писала і фото в інструментах є. В спеціалізованих магазинах є різні профілі. У мене є зигзаг і ще якась красива орнаментальна хвилька. Можна і вручну ножицями зварганити - не проблема, і оригінально вийде.

  • хохляцький шпигун · 05.12.2009 16:56 · #

    круто! от листівка так листівка! а поштою відправити не проблема - треба лише коробку найти, щоб не погнулось)) але от самому таке зробити цікавіше ніж вже готове одержати

  • Ліля Тєптяєва · 05.12.2009 20:01 · #

    І я кажу: "Своїми руцями зроблене і подароване - удвічі приємніше і дарівнику і отримувачу подарунка!"

  • матильда · 12.02.2010 03:29 · #

    Супер!

    Дуже вдячна за такий гарний майстер-клас!!!

    Година часу і мій коханий отримає ПЕРШУ валентинку за одиннадцять років. Правда зробила лише синю,а з рожевою не знаю як з дірками розібратись

    Ліля а де ти взяла пробійник,це якийсь спеціальний для паперу?

  • Ліля Тєптяєва · 12.02.2010 13:22 · #

    Дякую! Тішуся, що сподобався.

    А "дірки" можна зробити будь-які, навіть вирізати канцелярським ножем у вигляді сердечок, квадратиків чи трикутничків - дуже просто, і навіть цікавіше буде виглядати.

    За кордоном є різноманітні фігурні пробійники, фігурні різаки та інші приладдя на любий смак і любої форми, але вони дорогі і не такі вже й необхідні. Практично все можна вирізати вручну, і вигляд буде мати не штампований, а творчий і живий.

    Я використовую пробійники для шкіри (маю комплект ще з часів навчання на відділі художньої обробки шкіри) - це звичайні пробійники, які можна купити в магазині типу "все для меблевої та галантерейної справи". Нещодавно придбала собі в ЕПІЦЕНТРІ ще один комплектик кругленьких "діркоробок".

    Але, в цій справі дуже важливим є не тільки чим вибиваєш, але й на чому вибиваєш - непридатна площина може затупити пробійник, і навіть понищити його. Я використовую пластину поліуретану. Якщо робити кілька дірок - може згодитися і кусень штивного товстого картону, правда він також тупить пробійники...але скільки там тих дірок.

  • матильда · 12.02.2010 13:53 · #

    Дякую Ліля за відповідь,щось пошукаю,думаю що на майбутнє пригодиться,чекаю твої майстер-класи.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.