Три причины влюбиться в виртуального собеседника (собеседницу) в блозі Ego Blog · від Ego · додано 01.12.2009 22:38

Три причины влюбиться в виртуального собеседника (собеседницу)

1. Консенсус по вопросу "Кого считать самым красивым мужчиной (самой красивой женщиной)" (физический аспект)

Чаще всего все начинается с аватарки (картинки то есть). Вряд ли мужчина обратит внимание на девушку, у которой на аватаре будет актриса, которую он терпеть не может. И наоборот: губки Анжелины Джоли - это уже повод остановиться и пробежать глазами "по контенту". А если эта Анджелина Джоли уместилась в квадратике "по бюст" или даже "по бедра", демонстрируя изгибами своего тела открытость для более приватной беседы, то...

То же самое и с девушками. Молодые люди, вы можете не любить Джонни Деппа, считая его излишне женственным, или сомневаться, можно ли ставить его себе на аватар, если вы, мягко говоря, не похожи, но если вы перешагнете через эти свои предубеждения, и начнете прикрываться в виртуальном мире его мордашкой - очень скоро вы заметите, что к вам потянулись представительницы прекрасного пола.

А значит: если у двух собеседников на аватарах стоят люди, соответствующие их понятиям о внешней красоте мужчины и женщины - это будет первым этапом для возможного виртуального романа.

2. Наличие в ICQ стандартного набора колобков (эмоциональный аспект)

Однажды я поймал себя на мысли: эти желтые колобочки, именуемые смайлами, для меня не просто знаки-указатели того, какую эмоцию человек вкладывает в ту или иную фразу - я реально ассоциировал вот эти вот мордашки со своими собеседниками. Я был убежден, что они вот именно так смеются, именно так подмигивают, именно так заигрывают со мной.

Согласитесь, те, кого мы называем харизматичными людьми - в первую очередь люди артистичные. Те, кто умеет мастерски владеть своей мимикой, те, кто не просто сообщает нам какую-то информацию, но при этом "подает" нам её в каком-то артистически обыгранном виде, чаще всего приправленную изрядной долей юмора. Именно это мы видим и в стандартном наборе смайлов-колобков. Можно дискутировать в отношении того, нужны смайлы или нет, какие из них вас раздражают, а какие умиляют, как можно было бы "сделать лучше", и т.д., но лично мне кажется, что колобки созданы удачно и полностью отвечают своим функциям.

А потому, когда я читал сообщение, которое и само по себе отвечало каким-то моим взглядам или моим ожиданиям, да еще и было "приправлено" каким-то удачным смайлом - мне всегда казалось, что мой собеседник - классный парень (речь идет исключительно о дружбе!), а если это была девушка - то просто "мечта поэта".

Возможно так же, что сами смайлы - по-своему нейтральны, а вот ту расшифровку чувства или эмоции, которую человек вкладывает в эти желтенькие кружочки - сугубо индивидуальны, а значит, в благожелательной атмосфере беседы и расшифровка, проводимая индивидом, будет самая что ни на есть благоприятная.

3. Отсутствие навыка набора текста более, чем одним пальцем и без "подглядывания" в клавиатуру (интеллектуальный аспект)

Если вы не первый день в интернете, и при этом у вас нет того навыка, который указан в названии данного пункта, вы легко согласитесь со мной в том, что на определенном этапе беседа даже с самым интересным собеседником станет утомительной. Подсознательно или осознанно вы будете стремиться "схалтурить" - то есть как-то сократить то, что в принципе могли бы написать. Набирать текст в аське в затянувшейся до поздней ночи (или уже утра?) беседе - не так весело, как это казалось еще шесть часов назад...

Поверьте, и ваш собеседник испытывает приблизительно то же самое. А что из этого следует? Да то, что человек не может раскрыться полностью через "буковки на мониторе", поскольку выразить в печатном тексте все, что он мог бы сказать - и утомительно, да и не всем доступно - письменная речь "не прокачена". Все, что может сделать человек в такой ситуации - это заинтриговать. Заинтриговать именно тем, что мало пишет, а потому, все то, что является скрытой частью его айсберга - додумываете вы сами, в силу вашей фантазии и тайному (или явному) желанию "найти кого-то". Вот почему, человек, который по банальной причине "влом писать" отвечает вам короткими фразами - имеет все шансы получить в вашем понимании статус "офигенно умного".

Вывод:

Что я хотел сказать всем этим? Как известно, Любовь - это поиск в другом человеке себя. Виртуальное общение может предоставить вам эту возможность в полном объеме. Именно здесь вы имеете огромный шанс найти свой идеал, кем бы на самом деле не являлся человек, сидящий по ту сторону монитора.

Коментарі

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 10:47 · #

    - "Виртуальное общение может предоставить вам эту возможность в полном объеме."

    - А яке ж майбутнє у такого віртуального кохання?

    Ото сюрприз буде для кожного з них, коли вони побачаться вживу! А може й шок.

    Мені здається, так і "підсісти" можна на інтернет, і ще якоюсь вавкою психічною захворіти.

    Взагалі, щоб тільки не всі ламанулись до такого спілкування, а то нам, "невіртуалам", не буде з ким спілкуватися!

    Майже все має дві сторони медалі. Позитив - можливість для любителів, які живуть у нелюдній місцевості, поспілкуватися. Правда, така місцевість може мати і особистий характер - для когось і в мегаполісі пустир. У мене, наприклад, часто буває нереалізованим бажання поспілкуватися на "високі" теми - а нема з ким - всі мої "спілкуни" - далеко (ми зараз живемо в іншому місті).

    А в чому погана сторона такого спілкування? Мусить бути.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 11:16 · #

    - "Именно здесь вы имеете огромный шанс найти свой идеал, кем бы на самом деле не являлся человек, сидящий по ту сторону монитора."

    - А якщо ним виявиться збоченець, маньяк, фашист чи ще якась "оригінальна" особа? Чи піде на користь таке спілкування?

  • Ego · 02.12.2009 14:44 · #

    "- А яке ж майбутнє у такого віртуального кохання?"

    По-перше, я говорив не так про Кохання, як закоханність))

    По-друге, треба розрізняти типи знайомства. Одні знайомляться в інтернеті з прицілом на те, що це знайомство переросте в реальне. Але моя стаття стосується скоріше іншого типу - коли сторони планують обмежитися виключно віртуальним романом. (Практика показує, що досить часто хтось з таких людей - вже одружений та навіть має дітей)

  • Ego · 02.12.2009 14:45 · #

    "- А якщо ним виявиться збоченець, маньяк, фашист чи ще якась "оригінальна" особа? Чи піде на користь таке спілкування?"

    Дивне питання. А якщо ти в реалі познайомишся з таким типом? Це не питання "реальності-віртуальності" на мою думку.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 16:51 · #

    Ну, в реалі бачиш людину. Якби там не було, але візуальна картинка про щось таки говорить. Зовнішність людини, повадки, міміка, жестикуляція, погляд, навіть голос - щось розповідають про людину, допомагаючи зібрати до купи образ.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 16:55 · #

    Дякую за пояснення.

    Я думала, що в статті йдеться про серйозне знайомство, з метою одруження. Виявляється - помилялась.

    Так легко помилитися у цьому вертуалі.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 16:58 · #

    Але, все ж таки, Ego, дуже цікаво - чи бачиш ти якісь негативні моменти віртуального знайомства?

  • Ego · 02.12.2009 17:15 · #

    А в віртуалі легше такого типа позбутися (ну, за умов, що ти не дуже щиро і багато розказуєш про свое реальне життя )))

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 17:45 · #

    Звичайно, на перших хвилинах усе не розповідається, але якщо така людина втереться в довір'я... Не уявляю собі як можна бути щирою з людиною, і при цьому постійно контролювати себе що і як ти говориш. Мені в реальному житті легше спілкуватися.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 17:46 · #

    Ego, у мене складається враження, що тобі дуже бракує ФОРУМу на ПОГЛЯДі.

    Чи так воно є?

  • Ego · 02.12.2009 19:24 · #

    на Погляді мені більш дещо іншого бракує - я це написав в темі "Пропозиції, як покращити сайт" :)

    А чому саме форуму? Чим форум буде відрізнятися від того, що є зараз?

  • Ego · 02.12.2009 19:28 · #

    Головна вада - це не буде тривати довго. Сама природа цього явища не розрахована на довгі стосунки. І біда в тому, що комусь це набридне раніше ніж іншому.

    Друга вада - дуже тонка нитка світового павутіння, яка їх зв"язує. Якщо обидві сторони дотримуються певних правил віртуального роману і не дуже багато говорять про свій реал, може скластися жахлива ситуація, коли один з них з тих чи інших причин зникне. А другий так ніколи не дізнається, що ж насправді сталося.

  • Ліля Тєптяєва · 02.12.2009 19:40 · #

    Нічим.

  • Ego · 02.12.2009 20:03 · #

    Тоді мені точно потрібен форум! Негайно! :)

  • kseniya_www · 02.12.2009 21:15 · #

    угу

  • kseniya_www · 02.12.2009 21:30 · #

    то человек не может раскрыться полностью через "буковки на мониторе", поскольку выразить в печатном тексте все, что он мог бы сказать - и утомительно, да и не всем доступно - письменная речь "не прокачена"

    я свого часу листи писала свому інтернет-чоловікові... листи по 3-5 сторінки )) і в відповідь щодня отримувала такого ж розміру листи... романтики було німєряно)...

  • Ego · 02.12.2009 23:18 · #

    Про романтику - вірю! Але скільки тривало листування такого формату? ))

  • kseniya_www · 03.12.2009 10:51 · #

    десь півроку )

  • хохляцький шпигун · 03.12.2009 17:59 · #

    збоченців є багато і в реальному, і в віртуальному спілкуванні. при віртуальному не обов"язково розказувати людині де ти живеш, свій номер телефону, адресу роботи - от і весь захист, котрий дійсно працює. при зустрічі перш за все треба вибирати людне місце (кафе, автобусну зупинку в центрі), там де є купа інших людей. як мінімум це зупинить збоченця накинутись на свою жертву прямо там. походили по кафешках - тоді вже можна і телефонами, і адресами обмінятись. крім того мобільний завжди можна поміняти, якщо хтось надокучає. от і вирішення всіх проблем.

    а от щодо зустрічі з маньяком в реальному світі (знайомство не через інтернет), то тут набагато складніше і небезпечніше, бо якщо до інтернет-знайомого якась упередженність є, то до звичайної людини менші вимоги і менша настороженість.

    а взагалі якщо якийсь маньяк буде погрожувати вбити (реальний маньяк, а не просто вбивця), головне з ним говорити, ні в якому разі не плакати чи просити відпустити, а просто розмовляти, треба щоб маньяк дійшов висновку, що ніхто його більше в світі не розуміє і підтримує, лише ти. от))

  • Ліля Тєптяєва · 05.12.2009 14:01 · #

    Дуже переконливо!

    Поради з життєвого досвіду?

  • Ліля Тєптяєва · 05.12.2009 14:05 · #

    Мені, особисто, у "вертуалі" часом бракує змістовного і конструктивного спілкування з художниками та дизайнерами, і просто творчими людьми.

    Народ, підкажіть де у "вертуалі" такі водяться?

  • Ego · 05.12.2009 16:05 · #

    Ну а Гугл что - молчит?

  • хохляцький шпигун · 05.12.2009 16:09 · #

    щось на те схоже. колись давно, років так сім-вісім назад була у мене проблема - до мене постійно чіплялись сексуальні збоченці на вулиці. я навіть книжку по психіатрії читала, щоб знати як реагувати на таких людей. все ж таки психічні вади, а я от візьму на кричу, а він мене "цок в лобок і в мішок". не те щоб я одягалась вульгарно - щастя в мене таке було і липнули до мене всякі. так от щодо інтернету - серед тої купи людей з якими я познайомилась через інтернет є дуже малий відсоток тих з ким мені не хотілось потім спілкуватись і маньяків серед них теж не було. хоча от якщо випадала можливість під"їхати на машині до дому я перш за все відправляля смс з номером машини подрузі. у нас була з нею домовленість, що якщо я не відзвоню їй протягом години вона зв"язується з моєю мамою і говорить, що я от на такій машині додому поїхала, а їй не перезвонила. а моя мама, то моя мама - вона з під землі і на краю світу найде будь-кого, було б лише від чого відштовхнутись. саме це я і говорила людині яка мене підвозила. параноя чи не параноя, але хоча б рідні не будуть гадати де я щезла. от такий от захист)) доречі дієвий, якщо навіть хтось з них і думав про лихе, то не ризикнув нічого зробити)) я ж могла розказати, що в мене мама і в міліціїї працює, і в прокуратурі обласній, і в СБУ. але то не та тема, щоб тут все те описувати) шпигун и збоченці - підручник по захисту від маньяків))

  • Ліля Тєптяєва · 05.12.2009 16:14 · #

    Звичайно, Гугл багато знає, тільки питай. Правда, порпатися довго.

    Але, може у когось вже є якийсь досвід щодо цього - цікаво почути.

  • 3eJIeHb · 07.12.2009 18:12 · #

    не обов*язково порпатися в гуглі... Доцільніше буде зайти в якусь соціальну мережу... Вконтакте.ру чи щось по типу того... легше знайти людей за спільними інтересами, проте є один мінус (напевне найбільший)- недостатня приватність спілкування...

  • Ліля Тєптяєва · 07.12.2009 18:20 · #

    Для мене це не завжди мінус.

    Дякую за пораду!

  • 3eJIeHb · 07.12.2009 18:26 · #

    це не завжди мінус... просто блоги тим і відрізняються від таких мереж, що можна ставити на аватар будь-яку картинку, підписуватися будь-як.... коротше кажучи, БУТИ НЕ СОБОЮ... я не говорю, що в тому ж Вконтакті цього не можна зробити, але у більшості випадків там підписуються під РЕАЛЬНИМИ іменами і ставлять РЕАЛЬНІ фото...

    якщо ж говорити по суті теми,(віртуальне кохання) то знову-ж таки знайомство в соціальній мережі істотно відрізняється від знайомтв на інших сайтах... знову ж таки по причині приватності...

  • Ліля Тєптяєва · 07.12.2009 19:33 · #

    Зараз трохи не по темі:

    Терпіти не можу "бути не собою" і спілкуватися з такими ж.

    Я за аватари-фото, аватари-художнє фото, аватари-автопортрети і тд. Одним словом - я за реальних, а не віртуальних людей. Ось така я - ніц з тим не можу зробити.

    Мені комфортніше, коли я бачу реальний фейс і реальне ім'я.

    І навіть, якщо аватар - не фото, то хоч би відображення сутності особи (хоча б в даному проміжку часу). Але, в любому випадку - чесно і відверто.

  • Ліля Тєптяєва · 07.12.2009 19:36 · #

    А на рахунок "віртуального кохання" чи "віртуального роману" - це не моя тема - у мене кохання реальне і в "реалі".

    Просто, деколи хочеться побалакати з "собі подібними" - художниками і дизайнерами. Не обов'язково такими по професії, просто "такими" в душі і по життю.

  • Ліля Тєптяєва · 07.12.2009 19:37 · #

    Слухай, Ego, щось вже й мені здається, що не вистачає ФОРУМу на ПОГЛЯДі.

  • Ліля Тєптяєва · 07.12.2009 19:40 · #

    Жартуєш?

    В принципі, маю колегу, який бачився тиждень з дівчиною, а потім півтора року переписувався з нею - результат - одружився, живуть щасливо, тішаться один одним.

  • kseniya_www · 07.12.2009 23:30 · #

    не жартую в мене навіть десь там є свідоцтво про віртуальне одруження ))

  • Ліля Тєптяєва · 08.12.2009 15:55 · #

    Кумедно!

    Роздрукуй - буде згадка.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.