Откуда берутся дети? в блозі Ego Blog · від Ego · додано 26.11.2009 19:29

Безусловно, меня интересует не физиология. Мне интересно, что является той движущей силой, которая заставляет двух людей заводить ребенка?

(Естественно, мы разбираем лишь сознательное отношение к этому процессу, а не "случайный залет".

Итак, вопрос с одной стороны может вызвать изрядное удивление: "Да, что об этом говорить-то! Это природное явление! Это все на уровне инстинктов! Так делали наши предки и так будут делать наши потомки!". С другой стороны, всякие там мудрецы в разные времена и в разных странах пытались объяснить такие побуждения по-своему, по-философски. И те выводы, к которым они приходили чаще всего были не такие уж и лицеприятные для "обычных людей".

Неужели кто-то будет спорить с тем, что родители заводят ребенка исключительно "ДЛЯ СЕБЯ"? Чтобы маме было чем заняться в "свободное от сериалов время": было кого "понаряжать" в различные одежки, кого покормить, с кем погулять. Чтобы папе было кого поучить тому, что есть хорошо, и тому, что есть плохо, передавая тем самым своему чаду "бесценный жизненному опыт". Конечно же, в основе всех этих стремлений лежит забота о своем собственном Эго. Во-первых, оно раздуется до небывалых размеров от мысли, что вот это вот маленькое создание - есть результат и физической и, что самое главное, моральной работы "меня". Во-вторых, Эго будет не так страшно перед лицом самого безапелляционного врага человека - смерти: я умру, но частичка меня будет продолжать жить.

Зачем еще вам ребенок, кроме как для того, чтобы именно вам было "интереснее" жить? А если вы понимаете и не отрицаете этого, то, что вы можете дать этому существу взамен? В качестве благодарности за то, что "оно" вас развлекает или еще как-то потакает вашим человеческим слабостям? Вы скажете, я готов(а) сделать для него все! Пойду на любые лишения, жертвы, и так далее. Одним словом, "буду жить лишь ради него". Постойте. А откуда вы знаете, что "оно ему надо"? И откуда вы знаете, ЧТО именно ему надо? За что "оно" вам скажет "спасибо", а за что... даже не сможет высказать все, "что о вас думает", потому как из-за вашего же воспитания, не осознает того вреда, которое его существу нанесли ваши "самые благие намерения"?

По моему мнению, если человек решается завести ребенка, он должен помнить, что отблагодарить этого человека (да-да, будем называть его именно так теперь) он может в первую очередь не любовью и жертвенностью, а максимальным уважением к его свободе (что в принципе и называется у все тех же мудрецов - "Любовью"). Что это значит? Это не просто "разрешить ему делать все, что он хочет". Это гораздо сложнее: нужно самому стать невинным ребенком, лишенным каких-либо принципов, ценностей, слабостей, "зацепок" и познавать этот мир вместе со своим чадом. Именно познавать, а не давать оценки или тем более "прогибать под себя". Нужно быть готовым к тому, что скорее всего вам придется ломать себя самого, изменяясь, порою, кардинально. И изменения эти могут быть весьма болезненными. Готовы вы к этому?

Коментарі

  • kseniya_www · 26.11.2009 23:34 · #

    Скажу як в мене було. Особливого бажання зробити дитину для того щоб "наряжати її" і "зайняти себе в проміжках між серіалами" - це не по моїй частині, тому шо і без того мені було чим себе зайняти. Для кожної мами дитина - це принесення в жертву себе, своєї кар.єри, свого вільного часу і т.д. Для чого мені дитина була і чому я відважилась? Ну мама, свекруха і всі оточуючі казали шо дітки це радість і шо це ідеї життя...і от в надіях на те шо дітки це все-таки радість - ми зробили донечку.

    Потім ти все таки розумієш, що дітки - це радість тільки коли дитина здорова і вона нормально розвивається. Бо коли дитя не здорове - самому жити не хочеться.

    А ось те вічуття шо ти створив копію, скомбіновану із 2 людей, і вона є унікальною особистістю, появляється десь ближче до 2 року життя, тоді ж появляється і відчуття того, що ти зробив щось важливе для себе, відчуваєш шо досягнув "зрілості" і твоє дитинство закінчилось.

    Чи готова я себе принести в жертву і зламати себе кардинально заради дитини?! Я постараюсь зробити все щоб ми могли розуміти одне одного... тоді всі проблеми буде значно легше вирішувати.

  • Ліля Тєптяєва · 28.11.2009 00:45 · #

    Ego, скажу відверто - дуже здивувалася побачивши цю тему в твоєму блозі.

    Прочитала - і ще раз здивувалася.

    Поміркуй сам - Ego і дитина - кумедне поєднання.

    Щодо свого досвіду - скажу коротко:

    - ми з Олегом довго не наважувалися народити дитину, я вважала, що до цього ще не готова. Мала страх перед такою великою відповідальністю. Багато читала, уявляла, цікавилася у знайомих і родичів: "Як воно мати дитину?"

    - зрештою ми зрозуміли, що доста нам одним бути - хочеться ще когось любити окрім себе і один одного. І використати можливість дану Богом - подарувати комусь дорогоцінне життя.

    - під час вагітності зрозуміла, що люблю цю майбутню людину більше всього на світі, навіть, як би це банально не звучало, більше власного життя. Усвідомлювала, що він частинка нас.

    - після народження Сашкі - Олег відійшов на другий план

    - через рік - поняття не маємо як ми без нього жили раніше. Увесь світ вертиться навколо Сашкі.

    - з кожним днем усе більше розумію, що Сашка це особистість, він не мій і не Олега - він свій. Він сам у себе є. І з цим треба нам миритися. І з цим йому жити. Ми тільки допомагаємо йому вирости гідною людиною. Гідною не в очах людей, бо ж усім і так не догодити, а гідним в очах Бога, бо зрештою саме Він нам подарував Сашку.

  • Ego · 28.11.2009 07:47 · #

    Попробуем подойти к тому, что Вы написали с философско-психологической точки зрения (ну, просто ради интереса, а не с целью что-то кому-то доказать, ок?)

    Итак, Вы пишите: "Ну мама, свекруха і всі оточуючі казали шо дітки це радість і шо це ідеї життя...і от в надіях на те шо дітки це все-таки радість - ми зробили донечку."

    Тогда получается, что на тот момент жизни Вы не имели достаточного кол-ва "радости", если хотелось еще? Логично? Зачем человеку еще радости, если все у него хорошо, его жизнь наполнена, интересна, перспективна, и т.д.

    Ну, а отсюда и получается, что ребенок - это что-то вроде "средства" к достижению счастья. Правильно?

    И еще вопрос. Вы пишите:

    "тоді ж появляється і відчуття того, що ти зробив щось важливе для себе, відчуваєш шо досягнув "зрілості" і твоє дитинство закінчилось."

    И как Вы отнеслись к той мысли, что Вы достигли зрелости? Сожалели о чем-то или наоборот испытали удовлетворение?

    А еще - в каком смысле "зробив щось важливе для себе"? В том, что с появлением ребенка начался новый этап в Вашей жизни (новые заботы, новые радости) или что-то более глубокое?

  • Ego · 28.11.2009 07:53 · #

    "Ego, скажу відверто - дуже здивувалася побачивши цю тему в твоєму блозі"

    Испугалась конкуренции? :)

    "Поміркуй сам - Ego і дитина - кумедне поєднання."

    Ты так говоришь, словно Эго есть только у меня, а не у каждого человека :) Просто я не стесняюсь это признавать и трезво к нему относиться.

    В твоем комментарии лично для меня, наверное, самое интересное вот это:

    "- після народження Сашкі - Олег відійшов на другий план"

    Это как? Что значит на практике - перейти на второй план?

  • kseniya_www · 28.11.2009 11:09 · #

    Что значит на практике - перейти на второй план?

    Це коли татко іде на роботу, а ти не проважаєш його напівголою і не цілуєш на прощання, а годуєш дитину і кричиш через всю кімнату : па-па, татко, не забудь купити яблучка і кашу для дитини.

    Це коли спочатку їсть дитина, а потім якшо мама ше має сили - то татко

    це коли спочатку присипають дитину, а потім, якщо мама ше має сили - тоді татка

    це коли замість того шоб лікувати татка, його відправляють до батьків ночувати, шоб він не заразив дитину :)

  • kseniya_www · 28.11.2009 11:49 · #

    ну раз вже хочете пощупати моє ЕГО то поясню.

    Є люди, які не звертають увагу на те шо про них думають, і живуть своїм життям - відпочивають, їздять по світу, займаються кар.єрою, самовдосконалюються. Такі люди є надзвичайно цікавими і вони часто є супер-професіоналами. Відносинам такі люди приділяють мало уваги і дітей їм не обов.язково мати, щоб відчувати себе самодостатніми. Через привичку витрачати свій час на себе, дітей вони сприймають як загрозу своєму привичному життю. Але даремно, тому що загрожує привичному життю тільки перших 2-3 роки, а потім все стає на свої місця.

    А є люди, яким важливо те що про них думають. От для других людей придумали суспільні ідеали. Жінка та чоловік вважаються "такими шо відбулися", або "успішноми(на мові бізнесу)", якщо

    1. вони реалізували свій природній потенціал - народили дитину,

    2. реалізували себе як особистість - стали цікавою і всесторонньо розвинутою людиною

    3. реалізували себе в суспільстві - мають пристойний соціальний статут, тобто мають круту роботу і відповідну зарплату.

    ось тут і відповідь, що "ребенок - это что-то вроде "средства" к достижению счастья".

    Я - другий тип. Мені хотілось би бути першим, щоб жити своїм життям, але я не така, тому що думка інших для мене МАЄ значення. Звичайно, що будь-яка майбутня мама не думає про перелічених вище 3 пунтки перш ніж завести дитину. Тут інше. Коли жінка вже налюбилася з чоловіком, тоді хочеться любити ше когось, віддавати йому свою енергію, думати про нього, піклуватися, і хочеться шоб це було шось маленьке, пухнасте і ніжне.. з твоїми оченятами (ну чи щічками, не важливо). Коли мама планує завести дитину вона не думає як зробити генія, чи олігарха, чи збільшити населення країни, чи продовжити свій рід...глобальних цілей ніхто не переслідує ) - це все тільки для того щоб десь "пристоїти" свій лишній час і енергію.

    Нє ну може є матусі які роблять дітей аби грошей заробити, чи аби продовжити фамілію...але це не ВІДВЕРТЕ і СПРАВЖНЄ бажання мати дитину, дитина в такій сім.ї не буде щасливою, він неї постійно будуть чогось вимагати.

    Як я відношуся до думки що досягнула зрілості :) поки дитя не почало ходити мені було шкода свого дитинства, пройшовши самий складний період - переді мною двері в світ відкрилися значно ширше.

  • Ліля Тєптяєва · 28.11.2009 15:31 · #

    - Испугалась конкуренции? :)

    - Не зрозуміла, конкуренції у чому?

    - "Поміркуй сам - Ego і дитина - кумедне поєднання."

    - Це я мала на увазі те, що більшості чоловіків, з їхнім, навіть і "тверезим" его, не властиво обговорювати таку тему.

    Часто ви, чоловіки, обговорюєте цю тему між собою?

    Хотілося б побачити таку ситуацію.

    Дуже цікаво було б послухати.

    Навіть не уявляю як би це виглядало.

    - В твоем комментарии лично для меня, наверное, самое интересное вот это: "- після народження Сашкі - Олег відійшов на другий план"

    - До народження Сашкі Олег був людиною №1 в моєму житті (ой, згадала пісню "Крихітки Цахес"), а тепер - Сашка зайняв це почесне місце (і у моєму мозку, і в серці, і в буденному житті).

    Коментар kseniya_www гарно це пояснює.

  • Ego · 28.11.2009 16:05 · #

    "- Не зрозуміла, конкуренції у чому?"

    То був жарт. Натяк на те, що "дитяча тематика" - здебільш у тебе в блогах

    "Часто ви, чоловіки, обговорюєте цю тему між собою? "

    Так дивлячись, що за чоловіки, і з якої точки зору обговорюють. Ви, жінки, - більш практично, а чоловіки - в маштабах людства :)

    "- До народження Сашкі Олег був людиною №1 в моєму житті (ой, згадала пісню "Крихітки Цахес"), а тепер - Сашка зайняв це почесне місце (і у моєму мозку, і в серці, і в буденному житті).

    Коментар kseniya_www гарно це пояснює."

    Так. Я зрозумів з коментаря Ксенії, що малося на увазі. Але особисто сам не розумію, чому треба "відводити" коханим людям якісь місця в серці. Мені здаєтья тут інші мають діяти якісь інші правила.

  • kseniya_www · 28.11.2009 16:37 · #

    Ага, тільки я не про справи сердечні говорила, а про сірі будні. Якщо тато допомагає мамі скрасити цей жахливо важкий процес догляду за дитиною - тоді він закріплює свої позиції в серці його дружини :) І ось те питання другорядності стосується тільки побутових справ...

  • Ліля Тєптяєва · 28.11.2009 17:30 · #

    Так дивлячись, що за чоловіки, і з якої точки зору обговорюють. Ви, жінки, - більш практично, а чоловіки - в маштабах людства :)

    - Жінки, як і чоловіки, різні бувають. Але, здебільшого, не практичні, бо частіше керуються емоціями - так вони влаштовані.

    - Але особисто сам не розумію, чому треба "відводити" коханим людям якісь місця в серці.

    - Для порядку! Усе має бути на своєму місці! (жартую)

    А як ти ієрархію цінностей свого життя визначаєш?

    Що у тебе на першому місці в житті?

  • Ego · 28.11.2009 19:30 · #

    "Але, здебільшого, не практичні, бо частіше керуються емоціями - так вони влаштовані."

    Я имел в виду, что если женщины говорят о детях, то это больше будет обсуждение каких-то "технических деталей": чем лучше кормить, какие одежки купить....

    "А як ти ієрархію цінностей свого життя визначаєш?

    Що у тебе на першому місці в житті?"

    А я вообще не занимаюсь составлением каких-то иерархий и построением системы ценностей. Эти вещи так часто и иногда кардинально менялись в моей жизни, что я решил и вовсе отказаться от подобных занятий :) В моей жизни гармония от того, что все в ней само находит себе место.

  • Ліля Тєптяєва · 28.11.2009 19:52 · #

    - Я имел в виду, что если женщины говорят о детях, то это больше будет обсуждение каких-то "технических деталей": чем лучше кормить, какие одежки купить....

    - Деякі жінки щодо дітей справді говорять тільки про ці "технічні деталі". Але, не всі. Так само як і не всі чоловіки говорять тільки про "баб", "гроші", "пиво" і "футбол".

    - В моей жизни гармония от того, что все в ней само находит себе место.

    - Чи можна сказати, що ти пливеш за течією життя?

  • Ego · 29.11.2009 22:49 · #

    "- Деякі жінки щодо дітей справді говорять тільки про ці "технічні деталі". Але, не всі."

    Та невже? Ну ось ти особисто знаеш тих жінок, хто між собою говорить про своїх дітей с точки зору філософії? :)

    "- Чи можна сказати, що ти пливеш за течією життя?"

    Я б сказав - я "гребу" разом с течією життя. Бо інакше шось дуже пофігістський образ виходить :)

  • Ліля Тєптяєва · 29.11.2009 23:02 · #

    - Та невже? Ну ось ти особисто знаеш тих жінок, хто між собою говорить про своїх дітей с точки зору філософії? :)

    - Погоджуюсь, серед жіночого загалу справді мало філософів. Але я художник, і мої друзі, переважно, також художники, дизайнери, скульптори, модельєри, трапляються творчі особистості серед звичних професій, які люблять помріяти, пофантазувати, поміркувати, замислитися, заглибитися, відірватися, дослідити.

    Та й взагалі, я людина "ненормальна" - не стандартної загально-суспільної норми, і намагаюсь триматися таких самих "ненормальних" - це моя тема.

    В моєму оточенні є жінки, які живуть не стандартним жіночим життям, ось з ними і є про що поговорити.

    Хоча, в основному, люблю спілкуватися з чоловіками - мислять відмінно від жінок, а тому цікаво. Але, знову ж таки - чоловіки також бувають різні.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.