Романтичні прикраси Тані Вінамор. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 26.05.2011 19:37

Я познайомилась з нею, практично випадково, на цьогорічному ковальському фестивалі у Франківську. І мені відразу припали до душі її вироби, адже важко було не зауважити всю ту любов і терпіння, які були вкладені у ці прикраси. Відразу захотіла з нею познайомитися, і познайомити вас, дорогі друзі, з цією майстринею. Обмінялися мейлами, познайомились, і як то кажуть "не пройшло і пів року", як вже знайомлю вас з Тетяною Вінамор.

— Таня, розкажи про себе: де живеш і чим займаєшся по життю. Де ти навчалися, чи пов'язана твоя професія з творчістю?

Мені 28 років, змалку живу в Івано-Франківську, і дуже люблю це місто. Я закінчила Івано-Франківський НТУНГ, потім інститут післядипломної освіти при цьому університеті, а тоді ще й магістратуру. Як каже жартома мій теперішній керівник: "Треба бути добре дурним, щоб так багато вчитися". )) Але так вже склалося... На даний момент перебуваю у декретній відпустці, і з головою поринула у світ творчості.

— А щось у навчанні вплинуло на твою творчу діяльність, чи звідки така тяга до творчості?

Насправді, навчання абсолютно ніяк не вплинуло. Тим, що я творча особистість, повинна, мабуть, завдячувати своїм батькам, а не навчальним закладам. І, перш за все, батькові, який змалку прививав мені любов до творчої роботи. Він також у свій час пробував себе у різних творчих напрямках. Кожного разу із зачаруванням розглядаю, наприклад, його декоративну ліпнину із гіпсу чи різьблені елементи дерев'яних виробів, зроблених ним ще у молодості.

— Як так склалося, що ти займаєшся саме цією творчою роботою, як давно?

Не давати спокою своїй уяві і рукам я почала ще у школі, але тоді все обмежувалося гуртками макраме, вишивки, в'язання, крою та шиття. Вже в університеті я зрозуміла, що просто "гризти граніт науки" – це не для мене. Хотілося якогось творчого різноманіття. Тоді я самотужки почала освоювати техніку малювання one stroke (одного мазка). Але коли малювати лише на папері мені стало нецікаво, а вдома вже не залишилося, що розмальовувати (я розмалювала навіть люстру у своїй кімнаті), і я трохи призупинилася.

Одного разу, зацікавившись питанням біжутерії (хотілося чогось особливого для себе), мені закортіло спробувати обв'язати бусини ниткою. Блукаючи сторінками інтернету, щоб подивитися як це роблять інші майстрині, я наштовхнулася на біжутерію, створену з мідного та срібного дроту. Мене настільки вразила незвичність таких виробів, що я вирішила і собі спробувати.

Працювати з металом виявилось чимось надзвичайним. Спочатку "вибагливі дроти" ніяк не хотіли піддаватися мені – там перегнеться, там переламається... Та я не здавалася. Крутила і вертіла аж до мозолів на пальцях рук. Але лише коли зрозуміла, що не я, а дріт диктує свої правила і, що він згинається так як йому належить, а не так я хочу, ми почали "дружити". Мабуть не зможу описати свого внутрішнього емоційного стану, коли кривульки почали вигинатися у акуратні завитки, а вироби стали схожими на прикраси. Радості не було меж!

Свій перший, вартий уваги, виріб я завершила в новорічну ніч, зустрічаючи 2011 рік. Той кулон з міді, латуні та агату й можна назвати початком моєї творчості, бо усе, що було до того, вважаю підготовчим етапом.

— При бажанні, де можна придбати твої роботи? Чи працюєш ти на замовлення?

Наразі, розпочала працювати над створенням власного інтернет-сайту, але він ще у дуже "сирому" стані. Тимчасово фото усіх свої виробів розміщую на сторінках свого ЖЖ. Завжди готова вийти на контакт через свою електронну пошту track80@mail.ru. Працюю на замовлення, проте робіт не повторюю – насправді, це неможливо. Можна спробувати зробити щось схоже, але копію – ні. Клієнт може відмовитися від замовлення, якщо кінцевий результат, з тих чи інших причин, його не задовольнить. Намагаюся, завжди йти назустріч людям.

— З якими матеріалами ти працюєш, які використовуєш техніки та прийоми роботи?

На даному етапі працюю з міддю та латунню. Планую освоїти також бронзу і срібло. У своїх прикрасах використовую, в основному, напівдорогоцінне каміння, чеське скло, кришталь, елементи Swarovski. Я не дотримуюся якогось певного стилю чи техніки. Просто роблю те, що хочеться зробити і те, що мені подобається. Метал оксидую (патиную) і ретельно полірую, що надає виробам об'ємності, блиску та трохи вінтажності.

— А скільки часу займає виготовлення одного виробу?

Створення кожного окремого виробу – це дуже індивідуальний процес. Він може тривати від двох днів до двох тижнів. Все залежить, насамперед, від натхнення і, звичайно, від складності виконання роботи.

— Що вважаєш найскладнішим у твоїй творчій роботі?

Ніколи не знаєш напевне, яким буде кінцевий результат. Сідаєш за роботу з окресленими ідеями, а дріт (як я вже згадувала раніше) починає диктувати свої умови. Доводиться підкорятися. Далеко не завжди виходить те, що задумуєш з самого початку, треба імпровізувати.

— Чи плануєш проводити майстер-класи по виготовленню ось такої творчої біжутерії?

Ні, про це я ще навіть і не думала.

— Наскільки я розумію, ти новачок у цій справі і сама навчаєшся, але ти вже пройшла якийсь шлях і досягла якогось рівня, то що б ти порадила завзятим початківцям-хендмейкерам, чим можеш підбадьорити їх і заохотити?

Щоб займатися створенням такої біжутерії, цим треба "захворіти". Я не жартую! Звичайно, це стосується лише тих, хто хоче досягнути якогось певного рівня, а не просто сісти і так-сяк скрутити дріт, а потім заявити, що це біжутерія хендмейд. Треба запастися терпінням і, звичайно, часом. З першого разу аж ніяк не вийде. З другого також. І навіть з десятого чи двадцятого разу все не буде так гладко, як хотілося б. Треба крутити, крутити і ще раз крутити!

Нехай вас не лякає складність створення симетричних робіт – розпочніть з асиметрії. Симетричність – це вже для майстрів трохи вищого класу. Настане день і ви також зробите симетричний виріб, але не поспішайте з цим, не треба. Краще хороший виріб у вільному стилі, аніж нерівний симетричний. Крутіть повільно, міліметр за міліметром. Поспіх тут зайвий.

Цікавтеся роботами уже досвідчених майстрів, знаходьте у них щось для себе, але не намагайтеся створювати копії – нічого не вийде. Ви будете розчаровані результатом і у вас може пропасти бажання продовжувати працювати.

Любіть те, що ви робите! Вкладайте у кожен виріб маленьку частинку своєї душі! І тоді у вас неодмінно все вийде.

— Дякую, Таня, за цікаву розмову і поради! Що ж, бажаю тобі міцної "дружби" та серйозної "хвороби" в стосунках з матеріалом, який ти бажаєш підкорити, а ще сил для втілення усіх творчих ідей!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.