Гуцульщина та Покуття очима кореспондента-фотографа Євгенія Гапича.
в блозі Життя одного дизайнера
· від
Ліля Тєптяєва
· додано 21.05.2011 17:55
Друзі, нещодавно відбулося відкриття фотовиставки в Коломийському Музеї історії міста. І якщо хтось ще не бачив, але має таку можливість, можете встигнути переглянути цю виставку, до чого вас і заохочую! А подивитися на ці фотографії варто, хоча б для того, щоб побачити Коломию під іншим кутом зору – очима фотографа Євгенія Гапича, а ще пройнятися до свого міста любов'ю і повагою. А хто ще не знайомий з самим автором цієї виставки, кореспондентом-фотографом газети та онлайн-видання "Вісти Коломиї", можемо познайомитися безпосередньо тут і зараз.
— Євгене, розкажи більше про себе: де народився, живеш, працюєш, чим цікавим займаєшся?
Народився і виріс у Сумах, і вже 11 років живу в Коломиї. Звичайно, спочатку було нелегко, тут зовсім інша культура, інші звичаї і люди, та для мене Коломия завжди була колискою української мови та культури, тому усі складності не були надто обтяжливі – це був новий досвід, знання і практика. Я почав розмовляти українською, чим дуже пишаюсь, полюбив це місто і цей край.
Так склалося, що в Коломию я спочатку завітав як турист, а вдруге приїхав у пошуках ділового партнерства (на той час займався комп'ютерним бізнесом). Тут зустрів свою дружину, чому дуже радий, і оселився в Коломиї. З 2004 року почав займатися громадською діяльністю. У рамках програми "Асоціації економічного розвитку Коломийщини" працював над багатьма цікавими проектами, наприклад, над створенням Бізнес інтернет-центру. Проект був хоч і комерційний, на кошти Американського посольства, але мав на меті зробити інтернет-ресурси доступнішими для мешканців Коломиї, крім того, в його рамках ми проводили навчання комп'ютерної грамоти. Найперший мій проект – створення мультимедійної презентації Коломийщини, для якого я об'їздив увесь Коломийський район, побував майже на всіх підприємствах, зібрав дуже велику фото-базу, а також багато цікавої інформації. Майже сам створив мультимедійну презентацію, а згодом асоціація випустила диск з цим матеріалом, його передали в Коломийську районну раду та райдержадміністрацію, і коли до нас приїжджали делегації з різних країн, ми презентували їм цей диск. До речі, я робив подібний проект і про місто Яремче, а на фестивалі "Гуцульщина" ці диски розхапували "з руками".
— Ага, ось звідки твоє захоплення фотографією... Робота переросла в естетичне задоволення, і ти захопився мистецтвом фотографії?
Це так. В редакції мені давали завдання що фотографувати і кого. Проходить певний час і ти робиш це на автоматі. Для газети світлини виходять гарні, але вони дійсно не приносять внутрішнього задоволення. Тому я вирішив для себе реалізувати творчий проект. Він мав назву "Зимова Коломия", який переріс потім в інший проект, який знайшов відображення на виставці в музеї історії міста – це архітектура Коломиї австро-угорського та польського періодів.
— Зрозуміло... А розкажи більше про свої фотовиставки та творчі проекти. З якою метою ти робиш виставки фотографій, що це тобі дає як творчій людині і коломиянину?
Перша виставка презентувалася у вересні 2010 року, і мала назву "Репортаж". На фотографіях можна було побачити події, які відбувалися в Коломиї. Це була невелика виставка, і чесно кажучи 50 відсотків робіт було дійсно професійних, а решта так собі.
Друга виставка пройшла цього року 1 - 14 травня, в Космачі, і мала назву "Народні майстри Космача". Ось тут я дійсно відпочивав і насолоджувався красою Космача і майстерністю людей, які там мешкають. Роботи було досить багато, і кожного разу, коли я повертався з Космача, я був настільки фізично змучений але в той самий час наскільки внутрішньо задоволений, що хотілося кожного разу повертатися назад і продовжувати роботу. Чому я роблю цей проект? Мабуть тому, що хочу аби інші українці побачили, що таких людей як в Космачі немає ніде.
Третя виставка, це "Kolomea-Коломия", архітектура Коломиї австро-угорського та польського періодів, про яку я власне згадував, відбувається саме зараз, а відкриття було кілька днів тому. Багато фотографів знімкували Коломию, але мало хто знімкував середмістя. Мало хто звертав увагу на казарми по вулиці Чайковського, Довбуша, Моцарта, рідко хто з фотографів зауважує звичайні будиночки. Я хотів показати Коломию чистою, привабливою, і дійсно з глибоким історичним корінням. Що це мені дає? Мабуть внутрішнє задоволення, що я можу щось зробити для цього міста. Я дійсно люблю це місто і бажаю аби інші помічали наскільки воно є неповторним, гарним, чарівним, тихим.
— Гадаю, твій проект має й історичне значення, адже з усього видно, що більшість цих будинків просто скоро зникнуть, а на твоїх світлинах вони продовжують своє життя... А розкажи щось цікаве про кілька будинків з твоїх фотографій, щось таке, про що люди не знають, але варто знати.
Я писав статтю про казарми по вулиці Довбуша. Їх побудували ще у 1880-х роках. Не штукатурені, з червоної цегли, вкриті червоною дахівкою коломийського виробництва. Про це свідчить напис "FABRYKA DACHÓWEK w.KOLOMYI". Їх називали "Червоними касарнями". Дійсно, мало хто знає історію цих казарм. А ще, цікавою є історія центрального міського озера, про яку теж мало хто знає. Але ж це історія, це життя нашого міста, яким воно було раніше і що ми втрачаємо зараз – про це слід знати.
— Нещодавно була на відкритті твоєї виставки "Kolomea-Коломия", і мені дуже сподобалось твоє щире небайдуже ставлення до міста і його історії. Думаю, ти один з тих небагатьох, хто насправді, а не вдавано і награно, відчуває Коломию і бачить її красу і неповторність. А які маєш творчі плани на майбутнє, в чому ще хотів би себе спробувати?
Які творчі плани? Продовжую роботу в Космачі, працюю в Коломиї, ще хочу познімкувати центральну частину міста. Для себе, я все ж таки хочу максимально висвітлити всіх майстрів Космача. До того ж, Василь Чуднов, народний депутат України, сказав що хоче бачити виставку у Верховній Раді, а це хороша нагода розповісти про біди і радості міста на вищому рівні, звернути на це увагу більшої кількості людей. Є ще один проект – дерев'яні храми. По-тиху почав його реалізовувати, хоча й розумію, на цей проект піде дуже багато часу. Є вже і реалізовані проекти, але їх ще ніхто не бачив, бо це таємниця і розкрию я її пізніше.
— Як вважаєш, чого не вистачає Коломиї в естетичному плані, які мистецькі і творчі проекти, на твою думку, могли б позитивно вплинути на імідж міста і показати його ще привабливішим для жителів і гостей?
Перш за все, не вистачає гарного великого виставкового залу. Дуже псує вигляд міста наявність великої кількості дротів – слід забрати дроти між будинками, хоча б в центральній частині міста. Чомусь в Франківську це реалізовано, то що у нас заважає це втілити? І ще було б добре прибрати таксистів від історичних будівель, щоб не руйнували, як це відбувається з Ратушою, і не псували вигляд історичної частини міста.
— Наостанок, скажи щось жителям міста Коломия, можливо у тебе є якесь до них прохання, можливо пропозиція, порада, побажання, подяка?
Коломия має багату історію, і в спадок їй залишився величезний скарб – історичне надбання. Ми маємо скарб, але не вміємо ним скористатись і потроху втрачаємо його. Не треба забувати і цуратися минулого, треба пам'ятати, дбайливо зберігати і відшукувати забуті миттєвості історії. Невже Коломию люблять і милуються нею лише гості? Невже всю красу Коломиї можуть показати лише не корінні мешканці нашого міста: Кочиржук, Савчук, Нагірний, Гапич та ін.? Любіть Коломию завжди, завжди пам'ятайте що це ваше місто, а не лише один раз на рік, на День міста!
— Євгене, тішуся, що мала змогу з тобою поговорити про, направду, важливі справи. Сердечно дякую тобі за твою працю і мистецькі проекти, які вже втілив і втілиш у майбутньому – це грандіозна робота, яка варта часу і зусиль. Сил тобі і наснаги в цій справі, а також розуміння і підтримки добрих людей!
О Г О Л О Ш Е Н Н Я
ДОРОГІ ДРУЗІ !!!
СЕРДЕЧНО ЗАПРОШУЮ ВАС НА ВІДКРИТТЯ ПЕРСОНАЛЬНОЇ ФОТОВИСТАВКИ ЄВГЕНІЯ ГАПИЧА "KOLOMEA-КОЛОМИЯ" (архітектура міста австро-угорського та польського періодів ). 2 ЧЕРВНЯ 2011 РОКУ О 17:00 ДО МУЗЕЮ ГЕТЬМАНСТВА (м. Київ вул. Спаська 16-Б ст. м. Контрактова площа).