Світ і життя Енджі Пікман у її паперових витинанках. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 31.05.2011 14:40

Вона завжди хотіла бути художницею, була впевнена ще з дитинства – досягне своєї мети, бо відчуває, що саме це її покликання, хоча й мусило пройти багато часу, щоб вона зрозуміла в який спосіб їй реалізовуватися як мисткині. Її мама була музикантом, та й ще дехто в родині були музикантами, то ж з усього видно – сім'я талановита, і потяг до красивого був закладений ще в дитинстві. Та вивчаючи традиційні мистецькі форми ще у школі, вона ніколи не відчувало себе комфортно поряд з ними – це було явно не її, та коли вона побачила роботи Лотте – щось ніби клацнуло – "це воно!".

Енджі Пікман почала вирізати з паперу в 2003 році після перегляду анімації із силуетами, створеної у техніці витинанки, "Пригоди принца Ахмеда" (1926, Lotte Reiniger).

Її філософія життя – це досягнення простоти, адже людині, насправді, не так багато треба для щасливого життя. А різання паперу для неї – метафоричне дійство, можливість прибрати все зайве, і розкрити тему в простій сміливій формі. Простота її робіт проявляється не лише в кольоровій гамі, але й в характері і стилі композиційних вирішень. Дехто запитував її чому вона не використовує лазерний різак в роботі, на що вона відповідала, що їй більше подобається різати папір вручну – це для неї більш правдиве, і в ручному різанні видно справжній характер і життя.

З 2008 року, її роботи набули великого попиту в галереях та різноманітних публікаціях, вона експонувала свої паперові вирізки у безлічі виставок та творчих проектах, зазвичай в її рідному Канзасі. І це при тому, що в той час основна її робота була зовсім не мистецька, тим паче не паперово-мистецька, а як не дивно, вона виготовляла хлібобулочні вироби. Ще раніше вона хотіла мати власний ресторан, правда їй ця справа не пішла, та вона не шкодує. Раніше її пекарня допомагала бути їй фінансово незалежною у творчості, а сьогодні вона займається виключно вирізанням з паперу – мистецтвом, яке її не лише годує, але робить щасливою.

Вона багато проводить часу на природі, подалі від великого міста, що й надихає її на роботу і сюжети композиції. Для неї гармонія з природою – це правильний шлях не лише в житті, але й в мистецтві.

Що ж, давайте ближче познайомимось з Енджі Пікман (Angie Pickman).

— Енджі, розкажи щось про себе: де навчалася, живеш і працюєш, якою є твоя основна діяльність? Чого ти прагнеш досягти в житті?

Я живу і працюю в невеликому містечку в Канзасі, безпосередньо в центрі Сполучених Штатів. Я вивчала "бізнес і мистецтво" в Benedictine College in Atchison, KS, а потім я навчалася в New York University інтерактивним телекомунікаціям, художнім програмам для нових медіа і технологій.

Моя основна діяльність – мистецтво вирізання з паперу, чим я і займаюсь повний робочий день. Я продаю свої роботи на художніх виставках, в інтернеті, створюю проекти продукції різних компаній, також займаюсь дизайном та ілюструванням.

— Як ти вважаєш, чи є необхідною професійна художня освіта для того, щоб досягти серйозних професійних результатів? Як склалося в твоєму житті?

Я думаю, що професійна художня освіта є важливою для того, щоб отримати основні знання про речі, яких не бачив і не знав раніше. У моєму випадку – я знала, що буду художником, але не була упевнена в тому, що відразу зможу зрозуміти яким творчим шляхом мені рухатися. Згодом, я вирішила дослідити принцип роботи з папером, і самотужки навчилася мистецтва вирізання з паперу. Я зробила цю справу позакласною діяльністю під час навчання в нью-йоркському Університеті.

Я думаю, найголовніше для досягнення серйозних професійних результатів – це працювати з тим, що ти найбільше любиш, незалежно від того чи маєш ти спеціальну освіту чи ні. Пристрасть і драйв зсередини зможе рухати тебе вперед настільки швидко, наскільки ти це собі дозволиш.

— В яких виставках і проектах ти брала участь, які маєш персональні виставки?

Моя остання персональна виставка відбулася в Carnegie Arts Center у Лівенворті, штат Канзас. Я зробила й кілька менших виставок, в районі Канзас-Сіті, за останні пару років. І ще заплановані три художні виставки на серпень в Carnegie Cultural Center в Оттаві, штат Канзас.

— Чиї іноземні мистецькі роботи тебе надихають, у якого художника хотіла б повчитися?

Найбільше, на мою творчість, вплинула робота німецького художника Лотте Райнігер (Lotte Reiniger), а саме його силуети в анімації. Також мене надихають роботи німецького художника Герхарда Маркса (Gerhard Marcks), французького художника анімації Мішель Оцелот (Michel Ocelot), та ще багато інших. Мій улюблений художник – мало відомий Уолтер Генрі Вільямс (Walter Henry Williams), який був родом із США, але прожив останні роки свого життя в Данії.

— Що допомагає і заважає тобі в роботі і в житті, чим надихаєш себе на творчість? Кому ти хотіла б подякувати, як художник, і за що саме?

Я, в основному, надихаюсь природою: тварини, польові квіти. Я люблю проводити час на природі і спостерігати за нею, це мені допомагає. А перешкоджає мені, в основному, мій власний розум – сумніви, стрес і переживання негативно впливають на творчий процес.

Я дуже вдячна моїй матері і бабусі за надану мені підтримку, завдяки якій я можу працювати над своїм мистецтвом повний робочий день. Я також дуже вдячна всім людям, які надихають мене, цікавляться мною, купують моє мистецтво, чи будь-яким іншим способом підтримують те, що я роблю.

— Скажи будь-ласка, ти коли-не-будь ілюструвала книжки чи якусь іншу друковану продукцію? Чи хочеш працювати з книгою?

Я нещодавно закінчила роботу над ілюстраціями до серії індіанських народних казок, які робила для компанії в США. Мені дуже хотілося ілюструвати книги. Але відчуваю, що я повільно розвиваюся в цьому напрямку.

— Які матеріали ти використовуєш в роботі з папером, який саме папір використовуєш? Я бачила твої раніші роботи – ти робила чорно-білі композиції, а тепер ти використовуєш кольоровий папір. Скажи будь-ласка, чому ти почала використовувати кольоровий папір – це пов'язано якось з твоїм життям, тобі хочеться кольору, чи це новий творчий експеримент?

Папір, який я використовую, називається Canson Мі-Teintes – папір для малювання. Я також використовую тонкий цигарковий папір, щоб додати колір.

Я починала, в основному, з чорно-білих композицій, тому що це було найпростіше, що я могла зробити під час навчання. Це також допомогло зменшити розхід паперу, і заразом напрацювати мій стиль. Я люблю використовувати колір у невеликій кількості. Додавання кольору в роботу створює більше проблем – слід з'ясовувати які кольори використовувати, скільки кольору використовувати, і де саме його використовувати. Тим не менше, я до цих пір створюю деякі роботи виключно чорно-білі. Крім того, в багатьох роботах, використання лише чорного і білого кольору виглядає переконливо і візуально привабливою гамою.

— Я знаю, що ти працюєш в пекарні. Також ти створюєш картинки вирізаючи з паперу. Це є дві різні спеціальності і це цікаво! Як ти все встигаєш? Як саме допомагає тобі робота в пекарні працювати з папером, і як допомагає робота з папером працювати в пекарні?

Близько 6-7 років тому я була співзасновницею пекарні в Брукліні (Нью-Йорк), і я працювала там протягом декількох років, використовуючи роботу з папером лише як хобі. Та, коли я відчула себе більш комфортно в моєму мистецтві, я зрозуміла що пекарня не для мене, і я хочу витрачати весь свій робочий час для робити з папером. Тож я залишила хлібобулочне виробництво, повернулася в Канзас, і тепер проводжу увесь час вирізаючи з паперу. Хоча до цих пір, через інтернет, щодня переглядаю списки і рахунки для хлібобулочного виробництва, все ж я більше не є частиною фізичного процесу виробництва.

— Над яким проектом ти зараз працюєш, що ти робиш нового? Які твої творчі плани на майбутнє?

Я постійно працюю над новими оригінальними роботами, щоб продавати їх на арт-ярмарках і виставках. Також, в даний час, я працюю над чорно-білою серією для мого мистецького проекту в Carnegie Cultural Center. Я не маю яких-не-будь остаточних творчих планів, за винятком одного – продовжувати працювати і бачити результат цієї праці. А нові і цікаві речі, які я раніше ніколи б собі і не уявила, просто виникають в ході моєї роботи з папером.

— Думаю, художники в кожній країні мають свої унікальні особливості життя і роботи, але у всіх них є багато спільного, чи не так? Що ти можеш порадити молодим художникам, і побажати їм?

Більше працюйте над вашим мистецтвом. Використовуйте усе, що вас надихає, і втілюйте це у вашій роботі, створюючи щось своє власне. Тримайтеся своєї інтуїції: якщо в чомусь відчуваєте себе комфортно – йдіть цим шляхом, якщо щось відразу не виходить – працюйте над цим доки не вийде!

— Дякую, Енджі, за цікаву розмову. Успіхів тобі у роботі і натхнення на нові ідеї!

Коментарі

  • Лілія Демидюк · 31.05.2011 20:45 · #

    Просто чудово! Я в захваті! Надзвичайно гарні роботи, позитивні...

  • Ліля Тєптяєва · 01.06.2011 08:19 · #

    дякую, Ліля, за коментар =)

    мені дуже подобаються її пташки з парасольками і чай з квітів...а ще, я зауважила, що деякі роботи на чорному фоні виглядають подібними до вишивок (я бачила вишивки з квітами на чорному тлі в рівненській області – дуже красиво виглядає)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.