Казкове життя на полотнах Жені Лєбєдєвої. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 17.05.2011 17:07

Що не кажи, а талантів в Україні як зірочок на небі – щедро засіяно. От вам, друзі, будь-ласка ще один талант з Дніпропетровська, ба навіть не талант, а ТАЛАНТІЩЕ – Женя Лєбєдєва! Не знаю як у вас, а у мене слабкість до кольору, практично фізіологічна залежність... )) От і ту – яскраві, насичені барвами і життям картини притягують око і моцно тримають, ну як можна пройти повз таку красу? Це ж прям якийсь фонтан радості і позитивних емоцій, суцільна казка! Що ж, розпитаємо цю художницю більше про її життя і мистецтво, трохи познайомимось, ну і так, творчі ляси поточимо! ))

— Женя, розкажи щось про себе: де навчалася, живеш і працюєш, якою є твоя основна діяльність, яких успіхів в ній досягла, чого прагнеш досягти в житті?

Народилась у 1974 р. у Дніпропетровську. Освіта: Дніпропетровське художнє училище, Українська Академія Друкарства (кафедра "Книжкової графіки та дизайну друкованої продукції"). Повернулась до Дніпропетровська, щасливо живу на батьківщині. Працюю художником-дизайнером постійно, та час від часу малюю ілюстрації до періодичних видань.

— Чим для тебе є можливість творчо працювати, чи достатньо тобі цього для самореалізації? Над чим працюєш сьогодні?

Дуже ціную зараз кожну можливість дістатись до паперу або комп'ютерного планшету. Сам процес створення картини приносить натхнення на наступну і ланцюг тягнеться далі. На сьогодні мені цього достатньо. Бо працюю, ніби поспішаю зазирнути за кут, здається, найкраще попереду...

— Розкажи про свою творчість, що і з якою метою, ти створюєш? В якій галузі мистецтва, техніці, і в якому стилі ти працюєш, чому саме їх вибрала для своєї творчості? В чому хотіла б себе ще спробувати?

Мета... Щаслива, коли працюю, коли задоволена, коли можу експериментувати з різними фарбочками-олівцями-резервами-бризгальцями. Малюю зараз переважно кольоровою тушшю. Любов до відкритих кольорів була мені притаманна завжди, але коли натрапила на кольорову туш, таку яскраву та соковиту... До того ж, в цій техніці можна працювати вдома, бо майстерні, на жаль, не маю. Раніше працювала в трафаретній техніці нітрофарбами, в інститутській майстерні всі доступні суто графічні техніки також дуже приваблювали. Життя м'яко натякнуло, що цей період вже позаду, я знайшла вихід. Від яскравих кольорів відпочиваю в комп'ютерних своїх спробах, але поки що це має експериментальний статус...

— В твоїх роботах цікава не лише техніка та колористика, але й композиція. Розкажи також про сюжети своїх робіт, яким чином ти їх "намацуєш", чому саме такі образи використовуєш, чи є у твоїх роботах якийсь підтекст, і взагалі, що ти хочеш сказати своїм мистецтвом?

Сюжети переважно прості алегорії, нескладні та наївні. Часто сюжети геть відсутні, бо для мене достатньо "намацати" якийсь образ, нехай навіть туманний, щоб схопитися за пензель. Наприклад, спочатку побачила велику жовту пляму в оточенні фіолетових та зелених смуг, згодом виявилось, що то дівчина їде верхи на жовтому котолевові... Так грубо та приблизно можна описати один з способів сюжетотворення. І підтекст з'являється в процесі малювання, навіть кілька підтекстів. У мене їх завжди кілька, а коли картина знаходить свого власника, він впевнений, що розгадав той самий, один єдиний підтекст. Я ніколи не заперечую, бо полюбляю кінострічки з відкритим фіналом та книги, в яких особистість письменника ясно світиться крізь сюжет.

— Думаю, твої роботи чудово виглядали б в дитячих книжках. А чи запрошують українські видавництва тебе до співпраці? Розкажи, чи мала ти досвід ілюстрування дитячих книжок, і чи хотіла б працювати з книгою?

В рідній альма-матер мені розкрили таємницю створення книжок, принаймні, технічний її бік. Я добре розумію, скільки то праці. Як ілюстрація вдосконалюється від безкінечних правок та повторних підходів. До того ж сучасна книга – це колективна праця, а я, певно, ще не зустріла зацікавленого в мені видавця. Сама я кілька років тому хотіла створити книгу з простим сюжетом: вихідний день, який тато з сином проводять разом, а мама другорядний персонаж, який з'являється тільки наприкінці книги, але все одно постійно присутній, ніби на межі бічного зору. Але не змогла написати текст, бо ілюстрації цікавили мене набагато більше, так і лежать "в столі" кілька розворотів.

— О, це дуже цікавий сюжет, бажаю тобі його втілити в книжкове життя! Женя, а в яких виставках і проектах ти брала участь, які маєш персональні виставки? Чи демонструвала свої роботи за кордоном?

Під час навчання я приймала участь в студентських та інших колективних виставках графіки малих форм та естампу, у Львові, Кракові, Лодзі. Окремі аркуші з виставлених серій знаходяться у збірках колекціонерів України, Росії, Польщі, Німеччини, Словакії. В 2002р. у Львові відбулась персональна виставка в Музеї Етнографії. В 2002-2003 рр. відбулися виставки у Дніпропетровську та Києві, спільний проект зі скульптором Аліною Бачуріною. У Дніпропетровську виставку відвідала Людмила Кучма і ми, гостинні хазяйки, подарували їй по роботі до її особистої збірки.

Потім довга перерва на сімейне життя... У 2004 народився син та на певний час перетяг на себе ковдру так міцно, що до творчості повернулась тільки кілька років тому. Може, повернусь і до виставочної діяльності, але наразі не відчуваю до того сильної потреби. Картини дома не затримуються, мені дивно, як я колись могла виставити біля 50-ти робіт одночасно.

— А чиїми іноземними роботами ти надихаєшся, і які українські художники варті твоєї уваги, у кого хотіла б повчитися?

Питати у мене про улюблених митців це все одно, що спитати у гурмана, що йому принести на вечерю напередодні страти. Як би він себе не обмежував, все одно буде забагато. Краще розкажу про тих, з ким особисто знайома і цим знайомством пишаюсь. Оля Дегтярьова малює чудові книжки для "Glowberry books" та співпрацює з провідними періодичними виданнями, Ольга Кваша, чудова художниця, сто років не бачились, але її творчість мене надихає, скульптор Аліна Бачуріна, чиї бронзові скульптури знаходяться у багатьох приватних колекціях, Максим Паленко, який ілюстрував книжки для видавництв "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Старого Лева" та інших, а зараз працює над анімаційним проектом "Книга тіней". Я могла б багато ще кого назвати, навколо просто безліч талановитих митців. Але ті, з ким знайома особисто мені ближче, їх творчість завжди займатиме особливе місце в "домашньому" пантеоні.

— Бачила, ти також працюєш з паперовою скульптурою, створюєш щось на зразок ляльки-мотанки? А що це за вид мистецтва, як сталося, що ти його вподобала? Це для якогось проекту чи просто для душі?

Паперові іграшки побачила тут. Тетяна просто майстер вигадувати та виготовляти

різноманітні іграшки та ялинкові прикраси. Її ідея надихнула мене на виготовлення коней та ляльок. Техніка виготовлення насправді нагадує наші мотанки. Але духом вони більш європейські: принцеси, янголи, єдинороги... Всі ці штучки булі зроблені в рамках "проекту" новорічні подарунки друзям. Полюбляю дарувати щось рукотворне.

— А от цікаво, як ти вважаєш, чи є необхідною професійна художня освіта для того, щоб досягти серйозних результатів? Іще: чи якісь звання і приналежність до спілок допомагають художнику, і в чому саме?

Я вважаю, що для кожної людини свої "серйозні результати", не завжди професійні успіхи пов'язані з характером освіти, яку людина здобула. Мені освіта дала багато, але знаю митців, які не потребують академічної освіти щоб творити, їм радше потрібна мистецька атмосфера, ніж вказівки викладачів. Про спілки нічого не можу сказати, але мене більш приваблюють об'єднання людей за світоглядом, або способом життя. В творчості людина завжди самотня.

— Не хочеться обговорювати комерційні питання з творчими людьми, але від реалій життя не втекти, тому все ж спитаю: чи вдається тобі заробляти на життя суто своєю творчістю, як думаєш, що може сьогодні допомогти художнику в само-просуванні на шляху до свого замовника?

Добре, запитання про доходи, викручусь так: навмисне вибрала кілька способів заробітку, інколи годує дизайн, інколи картини, а буває що і чоловік заробляє за двох. Звичайно, само-просування це єдина річ, що допоможе рухатись на зустріч потенційному замовнику, шкода, що бракує на то часу та сил. З задоволенням малюю та оформлюю, а далі, все, що стосується подальшої долі картин не дуже цікавить. Радо віддала б цю частину роботи в чужі руки.

— Як я тебе розумію... )) А що допомагає і заважає тобі в роботі і в житті, чим заряджаєш свою творчу енергію і стимулюєш себе до роботи? Кому ти, як художник, хотіла б подякувати і за що?

Сама моя робота допомагає мені в житті, якщо вдається за місяць намалювати дві картини я щаслива. Стимулів до роботи мені не треба, мені останнім часом пристрасно малюється, відчуваю, що існує якийсь мета-сюжет, який відтворюю в кожній картині... Він триває, тільки встигай переносити на папір...

І подякувати завжди є кому: батькам, які плекали мої здібності, викладачам УАД, окремо та особливо Овчіннікову Володимиру Степановичу, чоловікові та сину, які завжди підтримують, друзям, які своїми успіхами дражнять і не дають зневіритись.

— І на останок, що б ти порадила початківцям, молодим художникам, на що б звернула їхню увагу і якими словами заохотила б до плідної праці?

До молодих художників не чіплялась би з порадами, вони все одно зроблять по-своєму.

— Що ж, дякую тобі, Женя, за дружню розмову. І щиро бажаю тобі власної творчої результативності, а ще купу вільного часу для улюбленої справи і дорогих серцю людей! Вперед, і з піснею (ну, ти в курсі про що я)!

Друзі, ось вам і контакти з художницею, де можна і поговорити, і подивитися, і замовити ось таку сонце-сяйну красу!

мобтел: 067 609 67 58

ЖЖ: jane-jake.livejournal.com

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.