Леся Падун з керамікою по життю. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 22.10.2010 02:19

Леся Падун – направду вільний художник, навіть не так, а ось так: ВІЛЬНИЙ художник! Адже вона вільна не тільки від гнітючих рамок постійного робочого місця і прискіпливого нагляду роботодавця, а й від стереотипів і шаблонів у роботі і творчості. І кераміка для неї, не просто примха життя, а життєва необхідність!

Леся народилася весною, в містечку Полонне, що на Хмельниччині. Дитинство було, як у всіх дітей – безтурботне і веселе. А так, як її мама була кераміком, то й вона довго не думаючи швиденько підросла і бігом "записуватись" до лав кераміків України! Тому й здобула вищу освіту у Львівській Національній академії мистецтв, навчаючись на факультеті декоративно-прикладного мистецтва, кафедрі художньої кераміки. А художника-кераміка з неї ліпили викладачі усі гуртом: Гудак Василь Андрійович, Каліш Анатолій Йосипович, Малавський Мечислав Камільович, Янко Тарас Олексійович та інші.

Леся навчалась сумлінно і старанно, а все, чого навчилась – показувала на виставках та творчих проектах. А виставок було чимало! Та й сьогодні вона не сидить склавши руки – ліпить не тільки для себе, але й для людей! До того ж, вона стипендіатка програми Міністра Культури і Народної Спадщини Республіки Польща Gaude Polonia, 2009 року.

2004 – Виставка творчих робіт студентів ЛАМ (НУ "Острозька академія")

2005 – Виставка, присвячена Дню художника (Дім художника, Київ)

2005 – Виставка творчих робіт студентів ЛНАМ (Краєзнавчий музей, Миргород)

2005 – "Осінній салон "Високий замок" (Палац мистецтв, Львів)

2006 – Виставка дипломних робіт ЛНАМ (Харків)

2009 – Виставка Керамічної майстерні в Крижовій (Крижова, Польща)

2009 – "Осінній салон "Високий замок" (Палац мистецтв, Львів)

2010 – Виставка міжнародного керамічного пленеру "Арт-Вагонетка", етап другий "до Горн-Я-Ти" (Суми)

2010 – 9-е Міжнародне бієнале кераміки "Знак", організоване асоціацією Керамос (Варшава, Польща)

2010 – II Національна виставка-конкурс художньої кераміки "КерамПІК у Опішному!" (Опішне)

— Леся, розкажи, як сталося, що ти стала керамісткою? Завжди хотіла працювати з глиною, чи почала йти цим шляхом випадково?

— Я з дитинства дуже любила малювати. А, крім того, все свідоме життя я пам'ятаю себе на фарфоровому заводі, в художній лабораторії, де працювала моя мама. Вона була для мене авторитетом; та й команда художників була настільки дружня, що мене така атмосфера десь на підсвідомому рівні підкупила. Мені там усе було цікаво і я просто не уявляла, що буду займатись чимось іншим, крім кераміки, а точніше – фарфором. Бо спочатку був він, а потім уже все інше. Тому питання "чому я хотіла стати керамісткою", думаю, задоволене.

— Чим для тебе є мистецтво кераміки? Чи допомагає вона тобі повною мірою реалізувати себе як художника і, взагалі, творчу особистість?

— Звичайно, кераміка для мене – це те, чого мені дуже бракує, коли нема можливості нею займатись. Особливим матеріалом для мене є фарфор, на сучасний манер – порцеляна. Це дійсно особлива глина. Вона має свій характер, свою специфіку. Не кожному буде легко з нею працювати. Але окрім кераміки мене цікавлять багато інших речей. Кераміки мені буває замало.

— В якій техніці і в якому стилі ти переважно працюєш і чому саме так? Які техніки в кераміці найбільше полюбляєш?

— Я б не сказала, що мої роботи можна віднести до якогось конкретного стилю. Думаю, що маю щось своє, цілком відмінне від стереотипів щодо стилістики. А стосовно техніки, то працювала до цього часу переважно з фарфоровою масою, яку декорувала підглазурним розписом солями і кобальтом, а також кольоровими глазурями.

— Скажи, як гадаєш, хто з твоїх вчителів найбільше вплинув на встановлення тебе як художника? Кому маєш бажання подякувати?

— Маю бажання подякувати, в першу чергу, своїй мамі, якій завдячую не тільки потягом до фарфору, з яким я вперше стикнулася ще в дитинстві, а й тим, що вона завжди підтримувала мене, і підтримує до цих пір у всьому, за що я берусь. Її поради завжди ставали при нагоді. Також великий вплив на мене був з боку Юри Мусатова, який змінив моє ставлення до багатьох речей, і не тільки кераміки... Дуже мені допоміг у сфері реалізації творчих планів Микола Іванович Козак, тодішній головний художник на Полонському фарфоровому заводі, котрий дав можливість виконати свої речі на заводі, у фарфоровій масі.

— Творчість яких художників чи просто творчих людей впливає на тебе сьогодні? Може є ще якісь джерела натхнення для тебе?

— Для мене є неважливим те, з якого матеріалу художник виконує свою працю. Набагато важливішим є те, як саме він втілює свою ідею в цьому матеріалі. Як він хоче виразити її. Останнім часом я черпаю свої ідеї в мистецтві відео-арту, хоча натхнення може прийти і від зовсім не значущої, на перший погляд, речі чи події. Дуже часто на роботу надихають цікаві люди, яким є що сказати і кому сказати.

— В яких ще галузях мистецтва, окрім кераміки, ти працюєш? В чому хотіла б себе спробувати?

— Поки-що займаюсь лише керамікою, хоча хотіла б серйозно зайнятись скульптурою. Коли матиму майстерню – обов'язково щось "заскульптурю".

— Леся, який з твоїх мистецьких проектів вважаєш найвдалішим і над яким було найцікавіше працювати?

— Найцікавішим, напевне, був проект, який я виконала у Вроцлаві в 2009 році, перебуваючи на стипендії Міністра Республіки Польща Gaude Polonia. Я там працювала з шамотом, з котрим мала мало справи раніше – цікаво було зрозуміти цей матеріал.

— Розкажи про останній свій проект чи участь в проекті. Над чим зараз працюєш?

— Ну, якраз останнім таким масштабним як на мене, був проект у Вроцлаві. Там я виконала серію робіт на тему "Світло в кінці тунелю".

— Що тобі допомагає і заважає в житті, роботі і творчості?

— Легше сказати, що заважає – лінь, лінь і ще раз лінь. А іноді, не вистачає банального – грошей, щоб мати можливість не лише зліпити роботи, а й випалити їх.

— Як ти вважаєш, в Україні достатньо умов для творчості і гідного життя художника? Як тобі вдається працювати і творити в цих умовах? Якщо б ти мала можливість, що змінила б на краще?

— Всі художники знають і відчувають, що держава про них не переживає. Кожен мусить якось сам випливати. Як то кажуть: лише б не заважали, а там якось виживемо.

— Якими є сучасні тенденції в українській та світовій кераміці? Якою ти бачиш кераміку майбутнього у світі і в Україні?

— Дуже популярними, наскільки я бачу, є керамічні інсталяції. Крім того, зараз з'являється тенденція повернення до гончарного минулого, але вже осмисленого по-сучасному. В майбутньому, не знаю яка буде кераміка. Сподіваюсь, що вона буде існувати, а це головне!

Знаєте дорогенькі, колись, коли ми ще студентками жили поряд у гуртожитку академії, я подарувала Лесі свою першу аплікацію, а вона мені – ось це чудо, яке прикрашає мою кухню! Леся, я не забула, я пам'ятаю!))

Леся Падун

художник-кераміст

моб. тел: 098 58 97 863

mail: lasochka@bk.ru

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.