Авторські вітражі Наталі Гайдаш. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 19.11.2010 02:10

Дорогенькі, сьогодні піде мова про вітраж та вітражистку Наталю Гайдаш. Пригадуєте, я обіцяла про неї написати? Отже, знайомтеся – Наталя Гайдаш!

Вона народилась 1978 року в місті Надвірна (Івано-Франківська область). Закінчила Косівське Художнє училище і Львівську Академію мистецтв (кафедра монументального живопису). 2010 року Наталя стала Членом Спілки Художників України. Наталя робить високохудожній вітраж, із власним баченням цього виду мистецтва. В усіх її роботах, так-чи-інакше, відчувається її базова освіта – живопис. І хоча вона живописець за освітою, це тільки допомагає у роботі, бо завдяки цьому її вітражі стають своєрідними та унікальними. А ще, оригінальності в її вітражах, додає використання нею металевого декору. Її роботи можна побачити й в живу, наприклад у львівській галереї "Зелена канапа" – зараз там експонується виставка "Погляд крізь серце", роботи будуть там до 21 листопада. А хто не встигне, може побачити роботи Наталі в салоні "Художник", що у Львові, на Проспекті Шевченка, 3 – там вони будуть цілий грудень.

Виставки:

2000 — участь в осінньому Салоні "Високий замок", Львів.

2007 — участь в Різдвяній виставці, галерея "Зелена канапа", Львів.

2008 — групова виставка в Краєзнавчому Музеї, Івано–Франківськ.

Персональна виставка "Карнавал у місті левів" в "Зеленій канапі", Львів.

Участь у всеукраїнській виставці–конкурсі до 100-річчя Марії Приймаченко, галерея "Лавра", Київ.

2009 — Учасниця Різдвяної виставки в "Зеленій канапі".

Участь у груповому проекті "Без образ" в "Зеленій канапі", Львів.

2010 — Учасниця Різдвяної виставки в "Зеленій канапі".

Персональна виставка "Ангели всюди", галерея "Львів-арт".

Персональна виставка "Трохи про себе", Музей "Писанка", Коломия.

Участь у виставці "Тема твору", галерея "Зелена канапа", Львів.

Персональна виставка "Погляд крізь серце", "Зелена канапа", Львів.

— Наталя, коли і як ти стала вітражисткою? Це був процес болісний чи безболісний? ))

— Так склалося життя. Щоб вижити, я почала займатися вітражем, хоча до того моєю професійною спеціалізацією був живопис. Але якщо б вітраж мені не подобався – я б його не робила. До того ж, моє творче мислення близьке до вітражного, я навіть малюнок і живопис завжди малювала площинами. На початку складно було, і знайти себе складно було і в цю сферу потрапити складно. А тепер засмоктало... Мистецтво – це на все життя.

— Наталя, де ти навчалася я знаю, адже ми обидві навчались в одних і тих самих вузах, хоча й різним професіям. А от хто з викладачів зробив найбільший вклад у твою мистецьку особистість – це цікаво почути!

— В Косові – Василь Дутка. Він повірив в мене як художника, і за це я йому дуже вдячна. Зараз він видає книжку про свою творчість, в якій вписав мене як ученицю – це приємно. А у Львові був Любомир Медвідь. Він розвинув в мені художника, побач найкраще в мені і витягнув на зовні.

— Чим для тебе є скло і вітраж, просто матеріалом для втілення своїх ідей чи чимось більше?

— Якщо б не вітраж, я б займалась будь-чим, тільки не деревом. А скло – це одне з найвидатніших винаходів людства, вітраж досить важка, але цікава техніка, тому мені цим подобається займатись. Мабуть я підсвідомо вибираю в творчості не легкі шляхи. ))

— В якій техніці і в якому стилі ти працюєш? Розкажи трохи про свою техніку виконання, які вона має переваги?

— Мені кажуть, що в моїй роботі дається в знаки живописна освіта... Мабуть так воно і є. Я використовую багато кольорів скла, і дуже багато, як для вітражу, металевих дротів та й, взагалі, металевих деталей. Творчі роботи я довго обдумую до дрібниць, до нюансів, а коли відчуваю, що зможу втілити цю ідею в життя – берусь до роботи в матеріалі. В своїх творчих роботах не ескізую, хіба-що в роботі із замовником, щоб показати майбутній вигляд виробу.

— Яка твоя найулюбленіша тема в творчості?

— Все, що не зв'язано з агресією... Я навіть пробувала зробити щось агресивне, дуже популярне сьогодні у мистецтві АРТиФАКтне, хоча б й просто заради експерименту, але у мене нічого не вийшло. Всякі ФАКі – не моє! А останнє, що я робила, близьке мені – вітражі для персональної виставки у Львові, в галереї "Зелена канапа". Виставка називається "Погляд крізь серце". Це не про кохання, а сприйняття художником світу. Художник бачить очима, пропускає через серце, а побачене і осмислене виходить через руки – в цьому і є ідея виставки...

— Скажи, творчість яких вітражистів тобі найбільше до смаку? Чи діяльність когось з них є джерелом твого натхнення? Що, взагалі, тебе надихає у творчій роботі, де черпаєш натхнення і де береш ідеї?

— Не можу назвати якихось конкретних вітражистів, я не досліджувала глибоко цю тему. А надихає мене будь-яке народне мистецтво, і не тільки українське. Все, що мені близьке по духу, життя і люди, власні переживання, усе, що можу пропустити через себе, відчути і зрозуміти. Але обов'язково слід бути в цьому процесі щирим, перед собою та іншими.

— В яких ще галузях мистецтва працюєш? В чому хотіла б себе спробувати?

— Хочу спробувати себе в графіці, попрактикуватися більше в живописі. Але, поки що тільки вітраж, бо на решта просто немає часу...

— В яких мистецьких проектах, виставках та фестивалях брала участь, які мала персональні виставки? Який з твоїх мистецьких проектів вважаєш найвдалішим? Над яким було найцікавіше працювати?

— Будь-яка моя виставка – для мене як багатодітні роди... Я багато працюю над своїми роботами, ніби народжуючи кожну з них, та й сама виставка є виснажливим процесом для мене, але це приносить задоволення, а сили – сили відновлюються. Перша персональна виставка "Карнавал у місті Левів" була для мене дуже знаковою, адже вона була першою. І остання виставка, "Погляд крізь серце", багато для мене означає – в ній я по новому себе проявила, спробувала себе в скульптурі, збагатила свій вітраж новими образами і ракурсами.

— Над чим ти зараз працюєш? Що зараз створюєш творчого окрім замовлень?

— На сьогоднішній день я більше працюю творчо, і в останній моїй виставці "Погляд крізь серце" усі роботи свіжі. Вітражі для цієї виставки я виготовляла за допомогою техніки Тіффані. Це досить важка техніка. Скло для неї ріжеться, шліфується, і за допомогою мідної фолії, якою обгортається кожне скельце вітражу, спаюється в різні композиції. 2 листопада було відкриття, і до 21 листопада вона експонуватиметься у львівській галереї "Зелена канапа". А у грудні відкриватиму різдвяну виставку в салоні від спілки художників "Художник", що на Проспекті Шевченка, 3. Запрошую усіх!

— Наталя, чи подобається тобі працювати на замовлення? Чи часто трапляються цікаві проекти, вони зазвичай мистецькі чи просто комерційні?

— Мені подобається працювати коли мені дають свободу в творчості, а коли втискають в рамки – я це не люблю. Періодично бувають досить цікаві замовлення. Цікавими для мене є замовлення, коли дають нестандартні завдання – з ними цікаво працювати, я навчаюсь і удосконалююсь в такій роботі. Минулого року я робила в інтер'єрі сучасний синтез готики – вікна, світильник і бра. Коли бувають великі замовлення і якісь дуже складні конструкції – мені допомагають ті, хто професійно можуть зробити цю роботу. В основному все роблю сама, але якщо треба, допомагають друзі, колеги, і брат.

— Про тебе вже писали десь статті, брали інтерв'ю на телебаченні, друкували в журналах чи каталогах? Як думаєш, така практика є достатньо результативною для художника в нашій країні, і в чому саме?

— Так, звичайно, ця практика дуже необхідна для підвищення статусу художника. Будь-які виставки художника – це плюс для нього, також участь у проектах та фестивалях і конкурсах. Цікавість Мас-медіа – це добра справа для художника, це грає йому на руку. Також важливою є хороша оцінка мистецтвознавців, і коли купують твої роботи грошовиті відомі мажори. Але саме основне – це те, що у тебе в душі, щоб залишатися відвертим з собою, щоб не забрехатись, бо це відчувається так чи інакше.

— Як ти вважаєш, в Україні є сприятливі умови для творчості і гідного життя художника? Як ти працюєш у цих умовах? Що б ти змінила у цій ситуації, якщо б мала можливість?

— Економічних умов немає. Зараз звичайно легше, ніж в 90-х, але все одно дуже складно для художника вижити і встояти. Проблема в тому, що немає розуміння творчості серед людей – у багатьох є гроші, але немає смаку. А як я працюю в цих умовах...скажу так – гребу! )) Я працюю тяжко – кров'ю і потом. )) До речі, і буквально також, бо робота зі склом. А на рівні держави, я б дозволила мажорам займатися меценатством, так щоб їм це було вигідно, і щоб вони були в цьому зацікавлені, і тоді будуть кошти для розвитку мистецтва і художників. А більше нічого й не треба!

— Що тобі допомагає і заважає в житті і роботі?

— Будь-який позитив допомагає, а заважає буденність, немає хороших умов праці, в державі немає законів для розвитку – усе це дістало!

— Наталя, побажай щось творче читачам ПОГЛЯДу!

— Залишатися живим, незважаючи ні на що!

Наталя Гайдаш

haydash.nat@gmail.com

066 703 02 24

098 262 13 71

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.